ЖИТТЯ ПАНА ДЕ МОЛЬЄРА

Народження майбутнього драматурга Якась акушерка… прийняла 13
сiчня 1622 року у люб'язноï панi Доклей вродженоï Крессе,
першу дитину недоношеного
Малюка чоловiчоï статi.
З упевненiстю можу сказати, що якби менi вдалось пояснити поважнiй
повитусi, кого саме вона приймає, можливо, що вiд хвилювання вона
завдала б якоïсь шкоди малюку, а разом iз тим i Францiï.
I ось: на менi жупан iз величезними кишенями, а в руцi моïй не
сталеве, а гусяче перо. Передi мною горять вощанi свiчки, i мозок мiй
запалений.
Добродiйко! говорю я. Обережнiше повертайте малюка. Не забудьте, що вiн
народжений ранiше термiну. Смерть цього малюка означала б тяжку втрату
для вашоï краïни!
Мiй Боже! Панi Поклен народить iншого.
Панi Поклен нiколи бiльше не народить такого, i жодна iнша панi протягом
кiлькох столiть такого не народить.
Ви мене дивуєте, пане!
Я й сам здивований. Зрозумiйте, що мине три столiття, i в далекiй
краïнi я буду згадувати вас тiльки тому, що ви сина пана Поклена
тримали в руках.
Я тримала в руках i бiльш знатних малюкiв.
Що ви розумiєте пiд словом знатний? Цей малюк стане бiльш вiдомим,
нiж нинi правлячий король ваш Людовiк XIII, вiн стане бiльш знаменитим,
нiж наступний король, а цього короля, панi, назвуть Людовiком Великим,
або Коро-лем-Сонцем.
…Ах, панi моя! Що ви розказуєте менi про якихось знатних
малюкiв, яких ви тримали колись у руках! Зрозумiйте, що ця дитина, яку
ви приймаєте зараз в покленiвському будинку, це не хто iнший, як
пан Мольєр!
Ага! Ви зрозумiли мене? Так будьте ж обережнi, прошу вас! Скажiть, вiн
скрикнув? Вiн дихає? Вiн живе!
Як Жан Батïст Поклен став Мольєром Без зайвоï скромностi
група називала майбутнiй театр Блискучим театром, а всi, хто входив до
нього, називали себе Дiти Сiм'ï.
Жан Батiст Поклен з моменту заснування Блискучого театру припинив
iснування, i замiсть нього в свiт прийшов Жан Батiст Мольєр.
Звiдки взялося це нове прiзвище? Невiдомо. Дехто пояснює, що
Поклен скористався поширеним в театральних i музикальних колах
псевдонiмом, iншi що Жан Батiст назвався Мольєром за назвою
якоïсь мiсцевостi… Хтосьговорить, що вiн узяв прiзвище одного
iз письменникiв, який помер 1623 року… Словом, вiн став
Мольєром.
Перша постановка п'єси Мiщанин-шляхтич
Мiщанин був зiграний у Шамборi вперше 14 жовтня 1670 року, i темний жах
охопив Мольєра пiсля вистави: король не вимовив жодного слова з
приводу п'єси. Прислужуючи королю за урочистою вечерею пiсля
спектаклю в ролi камердинера, Мольєр був напiвмертвий. Мовчання
короля негайно дало пишнi результати. Вiдразу ж не лишилось жодноï
людини, яка б не вилаяла п'єсу Мольєра (не в присутностi
короля, звичайно).
16 жовтня вiдбулася друга вистава, i знову на нiй був присутнiй король.
Коли спектакль закiнчився, вiн пiдiзвав до себе Мольєра. Я хотiв
вам сказати про вашу п'єсу, Мольєре, почав
Король.
Ну, убий мене! прочитали всi в очах Мольєра.
Я нiчого не сказав вам пiсля прем'єри через те, що не
Мiг висловитися про неï. Вашi актори занадто добре грають.
Але тепер я бачу, що ви написали прекрасну п'єсу, i жодна iз
Ваших п'єс не надала менi такого задоволення, як ця.
Щойно король вiдпустив Мольєра, як його оточили всi придворнi й
почали вихваляти п'єсу. Причому найбiльше ïï хвалив той,
хто напередоднi говорив, що Мольєр вичерпав себе як драматург.
Остання вистава
Увечерi на палерояльськiй сценi смiшнi лiкарi в чорних ковпаках й
аптекарi з клiстирами посвячували в лiкарi бакалавра Аргана:
Если хворьий еле дишит
И не может говорить!..
Бакалавр Мольєр весело вигукнув у вiдповiдь: Умный врач тот час
припишет
Кровь бедняге отворить!
Двiчi присягав бакалавр на вiрнiсть медичному факультету, а коли
президент почав вимагати третьоï присяги, бакалавр нiчого не
вiдповiв, несподiвано застогнав i впав у крiсло. Актори на сценi
здригнулися й стушувались: такоï витiвки не сподiвались, та й
стогiн здався натуральний.
Аж раптом бакалавр пiднявся, розсмiявся i вигукнув на латинi:
Присягаю!
У партерi нiчого не помiтили, i тiльки деякi актори помiтили, що обличчя
бакалавра змiнило колiр, а на лобi у нього виступив пiт.