Людина скарб, цiннiший вiд усього. Твiр Роберта Бернса Чесна бiднiсть

Титул всенародного поета Роберт Берне отримав ще за життя. Вiн —
син бiдняка, сам орав землю, був звичайним чиновником, i не полишав
працю навiть тодi, коли став знаменитим, загальновизнаним поетом. Його
поезiєю захоплювалися Вальтер Скотт, Йоганн Вольфґанґ
Ґете . Звiдки Роберт Берне брав теми для своïх вiршiв? З
життя, з творiв iнших письменникiв, але вiн нiколи не копiював, завжди
творчо переосмислював те, про що писав. Запал, теплий гумор, гiркота
життя, любов до батькiвщини — все є у вiршах Бернса.
Головним лiричним героєм його вiршiв є проста людина,
трудiвник (вiршi Хлопець з верховини, Бiлий метелик, бiлий…, Мiй
любий ткач). Поет мрiє про визволення людини з рабства,
оспiвує вiльне життя, тому вiтає визвольну боротьбу в
Америцi, Англiï, Францiï, вiн захоплюється своïми
земляками-стрiльця-ми, борцями за незалежнiсть Шотландiï. Крiм
пiсень, лiричних вiршiв, Берне написав багато епiграм, сатиричних творiв
(Сон, Трактирна балада , Галерея полiтикiв i святош).
Твiр Роберта Бернса Чесна бiднiсть добув велику популярнiсть серед
чесних працьовитих людей, тому що вiн описує ïх життя,
прагнення, бажання. Життя — бiдне, але гiдне називатись життям
людини, прагнення — простi, але водночас важливi для всього
людства: братерство, шляхетнiсть, бажання — непримхливi, суто
духовнi, але по-справжньому людськi.
У нашому свiтi, де соцiальна i матерiльна нерiвнiсть тiльки росте, де
люди гулять i руйнують свiй духовний свiт, вiддаючи перевагу Орудному
багатству, де багатi пригнiчують незаможних, завжди знаходяться люди,
якi уславляють найкращi риси людства — духовнiсть, шляхетнiсть,
честь, чеснiсть, розум, милосердя, любов.
Я не вiрю у рай у хатинi, але не вважаю грошi головною складовою щастя.
Без них людина не може вiдiрватись вiд буденностi, жорстокостi свiту.
Але маючи грошi, не слiд забувати про людянiсть нi чеснiсть. У життi, а
краще сказати, у нашому iснуваннi (бо буденнi питання стосуються саме
нього), має бути баланс мiж надлишками i нестачами. Повинно бути
розумне поєднання матерiального достатку i моральних рис, бо
тiльки з цим усiм людина здобуває врiвноваженiсть душi i
своєï свiдомостi. Кожен передусiм має нести
вiдповiдальнiï гь за долю своєï родини, i мабуть, якщо б
потрiбно було вибирати, природно, що майже кожен iз нас обрав би щастя
своєï сiм'ï, не став г>ц iабирати те, що належить
ïй, i вiддавати на олтар братерству. Тому нш в таких випадках
подiбнi дiï є або нещирими, або якимось фана-iичним
вираженням свого захоплення. Бiднiсть не є ґанджем, вадою,
але брехня є ними. Звання не є по-ридиiстю, дорогий одяг
— ïï вiдзнакою, прихильнiсть сильних свiту —
праведнiстю, знайомства з багатiями — братерством.
Не варто набирати багато непотрiбних речей у свiй човен життя. Як казав
Джером Джером, в ньому повиннi бути декiлька вiрних та випробуваних
друзiв, людина, з якою не важко провести своє життя, невелика
кiлькiсть необхiдних, практичних речей, шо не бояться жахливих штормiв в
океанi часу, ïжа, кiлькiсть якоï має бути достатньою,
але не надмiрною, вода, якоï трохи бiльше, нiж потрiбно, бо спрага
— страшна рiч. I тодi наш човен буде легким i вертким на мiнлiво-
му дзеркалi води. Вiн майже не має шансiв потонути, але навiть
якщо це станеться, друзi — одне з найголовнiших наших багатств
— завжди допоможуть у водокрутах проблем.
Щоб досягти всього цього, треба жити своïм розумом i честю, дiяти
згiдно зi своєю совiстю, не вимикаючи ïï, поводитись за
законами чесностi. Образ праведноï людини не дасться нi вiд кого, i
маємо дбати про те, щоб, досягаючи матерiального статку, ми
зберегли свою людянiсть, залишалися людьми, здатними пiдставити
своє плече iншим.
Тодi у свiтi буде лад, лад братерства i суспiльноï допомоги.