Iван Багряний i його прозова спадщина

Iван Багряний залишив нам велику спадщину — твори рiзних жанрiв:
романи, повiстi, публiцистику. Бiльшiсть з них написанi за межами
рiдного краю i дiйшли до нас вже пiсля того, як на Украïнi
з'явилися першi паростки демократiï. Серед спадщини найбiльшоï
популярностi здобули романи, якi почали вивчати i в школi. Серед них
— Тигролови (1944) i Сад Гетсиманський (1950). В основу першого
роману покладено бiографiчний матерiал: вiдбування заслання на Далекому
Сходi. Головний герой роману — Григорiй Многогрiшний. Вiн увiбрав
багато рис характеру, притаманних письменниковi.
Твiр Тигролови — кращий зразок романтично-пригодницького роману.
Його сюжет захоплюючий i динамiчний. Поïзд-експрес мчить на Далекий
Схiд, цей чарiвний край. Охотське море. Тайга. Тундра.
Звiроловство… Романтика. У поïздi серед зекiв, якi
розважаються й милуються краєвидами, Многогрiшний. V нього вирок
страшний — 25-рiчне ув'язнення.
Григорiй тiкає з поïзда (у 1935 роцi), з Далекого Сходу, де
був на вiльному поселеннi, втiкав i Iван Багряний). Герой-втiкач
попадає на розкiшний острiвець у тайзi, що має назву Зелений
клен. На цьому острiвцi живуть украïнцi, штiкачi й вигнанцi, якi
пiд час колективiзацiï i полiтики непу були розкурку-ленi
радянською владою. Тут вони створили свою державу, свiй свiт
гармонiï, духовного єднання з природою. Втiкача Григорiя
Многогрiшного приймає до себе родина Сiрка. Всi члени родини
оточують його любов'ю i шаною. Григорiй ппкохується в дочку Сiрка
Наталку (без такоï колiзiï неможливий жоден твiр романтичного
стилю). I хоч коханню автор придiляє значну увагу, однак сюжет
роману далекий вiд сентиментальностi. Проживаючи у чужiй родинi i нiби
поєднавшись з природою, Григорiй не може звикнути до того, що
старий Сiрко ниловлює в тайзi тигрiв, цих гордих i незалежних
звiрiв. У двобоï з тиграми Сiрко вiдчуває себе таким же
гордим i незалежним. Через роздуми Григорiя розкривається
символiчне змалювання процесу полювання на тигрiв. Люди не нбивають
тигрiв. Тигролови I. Багряного — це украïнцi, якi протистоять
силi зла, ïхнє протистояння не вимагає кровi. Зло в
романi уособлене в образi майора НКВС Медвина. Медвин хоче вбити
Григорiя, але перемагає в сутичцi останнiй.
Iдея роману — вiра в перемогу добра. ЗКиттєвi тортури не
зламали Iвана Багряного. Вiн до останнiх днiв зберiг чистоту душi. Був
сильною i надзвичайно мужньою людиною. Завжди тримався стiйко й мужньо,
тому i герой його Григорiй Многогрiшний не мiг бути iншим, бо
…великим, вопiющим i страшним документом радянськоï дiйсностi
назвав В. Винниченко другий роман I. Багряного Сад Гетсиманський.
Цей твiр також романтичний. Головний герой — Андрiй Чумак. Вiн
— в'язень, перебуває в тюремнiй камерi. Через реальнi
картини слiдчого iзолятора i тюремноï камери письменник розповiв
свiтовi про страшнi застiнки НКВС у квiтучiй Краïнi Рад. Автор
створює апокалiптичний свiт безправ'я, Нелюдських знущань i
принижень. Цей страшний свiт протиставляється духовному свiтовi
Андрiя Чумака. Показуючи стан Андрiя, душевнi муки, страждання, I.
Багряний досить майстерно демонструє опiр добра злу, акцентуючи
при цьому увагу на чистотi украïнськоï моралi, високому рiвнi
менталiтету. У цьому романi I. Багряний придiляє увагу силi
родинних стосункiв. Пам'ятаєте у Ю. Яновського: Тому роду нема
переводу, в якому браття шанують згоду. Розумiнню iдеï роману
сприяє його пiсенний зачин, вiн поглиблює розумiння
психологiï репресованого Андрiя.
Гетсиманський сад — мiсце передсмертних мук i молитв Христа. Цей
сад є контрастом до тих обставин, в яких перебуває Андрiй
Чумак. Багато страждань, зневiри, розпачу, та все ж Андрiй
перемагає все, витримує тортури й знаходить у собi сили
зберегти людську i гiднiсть.
У цьому творi, як i попередньому, Iван Багряний дослiджує проблеми
добра i зла, любовi i ненавистi, вiрностi i зради, батькiв i дiтей,
збереження роду. I все це в iм'я справедливостi.
У своєму передсмертному листi в серпнi ] 963 року I. Багряний
писав: Моя душа не пристосована таку мерзоту витримувати —
немає панцира, та все це я мушу витримати. Мушу! I вiн витримав i
повiрив в те, що добро переможе. На його могильному надгробку в
Нiмеччинi слова: Ми є. Були. I будем ми. Й Вiтчизна наша з нами. У
цих словах — змiст життя I. Багряного i його героïв.