Мережковский — росiянин письменник

У той же час письменники глибоко нацiональнi. Мережковский —
росiянин письменник, незважаючи на всi обвинувачення в
європеïзацiï його свiдомостi. Iнтерес до
вiтчизняноï iсторiï продемонстрований уже в його першому
збiрнику в поемi “Протопоп Авакум”. У нацiональнiй
самобутностi Йейтса сумнiватися також не доводиться. Вiн говорив, що
немає нi однiєï великоï лiтератури без
нацiональностi й нi однiєï великоï нацiональностi без
лiтератури. Уже в першому збiрнику “Перехрестя” три останнiх
добутки написанi пiд впливом iсторiï Iрландiï. Це
“Балада батька О'харта”, “Балада Молл Меджи” i
“Балада мисливця за лисами”, а вiрш “Iрландiï
прийдешнiх часiв” iз книги “Роза” (1893) можна вважати
хрестоматiйним. От уривок з нього:
Знай, що i я, зрештою,
Увiйду в плеяду тих спiвакiв,
Хто дух iрландський у важку годину
Вiд скорботи й бессилья врятував.
Мiй внесок нiтрохи не менше ïх:
Недарма уздовж сторiнок моïх
Цвiте облямiвка iз червоних троянд —
Знак тiєï, що вековечней мрiй
И Божих ангелiв древньоï!
Серед гулу бiснуватих днiв Ïï ступень крок, що летить,
Повернув нам душу древнiх саг;
И мир, подъемля свiчi зiрок,
Повстав у весь свiй стрункий рiст;
Нехай так само в стрункiй тишi
Росте Iрландiя в менi
(Iрландiï прийдешнiх часiв (с. 65).
Нарештi, з романтичним свiтовiдчуванням зв'язане вивiльнення слова iз
заздалегiдь заготовлених i певних форм, наповнення його багатьма
змiстами. Iнакше кажучи — символiстику слова здобуває
немаловажне значення. А оскiльки Йейтс i Мережковский уважали себе
символiстами, цей зв'язок з романтизмом стає ключовий у формуваннi
художнього мислення письменникiв
Таким чином, безпосереднiй вплив як на Йейтса, так i на Мережковского
зробив романтичний тип художнього мислення. I незважаючи на те що
властиво романтизм (як напрямок) зникає до середини XIX в., його
естетические принципи виявилися життєво необхiднi в умовах
духовноï кризи й боротьби з позитивiзмом. Самотнiй поет
останньоï чвертi XIX сторiччя сприйняв ïх як фундамент для
будiвництва нового будинку на старому лiтературному просторi. У введеннi
1937 р. до своïх робiт Йейтс писав: “Я не читав нiчого, крiм
романтичноï лiтератури”14 . Це визнання 72-лiтнього
письменника змушує багато про що задуматися. Однак, незважаючи на
зв'язок з естетическими цiнностями романтизму, Мережковский i Йейтс
зараховували себе до символiзму, що розумiли як принципово “нове
мистецтво”.
У статтi “Про причини занепаду й про новi плини сучасноï
росiйськоï лiтератури” Мережковский називає три
головних елементи нового мистецтва: мiстичний змiст, символи й
розширення художньоï вразливостi (с. 538). Спробуємо знайти
вiдповiдностi в позицiï Йейтса. Про роль мiстичного в його
творчостi вже було сказано вище. Символiзму Йейтс присвятив не одну
статтю (наприклад: “Символiзм у живописi” 1898 р., “Що
таке популярна поезiя?”, 1901 р., “Поезiя й традицiя”,
1907 р. i iн.), у тому числi за назвою “Символiзм у
поезiï”, де пiдкреслюється першорядна роль символiв:
“Поезiя рухає нами завдяки своєму символiзму”15
. Про художню вразливiсть Йейтс згадує також неодноразово,
наприклад: “Я пам'ятаю, що менi хотiлося описати предмети
настiльки яскраво, наскiльки це можливо”16 . Вiн пише про
емоцiйнiсть, що здобуває лiрика за допомогою символiв
Звичайно, докладний порiвняльний аналiз творчостi обох письменникiв ще
спереду. Метою даноï статтi було продемонструвати типологiчну
близькiсть Д. С. Мережковского й У. Б. Йейтса на тлi подiбноï
кризовоï суспiльно-полiтичноï ситуацiï в Росiï й
Iрландiï. Названих авторiв поєднує не тiльки спiльнiсть
творчих iнтересiв, але й приналежнiсть (щонайменше на початковому етапi
ïхньоï дiяльностi) до романтичного типу художнього мислення