Образ Руськоï землi в "Словi о полку Iгоревiм&quot

Безсмертне Слово о полку Iгоревiм це героïчна, сповнена
палкоï любовi до Вiтчизни, до свого народу пiсня-заклик, яка лине з
сивих вiкiв Киïвськоï Русi i до сьогоднi гаряче вiдлунює
в наших серцях. Невдалий похiд новгород-сiверського князя проти
половцiв є для автора приводом для того, щоб висловити своï
пекучi роздуми, своє вболiвання за долю рiдноï землi та
ïï народу, щоб засудити князiвськi мiжусобицi й незгоди, якi
краяли тiло Вiтчизни. Головна iдея Слова… заклик до
єднання руських князiв перед навалою половецьких полчищ. Цiй
провiднiй думцi i суспiльнiй метi, яку поставив перед собою автор-
патрiот, пiдпорядкована вся система образiв i поетичних засобiв твору.
Адже весь твiр кожним своïм рядком свiдчить про те, що поетична
фантазiя автора, його обдарованiсть були винятковими i Це дало йому
змогу втiлити своï високi й благороднi iдеï в оригiнальнi й
сильнi художнi образи. Центральними образами Слова… є Руська
земля i руський народ. Про що не писав би й про кого iз князiв не
згадував би автор, вiн не забуває своєï Вiтчизни
— Киïвськоï Русi. Йдучи за вiйськом Iгоря, вiн кiлька
разiв проголошує: О Руская земле, уже за шеломянемь еси! Це
звучить як рефрен впродовж твору, виразно виявяючи емоцiï автора. В
трагiчнiй битвi на рiчцi Каялi чртъна земля подтъ копьiтьi костьми бьiла
посiяна, а кровию польяна: тугою взьiдоша по Рускои земли!, а хоробрi
русичi полегоша за землю ускую. Пiсля цього, за влучними афористичними
словами автора, тоска разлiяся по Рускои земли, печаль жирна тече средь
земли Рускьiи. Автор Слова… дуже добре знав iсторiю свого народу,
його минуле й сучасне, знав життя i помисли князiв, життя i прагнення
простого народу. Йому серце болить за поразку i смерть руських
воïнiв, i вiн увесь час шукає причини цього всенародного
нещастя. Русичi у боротьбi з жорстокими i пiдступними ворогами-половцями
зазнали поразки тому, що князi здавна не хочуть дiяти спiльно. Вони
пiклуються лише про власнi iнтереси, прагнуть до того, аби нагарбати
якнайбiльше землi, добра. I от наслiдок цiєï
антинародноï полiтики: поганiй всъхъ странь приходжаху сь побiдами
на землю Рускую. Плачуть жони загиблих руських воïнiв, стогне вiд
скорботи Киïв , Чернiгiв. Горе розлилося по Руськiй землi. Ворог
загрожував всiм i кожному. Автор Слова… пiдкреслює, що доля
кожного русича i князя, i ратая нерозривно пов'язана з долею
всiєï Вiтчизни. Ось чому головним героєм твору є
по сутi вся велика Киïвська Русь — i земля, i народ. Адже
саме об'єднанню Руськоï землi пiдпорядкована iдея твору,
саме цей образ несе основне iдейно-смислове навантаження. I своєю
iдеєю Слово… створює дорогоцiнну окрасу давньоï
украïнськоï лiтератури.