Моральнi цiнностi наших предкiв (по драмi И. Кочерги Ярослав Мудрий)
Драматичну поему Ярослав Мудрий Кочерга почав ще тодi, коли вертався з евакуацiï. Проïздив вiн тими мiсцями, якi тiльки-но звiльнили з пiд фашистського чобота. Його око не минуло руïн i пожарищ, нещасть людей. З перших вуст вiн чув про злочини нiмцiв, про мужнiсть i вiдвагу солдат нашоï армiï, про ïхнє прагнення жити на звiльненiй землi. Ярослав Мудрий був поборником єдностi всiх росiян земельПисатель затверджує проблему миру як вищу людську цiннiсть, поруку процвiтання держави й народу. Сюжет драми розвертається в чiтко певному часi — 1030-1036 року. Це був той перiод, коли Ярославовi вдалося втихомирити (нехай ненадовго) мiжусобицi князiв i приборкати зовнiшнiх ворогiв — половцiв. Точне датування подiй i розгорнутi авторськi ремарки надають Ярославовi Мудрому iсторичноï вiрогiдностi. П'єса густо населена як iсторичними дiючими особами, так i вигаданими. Персонажi драми допомагають розкрити сутнiсть дiяльностi великого князя i його iндивiдуальноï людськоï якостi В образi Ярослава втiленi моральнi цiнностi, iдеали наших предкiв. У вiдкликаннi до добутку И. Кочерга пише про те, що у своєму улюбленому образi вiн поєднує честолюбство й щиру любов князя до утворення й культури, великодушнiсть, лицарську вiдвагу й легкодуху м'якiсть у вiдповiдальний момент, щедрiсть i скнарiсть, невдячнiсть за зробленi йому послуги. Принцип психологiчно- художнього збагнення сутностi Ярослава дозволив драматурговi показати все високе, розумне, шляхетне в його дiяльностi одночасно з негативним i жорстоким. Образ розкривається в еволюцiï, i це допомагає читачевi краще осягти його сутнiсть
У першiй дiï Ярослав показаний рiшучим, енергiйним володарем, певним своєï сили й волi. Вiн поважає мирне, спокiйне життя, книжки, людську мудрiсть, одним словом, все те, що можна назвати благодаттю. Правитель керується, однак, принципом: Ранiше закон, а потiм благодать. Вiн покладає бiльшi надiï на мудрiсть свою, умiння й здатнiсть точно визначити, що є добро, а що зло, завжди й у всьому бути справедливим. А тому вважає законним правом своєю волею вершити всi дела земнi й долi людськi. Святий обов'язок державного дiяча, на його думку, оберiгати мир i праця. Це благо основне. Вiйна ж може бути виправданоï тiльки тодi, коли спрямована на захист рiдноï землi, на захист волi й незалежностi. Тому князь i був непримиренний до усiм, хто вiйни й кровi тiльки чекає. Не прощав зради, карав вiдвертих ворогiв i своïх рiдних:
- Этого не мiг простити я нiкому,
- Тому що вищих я не вiдаю скарбiв,
- Чим мирна праця й щастя в мирному будинку,
- Якi все столiття я чесно оборонявся


