Моральнi цiнностi наших предкiв (по драмi И. Кочерги Ярослав Мудрий)
Драматичну поему Ярослав Мудрий Кочерга почав ще тодi, коли вертався зевакуацiï. Проïздив вiн тими мiсцями, якi тiльки-но звiльнили
з пiд фашистського чобота. Його око не минуло руïн i пожарищ,
нещасть людей. З перших вуст вiн чув про злочини нiмцiв, про мужнiсть i
вiдвагу солдат нашоï армiï, про ïхнє прагнення жити
на звiльненiй землi. Ярослав Мудрий був поборником єдностi всiх
росiян земель
Писатель затверджує проблему миру як вищу людську цiннiсть,
поруку процвiтання держави й народу. Сюжет драми розвертається в
чiтко певному часi — 1030-1036 року. Це був той перiод, коли
Ярославовi вдалося втихомирити (нехай ненадовго) мiжусобицi князiв i
приборкати зовнiшнiх ворогiв — половцiв. Точне датування подiй i
розгорнутi авторськi ремарки надають Ярославовi Мудрому iсторичноï
вiрогiдностi. П'єса густо населена як iсторичними дiючими особами,
так i вигаданими. Персонажi драми допомагають розкрити сутнiсть
дiяльностi великого князя i його iндивiдуальноï людськоï
якостi В образi Ярослава втiленi моральнi цiнностi, iдеали наших
предкiв. У вiдкликаннi до добутку И. Кочерга пише про те, що у
своєму улюбленому образi вiн поєднує честолюбство й
щиру любов князя до утворення й культури, великодушнiсть, лицарську
вiдвагу й легкодуху м'якiсть у вiдповiдальний момент, щедрiсть i
скнарiсть, невдячнiсть за зробленi йому послуги. Принцип психологiчно-
художнього збагнення сутностi Ярослава дозволив драматурговi показати
все високе, розумне, шляхетне в його дiяльностi одночасно з негативним i
жорстоким. Образ розкривається в еволюцiï, i це
допомагає читачевi краще осягти його сутнiсть
У першiй дiï Ярослав показаний рiшучим, енергiйним володарем,
певним своєï сили й волi. Вiн поважає мирне, спокiйне
життя, книжки, людську мудрiсть, одним словом, все те, що можна назвати
благодаттю. Правитель керується, однак, принципом: Ранiше закон, а
потiм благодать. Вiн покладає бiльшi надiï на мудрiсть свою,
умiння й здатнiсть точно визначити, що є добро, а що зло, завжди й
у всьому бути справедливим. А тому вважає законним правом
своєю волею вершити всi дела земнi й долi людськi. Святий
обов'язок державного дiяча, на його думку, оберiгати мир i праця. Це
благо основне. Вiйна ж може бути виправданоï тiльки тодi, коли
спрямована на захист рiдноï землi, на захист волi й незалежностi.
Тому князь i був непримиренний до усiм, хто вiйни й кровi тiльки
чекає. Не прощав зради, карав вiдвертих ворогiв i своïх
рiдних:
- Этого не мiг простити я нiкому,
- Тому що вищих я не вiдаю скарбiв,
- Чим мирна праця й щастя в мирному будинку,
- Якi все столiття я чесно оборонявся
