Вiрш Менi однаково

Вiрш Менi однаково входить до циклу В казематi, який створений в умовах
ув'язнення поета як учасника Кирило-Мефодiïвського братства. У
цьому творi, написаному Т Шевченком у передчуттi жорстокого присуду,
звучать мотиви неволi, стiйкоï громадянськоï позицiï,
уболiвання й туги за Украïною. За жанром це громадянська лiрика.
Темою твору є роздуми лiричного героя над долею Украïни. Iдея
ствердження саможертовностi в iм'я Украïни розкривається
через змiст усього твору засобом антитези: лiричний герой, розмiрковуючи
про власну долю, неначе на терезах совiстi, виважує прiоритети мiж
власною долею й долею рiдноï землi, безкомпромiсно обираючи
найдорожче Украïну.
Глибоке почуття лiричного героя передано за допомогою влучного
використання художнiх засобiв: поряд iз яскравими епiтетами (люди
злiï, лукавiï, Украïна славна, окраденая), поет
використовує метафору (злiï люди Украïну присплять),
оксиморон (Малого слiду не покину // На нашiй славнiй Украïнi, На
нашiй не своïй землi).
Вiршовий розмiр твору ямб.
Iсаiя. Глава 35
Т. Шевченко у своïй творчостi не раз звертався до бiблiйних мотивiв
i сюжетiв. Вiрш Iсаiя. Глава 35, написаний 1859 p., є переспiвом
одного з пророцтв бiблiйного пророка Iсаï, що мiстяться в Старому
Завiтi. Для глибшого усвiдомлення твору Т. Шевченка варто порiвняти
обидва тексти.
Звеселиться пустиня та пуща,
I радiтиме степ, i зацвiте, мов троянда,
Розцвiтаючи, буде цвiсти та радiти,
Буде втiха також i спiвання,
Бо дана йому буде слава Лiвану,
Пишнота Карелу й Сарону,
Вони бачити^ славу Господа,
Велич нашого Бога!
Змiцнiть руки охлялi
I пiдкрiпiть спотикливi колiна!
Скажiть тим, що вони боязливого серця:
Будьте мiцнi, не лякайтесь!
Ось ваш Бог, помста прийде,
Як Божа вiдплата, -
Вiн прийде й спасе вас!
Тодi-то розплющаться очi слiпим
I вiдчиняться вуха глухим,
Тодi буде скакати кривий, немов олень,
I буде спiвати безмовний язик,
Бо води в пустинi заб'ють джерелом
I потоки в степу! I мiсце сухе стане ставом,
А спрагнений край
Збiрником вод джерельних;
Леговище шакалiв, у якiм спочивали, стане
Мiсцем тростини й папiрусу.
I буде там бита дорога та путь,
I будуть ïï називати: дорога свята,
Не ходитиме нею нечистий,
I вона буде належати народовi його;
Не заблудить також нерозумний,
Як буде тiєю дорогою йти.
Не буде там лева,
I дика звiрина не пiде на неï,
Не знайдеться там,
А будуть ходити лиш викупленi.
I Господнi викупленi вернуться
Та до Сiону зо спiвом увiйдуть,
I радiсть довiчна на ïхнiй головi!
Веселiсть i радiсть осягнуть вони,
А журба i зiдхання втечуть!
Звичайно, ми не можемо вдаватися до тлумачення бiблiйного пророцтва чи
глибокого компаративного аналiзу творiв. Проте можемо вiдзначити, що
переспiв бiблiйного пророцтва є досить точним, яскравим, емоцiйно
наснаженим. Твiр Т Шевченка, як i пророцтво Iсаï, мiстить
метафоричнi картини майбутнього життя знедоленого народу. Незрячi,
кривiï, темнiï, нiмi це образний спосiб показати тих
скривджених i морально знiвечених людей, якi не можуть почувати себе
вiльними в Росiï величезнiй тюрмi народiв (образ нiмого ми вже
бачили в поемi Т Шевченка Кавказ: у Росiйськiй iмперiï на всiх
язиках все мовчить). Поет висловлює впевненiсть, що неправда не
може вiчно панувати на землi. Змiст бiблiйноï глави пророцтво про
щасливе життя, яке мало колись настати для людей, Т. Шевченко
використав, щоб створити гiмн вiльним людям на вiльнiй землi. Вiльне
життя людей на вiльнiй землi така тема вiрша.
На вiдмiну вiд iнших поезiй Т. Шевченка на бiблiйнi теми , iдейним
змiстом цього твору є не пафос викриття соцiального зла, а пафос
ствердження свiтлого майбутнього. У формi бiблiйного пророцтва поет
висловив своï, навiянi розгортанням визвольного руху, сподiвання i
мрiï про вiльне життя народу пiсля перемоги над сучасними йому
владиками. Порiвняно з Бiблiєю, вiрш має бiльш виразну
соцiальну спрямованiсть: у Бiблiï немає згадок про кайдани,
невольничi утомленi руки.
Багатий спектр художнiх засобiв вiрша Т. Шевченка. Деякi з них зумовленi
самим характером подражанiя (епiтети: руки охлялi утомленi руки,
порiвняння: тодi буде скакати кривий, немов олень кривиє, мов
сарна з гаю, помайнуть), але значною мiрою у вiршi використанi й
авторськi епiтети (рiки веселi, омофор золототканий, хитрошитий),
метафори (омофор добром i волею пiдбитий, дебр-пустиня протнеться).
Старослов'янiзми автор уживає не лише з метою наслiдування стилю
бiблiйноï глави, але й для надання врочистостi, пiднесеностi
власним мрiям про майбутнє Украïни: святий омофор,
отверзуться уста. Iз цiєю ж метою широко вживаються нестягненi
форми прикметникiв: нива неполитая, луги святне, дива Господнiï,
шляхи вольнiï, широкiï тощо.
Вiршовий розмiр твору неоднорiдний, у ньому ми бачимо приклади
використання i ямба:
Нiмим одверзуться уста, Прорветься слово, як вода… i хорея:
Радуйтеся, вбогодухi, Не лякайтесь дива…
Порада: опрацьовуючи творчiсть Т. Шевченка в системi пiдготовки до ЗНО,
вивчiть напам'ять вiршi та уривки поем це дозволить вам пiд час
тестування швидко виконати завдання, якi передбачають спiввiднести
автора й назву твору, твiр i його героïв, твiр i цитату з нього,
героя твору та його характеристику. Корисним буде також удосконалення
вмiнь i навичок визначати художнi засоби й вiршовий розмiр творiв поета.
Пiд час визначення вiршового розмiру пам'ятайте про пiрихiй як допомiжну
стопу з двома ненаголошеними складами.