ОЛЬГА ЮЛIАНIВНА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942)

27 листопада 1863 у мiстечку Гура-Гумора, що на Пiвденнiй Буковинi в
Карпатах (тепер Румунiя), в сiм'ï дрiбного урядовця народилася
Ольга Юлiанiвна Кобилянська. Батько Ольги Кобилянськоï рано
осиротiв, самотужки здобував освiту, заробляючи на неï приватними
уроками (навчав грамоти дiтей по рiзних сiм'ях). Це дало змогу обiйняти
посаду пiдрядного урядника, а згодом мандатора. Свою кар'єру
Юлiан Кобилянський завершив гучним процесом проти жорстокостi одного
багатого дiдича, пiсля цього працював у судi. Дружина його походила з
родини поляка-емiгранта. Вона довго працювала гувернанткою в родинi
сiльського священика. Ольга була четвертою дитиною в сiм'ï.
Зростала волелюбною, витонченою. Шанувала лiтературу та народну
творчiсть. У сiм'ï бiльшою мiрою говорили нiмецькою та польською
мовами, зрiдка украïнською. Частi переïзди сiм'ï за
мiсцем служби батька збагачували свiтогляд дiвчини. 1866 року родина
Кобилянських переïздить до мiстечка Сучави. Ольга зблизилася з
сiм'єю украïнського поета Миколи Устияновича, товаришувала
з його донькою Ольгою. Незначний час родина Кобилянських жила в м. Сад-
городi, але через хворобу батька, якому необхiдне було гiрське
повiтря,1869 року Кобилянськi переïхали до Кiмполунга. Там Ольга
закiнчила чотири класи початковоï школи, де викладання велося
нiмецькою мовою. Приватно дiвчина брала уроки украïнськоï
мови. У цей перiод Ольга багато читає нiмецькою мовою (iнших книг
не було), починає писати вiршi. Але про подальшу освiту думати не
доводилось через нестатки великоï родини. У 1880 роцi Ольга
Кобилянська написала своє перше оповiдання нiмецькою мовою
Гортенза, або нарис з життя однiєï дiвчини. Цiєю першою
спробою Ольга Кобилянська подiлилася зi своïми друзями, i маючи не
дуже позитивний вiдгук, нiколи бiльше не згадувала про твiр. Велике
значення для неï мало знайомство i дружба з першою на Буковинi жiнкою-
лiкарем Софiєю Окуневською та вiдомою письменницею i громадською
дiячкою Наталею Кобринською, якi спрямовували дiвчину на шлях служiння
рiднiй украïнськiй культурi. У 1883 роцi молода письменниця
закiнчила роботу над повiстю “Доля чи воля”, де бiльш чiтко
окреслено образи i сюжетнi лiнiï. Яскраво виступає постать
головноï героïнi, яка, незважаючи на бiднiсть, досягає
мети здобуває освiту. В наступнi роки молода письменниця
продовжує шукати себе в прозi, працює над оповiданням Вона
вийшла замiж. Але всi спроби надрукувати твiр не приносять успiху:
ïй вiдмовили i в украïнському, i в нiмецькому виданнях через
недосконалiсть твору. Але Ольга Кобилянська не зламалась, продовжувала
доопрацьовувати оповiдання i займатись самоосвiтою. 1891 року родина
переïздить на постiйне проживання до Чернiвцiв. На цей час
припадає захоплення Ольги iдеєю жiночоï
емансипацiï та закiнчення роботи над твором, який перерiс в повiсть
пiд назвою Людина. Це була перша повiсть Ольги Кобилянськоï
украïнською мовою. 1894 року повiсть Людина була надрукована в
журналi Зоря. Паралельно з повiстю письменниця працює над рядом
оповiдань, займається перекладацькою роботою, веде активне
громадське життя (робота в Товариствi руських жiнок). Тогочаснi Чернiвцi
були глухою австрiйською провiнцiєю, хоча мали певнi громадсько-
культурнi традицiï унiверситет, бiблiотеки, газету Буковина.
Тогочасна дiйснiсть давала письменницi колоритний типаж для ïï
лiтературних творiв. 1895 року вийшла друком повiсть Царiвна, яка
принесла письменницi визнання. Iван Франко вiднiс героïню
цiєï повiстi до високо-оцiнених жiночих образiв: женские
типьi, стоящие вьiше своей средьi и прокладьiвающие себе дорогу вне
проторенной колеи . У 1898 роцi письменниця побувала на святкуваннi 25-
рiчно ювiлею лiтературноï дiяльностi I. Я. Франка,
познайомиласьпотоваришувала з Василем Стефаником. ïхня дружба
вилилась багаторiчне листування. У1899 роцi Ольга Кобилянська
вiдвiдує Киïв i Канiв, знайомиться з Коцюбинським,
Старицьким, Лисенком. Того ж року вийшла перша збiрка Покора, окремi
твори якоï перекладалися польською росiйською мовами. У 1901-1903
роках Ольгу Кобилянську вiдвiдує Леся Украïнка, мiж ними
зав'язується дружба i творча спiвпраця. 1903 рiк став для
письменницi роком фiзичного випробуванiй. Захворiла мати, сiм'я
переживає значнi матерiальнi труднощi. Серйознi проблеми зi
здоров'ям i в самоï письменницi. У 1908 роцi письменниця
закiнчує поетичну повiсть В недiлю рано зiлля копала…, а у
1912 повiсть Через кладку. Усi наступнi роки були для письменницi роками
втрат: пiшли життя ïï друзi Коцюбинський , Леся
Украïнка, Франко. Хвора письменниця особливо гостро сприйняла
людське горе, спричинене вiйною. У 1914 роцi вона пише антивоєннi
новели Юда, Сниться, Назустрiч долi, Лист засудженого вояка дo
своєï жiнки. Наступнi новели Вовчиха, Одiгрiвай, сонце, i Але
Господь мовчить не внесли чогось особливого в творчiсть письменницi.
1927 року прогресивною громадськiстю широко вiдзначено 40-рiчний ювiлей
лiтературноï дiяльностi О. Кобилянськоï. У 1929 р. здiйснено
видання повного зiбрання творiв письменницi. Уряд Украïни
встановив ïй пенсiю, хоч вона жила в сусiднiй боярськiй
Румунiï. Ольгу Кобилянську було прийнято до Спiлки письменникiв
Украïни. У 1940 роцi широко вiдзначено 55-рiччя лiтературноï
дiяльностi О. Кобилянськоï (ювiлейнi засiдання у Києвi та
Чернiвцях). Пiд час Другоï свiтовоï вiйни хвору письменницю
профашистський румунський уряд мав вiдправити до трибуналу, але не
встиг. 21 березня 1942 р. О. Ю. Кобилянська померла. Похована у
Чернiвцях. У 1944 р. прийнята постанова про вiдкриття в Чернiвцях лiтературно-
меморiального музею, пiзнiше музею-садиби письменницi у с. Димки.
ïï iм'ям названо Чернiвецький обласний драматичний театр i
центральна вулиця Чернiвцiв.