Оноре де Бальзак Гобсек

Iсторiю лихваря Гобсека стряпчий Дервиль розповiдає в салонi
вiконтеси де Гранлье — однiєï iз самих знатних i
богатих дам в аристократичному Сен-Жерменськом передмiстя. Якось раз
узимку 1829/30 р. у неï засидiлися два гостi: молодий гарний граф
Ернест де Ресто й Дервиль, якого приймають запросто лише тому, що вiн
допомiг господарцi будинку повернути майно, конфiськоване пiд час
Революцiï. Коли Ернест iде, вiконтеса вимовляє дочцi Камiллi:
не варто настiльки вiдверто виявляти розташування милому графовi, тому
що жодне чимале сiмейство не погодиться порiднитися з ним через його
матiр. Хоча зараз вона поводиться бездоганно, але в молодостi викликала
багато пересудiв. До того ж, вона низького походження —
ïï батьком був хлiботорговець Горио. Але гiрше всього те, що
вона промотала стан на коханця, залишивши дiтей без гроша. Граф Ернест
де Ресто бiдний, а тому не пари Камiллi де Гранлье. Дервиль, що
симпатизує закоханим, втручається в розмову, бажаючи
пояснити вiконтесi щире положення справ. Починає вiн здалеку: у
студентськi роки йому довелося жити в дешевому пансiонi — там вiн
i познайомився з Гобсеком. Уже тодi це був глибокий старий досить
примiтноï зовнiшностi — з мiсячним ликом, жовтими, як у
тхора, очами, гострим довгим носом i тонкими губами. Жертви його часом
виходили iз себе, плакали або загрожували, але сам лихвар завжди
зберiгав холоднокровнiсть — це була людина-вексель, золотий
бовдур. Iз всiх сусiдiв вiн пiдтримував вiдносини тiльки з Дервилем,
якому один раз розкрив механiзм своєï влади над людьми
— миром править золото, а золотом володiє лихвар. У повчання
вiн розповiдає про те, як стягував борг iз однiєï
знатноï дами — страшачись викриття, ця графиня без коливань
вручила йому дiамант, тому що грошi по ïï векселi одержав
коханець. Гобсек угадав майбутнiсть графинi по особi бiлявого красавчика
— цей чепурун, марнотрат i гравець здатний розорити всю сiм'ю.
Закiнчивши курс права, Дервиль одержав посаду старшого клерка в конторi
стряпчого. Узимку 1818/19 р. той був змушений продати свiй патент
— i запросив за нього сто п'ятдесят тисяч франкiв. Гобсек позичив
молодого сусiда грошима, взявши з його по дружбi тiльки тринадцять
вiдсоткiв — звичайно вiн брав не менше п'ятдесятьох. Цiною
завзятоï роботи Дервилю вдалося за п'ять рокiв раськвитаться з
боргом. Один раз блиськучий дендi граф Максим де Трай упросив Дервиля
звести його з Гобсеком, але лихвар навiдрiз вiдмовився дати позичку
людинi, у якого боргiв на триста тисяч, а за душею нi сантима. У цей
момент до будинку пiд'ïхав екiпаж, граф де Трай кинувся до виходу й
повернувся з незвичайно гарною дамою — по описi Дервиль вiдразу
довiдався в нiй ту графиню, що видала вексель чотири роки тому. Цього
разу вона вiддала в заставу чудовi дiаманти. Дервиль намагався
перешкодити угодi, однак коштувало Максимовi натякнути, що вiн
збирається звести рахiвницю з життям, як нещасна жiнка погодилася
на кабальнi умови позички. Пiсля вiдходу коханцiв до Гобсеку ввiрвався
чоловiк графинi з вимогою повернути заставу — його дружина не мала
права розпоряджатися фамiльними коштовностями. Дервилю вдалося влагодити
справа миром, i вдячний лихвар дав графу рада: передати надiйному
друговi все своє майно шляхом фiктивноï продажноï угоди
— це єдиний спосiб урятувати вiд руйнування хоча б дiтей.
Через кiлька днiв граф прийшов до Дервилю, щоб довiдатися, якого той
думки про Гобсеке. Стряпчий вiдповiв, що у випадку передчасноï
кончини не побоявся б зробити Гобсека опiкуном своïх дiтей, тому що
в цьому ськнарi й фiлософi живуть двi iстоти — пiдле й пiднесене.
Граф вiдразу вирiшив передати Гобсеку усi права на майно, бажаючи
вберегти його вiд дружини i ïï жадiбного коханця.
Ськориставшись паузою в розмовi, вiконтеса вiдсилає дочку спати
— доброчеснiй дiвчинi нема чого знати, до якого падiння може дiйти
жiнка, що переступила вiдомi границi. Пiсля вiдходу Камiлли iмена
приховувати вже нема чого — в оповiданнi мова йде про графини де
Ресто. Дервиль, так i не одержавши зустрiчноï розписьки про
фiктивнiсть угоди, довiдається, що граф де Ресто важко хворий.
Графиня, почуваючи пiдступ, робить всi, щоб не допустити стряпчого до
чоловiкiв. Розв'язка наступає в груднi 1824 р. До цього моменту
графиня вже переконалася в пiдлостi Максима де Трай i порвала з ним.
Вона настiльки ревно доглядає за вмираючим чоловiком, що багато
схильнi простити ïй колишнi грiхи, — насправдi ж вона, як
хижий звiр, пiдстерiгає свiй видобуток. Граф, не в силах домогтися
зустрiчi з Дервилем, хоче передати документи старшому синовi — але
дружина вiдрiзає йому й цей шлях, намагаючись пещенням впливати на
хлопчика. В останнiй страшнiй сценi графиня молить про прощення, але
граф залишається непохитний. У ту ж нiч вiн умирає, а
наступного дня в будинок є Гобсек i Дервиль. Ïхнiм очам
з'являється моторошне видовище: у пошуках заповiту графиня вчинила
теперiшнiй розгром у кабiнетi, не соромлячись навiть мертвого. Зачувши
кроки чужих людей, вона кидає у вогонь паперу, адресованi Дервилю,
— майно графа тим самим безроздiльно переходить у володiння
Гобсека. Лихвар здав внайми особняк, а лiто став проводити по-панськи
— у своïх нових маєтках. На всi благання Дервиля
зглянутися над раськаявшейся графинею i ïï дiтьми вiн
вiдповiдав, що нещастя — кращий учитель. Нехай Ернест де Ресто
пiзнає цiну людям i грошам — отодi можна буде повернути йому
стан. Довiдавшись про любов Ернеста й Камiлли, Дервиль ще раз
вiдправився до Гобсеку й застав старого при смертi. Все своє
багатство старий ськнара заповiв правнучцi сестри — публiчнiй
дiвцi на прiзвисько Вогник. Своєму виконувачевi духiвницi Дервилю
вiн доручив розпорядитися накопиченими ïстiвними припасами —
i стряпчий дiйсно виявив величезнi запаси протухлого паштету,
цвiлоï риби, що сгнили кава. До кiнця життя ськнарiсть Гобсека
звернулася в манiю — вiн нiчого не продавав, боячись продешевити.
На закiнчення Дервиль повiдомляє, що Ернест де Ресто незабаром
знайде втрачений стан. Вiконтеса вiдповiдає, що молодому графовi
треба бути дуже богатим — тiльки в цьому випадку вiн може женитися
на мадемуазель де Гранлье. Втiм, Камiлла зовсiм не зобов'язана
зустрiчатися зi свекрухою, хоча на раути графинi вхiд не замовлений
— адже приймали ж ïï в будинку панi де Босеан.