Особливостi оповiдальноï манери в романi Фолкнера Шум i лють

Прийнято зiставляти з Хемингуэем, але якщо Хемингуэй — космополiт,
те Фолкнер завжди залишався американським художником, навiть
регiональним (нiколи не ïхав з маленького пiвденного мiстечка).
Боротьба Пiвночi й Пiвдня 1860-их рр. за скасування рабства. У
менталiтетi Пiвдня вибудовуються дуже складнi вiдносини до рабства. Всi
дiï вiдбуваються у вигаданому графствi, але через нього
показується весь Юг. Iлюзiю цiлого миру пiдсилює те, що
сюжети переплiтаються, персонажi наскрiзнi
Фолкнер — приклад ускладненоï прози
Перший перiод. Яскравий модернiстський художник. Претендує на
статус основоположника
Другий перiод. Реалiст, продовжує традицiï соцiального
аналитизма. Вершина — трилогiя романiв (Особняк. ) Прийом потоку
свiдомостi. Традицiйне сприйняття часу як єдиноï живоï
сили. Робить тему часу найважливiшою фiлософською проблемою. Добутки
глибоко iсторичнi й глибоко лични одночасно. Людина — результат
iсторичного розвитку, але людина прирiвнюється до певного
iсторичного шару. З позицiï Фолкнера є ТIЛЬКИ сьогодення.
Довгi речення — спроба звести минуле й майбутнє в одна мить.
Художнє мислення сформувалося в першу чергу як романне (хоча
збiрники оповiдань є класикою новелiстичноï прози).
Шум i Лють — роман 1929 г.
Принiс свiтову славу. Носить вiдверто експериментальний характер. Вiн
виявляє тут зовсiм новий пiдхiд до прози. Вiн споконвiчно лiричний
Назва Шум i лють — уривок цитати з Макбета: Життя — це
повiсть, розказана iдiотом, i насправдi є лише Шум i Лють миру
Роман починається з оповiдання iдiота. Композицiя вiртуозна
— складається з 4 частин
1.7 квiтня 1928 г.
2.2 червня 1910 г.
3.6 квiтня 1928 г. 4.8 квiтня 1928 г.
Три першi частини написанi у формi внутрiшнього дiалогу. Реконструюються
3 типи потоку свiдомостi. Четверта частина — вiд iменi стороннього
спостерiгача = авторська позицiя — путiвник по всьому романi.
Жанрова iдея — основи сiмейного роману. Найважливiша тема —
катастрофа однiєï типовоï пiвденноï
американськоï сiм'ï, руйнування патрiархальних сiмейних
цiнностей. Через iсторiю сiм'ï Компсонов — катастрофа
iнституту сiм'ï й шлюбу всього Пiвдня
Кожний з 3 оповiдачiв — чоловiк (продовжувач роду!).
4. Бенджамин
5. Квентин
6. Джейсон
У першiй частинi головний герой недоумкуватий, нiмий. У нього день
народження 7-го квiтня, йому уже тридцять рокiв, як три роки (Ластер).
Ця оповiдальна призма надзвичайно складна. Сартр: Пам'ять iдiота
стає вiкном, через яке вiдкривається уявлюваний мир
Фолкнера. Бенджи не здатний до логiчного аналiзу, але вiн надiлений
iнтуïцiєю. Хаотичний потiк свiдомостi iдiота стає
найбагатшим джерелом для аналiзу. Бенджи — слiпий егоцентризм
безвинностi. Саме ця безвиннiсть є та призма, через яку
переломлюються характери, вiдносини. Бенджи створює свiй мир,
центр якого — Кэдди. Саме його iсторiя кiстяк усього оповiдання.
Втiлення подання Фолкнера про нерозривнiсть часу — немає
минулого й сьогодення. Авторських характеристик нi, тiльки деталi
Друга частина оповiдач Квентин. 2-оi червня — день напередоднi
самогубства. Старший син. Вiн i святий, вiн i грiшник, дуже ранима
натура. Центр його монологу — Кэдди. Вона — втiлення честi й
достоïнства, а ïï падiння — катастрофа. Сюжетний
мотив занепалоï жiнки — наскрiзний (Свiтло в серпнi). Мотив
загубленоï честi перехрещується мотивом брудних штанцiв з
першоï частини
Третя частина — оповiдач Джейсон. Квентин — слабовiльний
дурень, Бенджи — iдiот, Кэдди — повiя. Початок монологу
рiзко пiдкреслює розходження мiж ним i Квентином (Я радий, що в
мене немає совiстi…). Вiн прагматик. Крах у втратi мiсця вiд
Герберта, у тiм, що вiн не вчився, у тiм, що вiн жив на грошi Кэдди.
Квентин — єдине майбутнє сiм'ï, нове поколiння
— збiгає iз грiшми з актором бродячого цирку
Четверта частина. Оповiдач — стороннiй, вiн бачить те, чого не
бачать члени сiм'ï. Ця частина — путiвник, важливо: дуже
повно вибудовується образ будинку. Уперше з'являються портретнi
характеристики
Така послiдовнiсть — суб'єктивно-особистiсне оповiдання,
життя у всiй ïï багатоплановостi з рiзних точок зору
пiдвищується рiвень об'єктивностi. Пошук iстини на
перетинаннi рiзних точок зору дуже важливий для лiтератури 20-го
столiття взагалi.
В асоцiативнiй формi показується падiння Старого Пiвдня. Цей роман
— перший тiм в iсторiï про загибель Пiвдня