Прочитайте напам'ять та проаналiзуйте поезiю Володимира Сосюри Любiть Украïну

Як гiмн рiдному краю, який переборює неймовiрнi труднощi, вiдстоює свою волю й нацiональну гордiсть, сприймається вiрш В. Сосюри Любiть Украïну. Вiн написаний у рiк повного визволення Украïни вiд нiмецько-фашистських загарбникiв (1944). Поет вiдтворює образ вишневоï Украïни, змальовує красу ïï природи, звитяжну iсторiю, волелюбний народ з багатою культурою i солов'ïною мовою. Анафора любiть Украïну це щирий i безпосереднiй заклик до всiх спiввiтчизникiв, бо для нас вона в свiтi єдина, одна. Декому можуть здатися незрозумiлими й несправедливими слова поета:
Не можна любити народiв других,
Коли ти не любиш Вкраïну!..
Але згадаймо слова з Бiблiï про те, що коли хто каже, що любить Бога, i при цьому ненавидить брата свого, то це є брехня. Як можна полюбити i зрозумiти чужу культуру, коли не любиш i зневажаєш свою рiдну!
Здається, саме цi слова спричинили до того, що вiрш був заборонений для читачiв, автор пiдданий нещаднiй критицi й осуду за нiбито буржуазний нацiоналiзм.
Почуття любовi до Украïни виражається у вiршi свiтлими барвами, деталями, порiвняннями: краса ïï вiчно жива i нова, мова ïï солов'ïна, вона як сонце i вiтер, як пiсня, вона у квiтцi, в пташинi, в електро-вогнях, у дитячiй усмiшцi.
Вiчнiсть, нетлiннiсть, безсмертя народу i культури розкривається порiвнянням його з купиною вiчнозеленим бiблiйним кущем, що горить i не згоряє. Про це ж iдеться i в останнiх рядках твору:
Висновок. У поезiï В. Сосюра , намагаючись осмислити саме поняття любов до батькiвщини, пiдкреслює, що це всеохоплююче почуття, що пiдносить самоповагу людини. Поезiя має форму послання. Анафора Любiть Украïну робить вiрш щирим, композицiйно завершеним. Поет звертається насамперед до молодi, бо майбутнє Украïни пов'язане з долею молодого поколiння, i вiд того, наскiльки щиро воно любитиме Украïну, залежатиме ïï доля.
Опорнi слова й поняття: нацiональна гордiсть, самоповага людини; художнi порiвняння, епiтети; композицiя вiрша. ЛЮБIТЬ УКРАÏНУ

Любiть Украïну, як сонце, любiть, як вiтер, i трави, i води… В годину щасливу i в радостi мить, любiть у годину незгоди! Любiть Украïну у снi й наяву, вишневу свою Украïну, красу ïï вiчно живу i нову i мову ïï солов'ïну. Мiж братнiх народiв, мов садом рясним, сiяє вона над вiками… Любiть Украïну всiм серцем своïм i всiми своïми дiлами!.. Для нас вона в свiтi єдина, одна в просторiв солодкому чарi… Вона у зiрках, i у вербах вона, i в кожному серця ударi… У квiтцi, в пташинi, в електровогнях, у пiснi у кожнiй, у думi, в дитячiй усмiшцi, в дiвочих очах i в стягiв багряному шумi…

Визначити жанрову своєрiднiсть та iдейно-тематичну спрямованiсть роману Iвана Багряного Тигролови
Життя I. Багряного сповнене небезпеки i суцiльного дискомфорту. Але незламною була вiра письменника в перемогу сил добра над силами зла, розбрату. Саме цим свiтлоносним цiлющим оптимiзмом пройнятий роман Тигролови. Задум твору виношувався пiд час перебування автора у Бамлагу, коли, втiкаючи з концтабору, вiн блукав тайгою та переховувався в оселях мужнiх далекосхiдних мисливцiв-звiроловiв, нащадкiв вихiдцiв з Украïни. З цього, очевидно, й народився 1943 року роман Тигролови (первiсна назва Звiролови). А ще з великого болю за Украïну, за ïï знищуваний, тероризований народ.
Тигролови роман багатоплановий, та передусiм це твiр-протест проти порушення елементарних людських прав.
Найвиразнiше в романi висвiтлено трагедiï Украïни в тоталiтарному режимi; вiдображено вплив сталiнського терору на долю окремоï людини молодого украïнського iнтелiгента iнженера- авiатора Григорiя Многогрiшного; показано жорстокiсть i ницiсть прислужникiв режиму; змалювано побут i традицiï нащадкiв переселених у тайгу украïнцiв; романтичне кохання Григорiя i Наталки.
Хоча роман має конкретнi часовi рамки, присвячений подiям, якi для багатьох стали далекою iсторiєю, вiн висуває чимало актуальних проблем, якi вiдносять до категорiï вiчних: добра i зла, життя i смертi, справедливостi i кари, морального вибору, волi до життя й цiлеспрямованостi, стосункiв людини i природи, родинних взаємин вiрностi вiковим традицiям предкiв i, звичайно, кохання.
Головна iдея твору утвердження думки про неминучiсть перемоги добра i правди навiть у тому жорстокому свiтi, де носiïв цих високих iдеалiв позбавляють права на життя. Адже фiзична смерть для таких людей не є поразкою, бо вони перемагають духовно. Майбутнє за Людиною, iнтелектуальний i духовний потенцiал украïнського народу незнищенний!
Висновок. Спiвець i виразник оптимiзму й незборимостi украïнського народу, Iван Багряний у романi Тигролови доводить, що смiливi завжди мають щастя. Вiн переконує, що за будь-яких обставин людина має залишатися Людиною. Переможе той, хто не озвiрiє, не пройметься злобою i ненавистю до людей, а збереже в собi людянiсть, доброту, чуйнiсть i вiру в протистояння злу й тоталiтаризму.
Опорнi слова й поняття: багатоплановiсть роману, твiр-протест, тоталiтарний режим, сталiнський терор, актуальнiсть проблем, оптимiстичне звучання.