Структура дiяльностi шкiльноï соцiальноï психолого-педагогiчноï служби
Соцiальна психолого-педагогiчна служба (СППС) одна iз новiтнiх форм усистемi управлiння загальноосвiтнiм навчальним закладом. Ïï
впровадження в контекстi здiйснення соцiальноï, соцiально-
педагогiчноï та психологiчноï роботи в школi вимога сьогодення
у ситуацiï соцiальноï невлаштованостi значноï частини
населення Украïни, кризи дитинства, сiмейного неблагополуччя,
агресивностi соцiального середовища; це реалiï практичноï
життєдiяльностi освiтньоï установи. Проте, теорiя
педагогiчноï науки, зокрема в локальних ïï галузях
пiзнання вiдповiдноï предметноï спрямованостi, обходить
ретельною увагою дане питання. Але факт перспективи розвiдок щодо нього
знаходить своïх прихильникiв (О. В. Безпалько, I. К. Зубiашвiлi, Л.
П. Мельник, К. Г. Селевко, I. М. Трубавiна, М. В. Шакурова, iн.). У
данiй роботi ми пропонуємо ознайомитися з окремими результатами
дослiдження щодо органiзацiйно-педагогiчних основ дiяльностi
соцiальноï психолого-педагогiчноï служби, а саме в аспектi
ïï органiзацiйноï побудови, i беремо за мету
репрезентувати розробку вiдповiдноï моделi, максимально
використавши можливостi системно-структурного пiдходу.
Отже, Struktura [14, с. 477] те, що є саме перед нами (Г. В.
Гегель) [8, с. 1415] (рис. 1). Вона вiдбиває внутрiшню органiзацiю
дiяльностi СППС як системного обєкту, акцентуючи увагу лише на
значущих його елементах. Вони рiзняться обємом i мають рiзний
характер звязкiв. Ïхнiй розмiр вказує на положення кожного в
iєрархiï простору значущiсть. Розташування i спрямування
звязкiв мiж елементами (по горизонталi та вертикалi, по лiнiï
впливу (управлiння процесом дiï), по лiнiï проникнення в
елемент тощо) демонструє ïхню змiстовну рiзноплановiсть та
багатоас-пектнiсть. Окремi низки елементiв, примiром: роль функцiя змiст
або мiсiя мета (константа початку процесу) взаємодiя мета
(константа бажаного результату) вiдрiзняються вiдносною самостiйнiстю i
можуть бути прочитанi як мiнiструктури в бiльшiй структурi i т. д., i т.
iн.
Варто зауважити, що наша модель вкрай умовна i є максимально
узагальненим вiдбитком-символом [2, с. 6265; 7; 9] реальноï
структури дiяльностi шкiльноï СППС, яка вiдрiзняється
особливим рiвнем складностi, зумовленим не тiльки характером матрицi i
безлiччю звязкiв мiж елементами та компонентами, а й полiсемiєю
самих цих складових.
Системоутворюючим елементом у нашiй структурi виступає МIСIЯ.
Вона зєднує i стратегiчно спрямовує в сукупностi всi
iншi частини складного утворення, знаходячись на верхньому щаблi
композицiï, i узгоджує систему з бiльшою системою, в якiй
iснує, дiяльнiстю всiєï школи через ïï
призначення. Мiсiя, iдейна домiнанта особистiсно-спрямованоï
парадигми: забезпечення оптимальних умов для успiшноï
соцiалiзацiï кожноï учасника навчально-виховного процесу,
передусiм дитини, молодоï людини шкiльного вiку
декомпонується на головну МЕТУ константу початку процесу та
цiлi. Ïм пiдпорядковується робота всiх працiвникiв у складi
команди-служби, що надає комплекс послуг соцiального, соцiально-
педагогiчного, психологiчного характеру клiєнтам молодшим
мешканцям школи-дому [15].
Кожний з членiв команди загальну мету, що полягає в сприяннi
оптимальнiй реалiзацiï в межах освiтньоï установи законних
прав, свобод та iнтересiв кожноï дитини та молодоï людини
шкiльного вiку шляхом надання ïй своєчасноï
квалiфiкованоï допомоги, пiдтримки та захисту, перетворює
(декомпонує) на меншу, декiлька звужену мету вiдповiдно до
своïх безпосереднiх функцiй, кола персональних обовязкiв.
Ïï реалiзацiя передбачає наявнiсть завдань, що
розвязуються виконавцем у процесi роботи для досягнення бажаного
результату (другоï МЕТИ-константи). Особистiсно-професiйна мета i
завдання кожного працiвника служби мають як варiант видотворного
визначення, що спiввiдноситься з ïхнiм постiйним функцiоналом, так
i варiанти визначень дихотомiчного та мерео-логiчного характеру [8, с.
81], що зумовлено природною рухомiстю, неоднозначнiстю спецiальноïдiяльностi [12, с. 4448]. Звiдси вони обовязково мають кiлькiсний
показник виразу не менше за двох: вiдносно роботи, яка безпосередньо
виконується у теперiшньому з конкретним клiєнтом певноï
категорiï на розвязання його проблеми або яка виконується
пролонговано за планом розробленоï для нього iндивiдуальноï
програми, та вiдносно роботи, що виконується тимчасово, тобто
тодi, коли працiвник на час, у межах фаху та професiйноï
компетентностi, залучається до роботи з клiєнтом, з яким
працює iнший член команди або увесь склад служби. В останньому
випадку субєкт виконання дiï певний працiвник водночас
виступає й обєктом дiяльностi, оскiльки здiйснює
цiлеспрямованi дiï для досягнення мети, що визначена як бажаний
результат роботи iншим ведучим працiвником (всiєю командою, групою
на чолi з керiвником).
СУБЄКТ У структурi дiяльностi шкiльноï СППС надзвичайно
важливий i складний елемент. Вiн не обмежується характеристикою,
що викреслилася вище. У спiввiдношеннi зi всiєю командою або
ïï частиною (групою виконавцiв) вiн обєктивується
в образi узагальненого субєкта, що працює з клiєнтом,
в образi Командного, Або Колективного субєкта
(КС). У спiввiдношеннi до конкретного працiвника вiн
iдентифiкується особисто з ним з тим, хто виконує певну
функцiю в процесi роботи з клiєнтом: з Персонiфiкованим,
Або Iндивiдуалiзованим субєктом (П(I)С). У контекстi
бiльшоï системи дiяльностi, де вiдповiдним субєктом
управлiння процесом може виступити або виступає iнший
субєкт, П(I)С, отримавши властивостi керованого обєкта, може
перетворитися в обєкт-субєкта компонент подвiйного значення,
оскiльки, як зазначалося, виступає в такiй ситуацiï i
виконавцем, i керiвником (ведучим працiвником). Але важливо, що за будь-
яким варiантом розгортання ситуацiï дiï субєкт
дiяльностi не розгублює своєï постiйноï ознаки й
завжди виступає тим, хто цю дiю спрямовує, оскiльки
здiйснює певний педагогiчний вплив на клiєнта, на
обєкт.
Таким чином, субєкт у структурi дiяльностi шкiльноï СППС
є елементом, що моделюється через сукупнiсть вiдносно
самостiйних компонентiв i може бути вiдтвореним через математичнi закони
рiвняння та суми: КС(о) = П(I)С + П(I)С(о) + П(I)С(о) +
Важливо звернути увагу на те, що сума КС у моделi реальноï
дiйсностi завжди матимете хоча б один компонент-субєкт без
додатковоï ознаки обєктивностi (у формулi перший П(I)С). Це
той працiвник, що виконує роль старшого, уповноваженого для управлiння-
керування колективним процесом цiлеспрямованоï дiï стосовно
клiєнта, з яким працює окрема робоча група служби або вся
команда загалом. За схемою внутрiшнiх органiзацiйних звязкiв в системi
управлiння пiдроздiлом [7] та у вiдповiдностi до розробленого Положення
про шкiльну соцiальну психолого-педагогiчну службу в ролi менеджера
виступає соцiальний педагог або практичний психолог як
ïï керiвник [6]. Адже за законами освiтнього менеджменту [18,
с. 2829] його правом є делегувати вiдповiдну лiнiйну функцiю
iншому працiвниковi, виходячи iз специфiки проблеми, ступеня
ïï складностi, власного навантаження в конкретний час, рiвня
зайнятостi тощо. Але у разi, якщо проблема для розвязання виходить iз
сторонньоï органiзацiï або з бiльшоï (iз школи на рiвнi
ïï керуючоï системи), ця функцiя не може бути
делегованою, чого вимагають принципи корпоративноï етики та закони
органiзацiйноï культури [19].
У ролi П(I)С дiяльностi служби виступають всi ïï працiвники як
штатнi (посадовцi школи), так i позаштатнi. У першу чергу, основнi:
соцiальний педагог, практичний психолог, педагог-органiзатор. Крiм них,
учитель (вихователь) громадський iнспектор з охорони прав дiтей,
класоводи учнiвських колективiв початковоï школи, класнi керiвники
школи другого та третього ступенiв, керiвники спортивних секцiй,
гурткiв, студiй, що працюють при навчальному закладi, куратор
шкiльноï дитячо-юнацькоï (молодiжноï) органiзацiï,
медичнi працiвники (лiкар, медична сестра, закрiпленi за закладом),
представники батькiвськоï громадськостi тощо. У якостi працiвникiв
служби можуть виступити i директор школи iз своïми заступниками,
наприклад, для виконання представницькоï функцiï або
посередницькоï.
У цiлому достатня кiлькiсть П(I)С при всiй обмеженостi шкiльного
штатного розкладу (рис. 1) говорить про можливiсть розподiлу функцiй
(видiв дiяльностi) мiж ними достатньо рацiонально. Але функцiональнi
обовязки працiвникiв служби (зокрема, штатних посадовцiв школи) в
процесi безпосередньоï дiяльностi в командi пiдроздiлу пiдлягають
коливанню i змiнам, оскiльки apriori не можуть бути статичними.
Ïхня корекцiя вiдбувається постiйно вiдносно кожноï
живоï ситуацiï, i функцiя безпосереднього субєкта
дiï визначається за критерiями доцiльностi та опти-мальностi
у спiввiдношеннi з безпосереднiм обєктом дiяльностi, у
вiдповiдностi до конкретноï роботи, проведення якоï
планується. Цього вимагає
Органiзацiя як функцiя управлiння, в якiй департаменталiзацiя та
групування робiт виступають компонентом другоï позицiï за
ранжуванням [18, с. 29] i, зауважимо, не вступають всупереч з
iдеєю можливоï рухомостi фу-кцiоналу [16; 17]. Крiм того,
iснує ще один фактор, що зумовлює такi модифiкацiï. Це
роль.
Роль Є важливим компонентом системи особисто-професiйноï
дiяльностi працiвника служби, зокрема основного [3], а в структурi
дiяльностi всього пiдроздiлу, вiдповiдно до цього, разом iз
функцiєю та змiстом виступає як складова ланцюжку
самостiйноï композицiï. Як структурна одиниця схильна до
матричного розширення та дифузiï.
Роль визначається з урахуванням властивостей субєкта
дiяльностi i часто залежить вiд його посадового статусу,
професiйноï компетенцiï, рiвня освiти, досвiду роботи, вiку i
т. д. Але головними чинниками при цьому завжди залишаються характер
iндивiдуальноï соцiально-педагогiчноï або психолого-
педагогiчноï ситуацiï, рiвень проблеми за ступенем складностi,
що потребує розвязання, конкретне завдання.
Рольовий репертуар працiвникiв служби окреслимо, враховуючи надбання
сучасноï науки щодо цього [10; 13] та спираючись на характер
актуальностi кожноï ролi в контекстi практичного застосування i
вiдповiдно до категорiï (статусу, посади в школi) потенцiйного
виконавця, порядку його можливого залучення до роботи. Отже,
Посередник: працiвник служби звязуюча ланка мiж дитиною та
дорослими (всi категорiï працiвникiв залежно вiд ситуацiï),
мiж сiмєю школяра та адмiнiстрацiєю навчального закладу
(класовод, класний керiвник, вихователь групи подовженого дня,
керiвник дитячо-юнацькоï органiзацiï, керiвник гуртка тощо,
соцiальний педагог, педагог-органiзатор, практичний психолог) мiж
школою та державними службами, органiзацiями та установами, що
призначенi законодавством турбуватися про духовне, фiзичне та
психiчне здоровя населення (класовод i класний керiвник, соцiальний
педагог, педагог-органiзатор, вiдповiдальний заступник директора,
директор школи), сприяє взаємопорозумiнню мiж системами
(керiвник служби, вiдповiдальний заступник директора, директор
школи).
ïï законнi права та свободи на рiзних рiвнях, зокрема перед
батьками (класовод i класний керiвник, соцiальний педагог,
вiдповiдальний заступник директора, директор школи), перед учителями
(класовод i класний керiвник, соцiальний педагог, вiдповiдальний
заступник директора), iншими керiвниками школи, що є
субєктами педагогiчного управлiння (класовод i класний
керiвник, соцiальний педагог, вiдповiдальний заступник директора);
перед стороннiми установами, органiзацiями, службами (керiвник
пiдроздiлу, вiдповiдальний заступник директора, директор школи).
ВЗАЄМОДIЯ процес цiлеспрямований, тому що складається з
погоджених впливiв, пiдпорядкованих загальнiй метi. Мета
взаємодiï визначається ïï учасниками на
пiдставi iнтересiв сторiн, ïхнiх прав i обовязкiв, мотивацiï
спiльноï дiяльностi; погодження ж передбачає спiльну
дiяльнiсть, органiзовану систему активностi взаємодiючих
iндивiдiв, спрямовану на доцiльне вiдтворення обєктiв
матерiальноï та духовноï культури. Характерними ознаками
спiльноï дiяльностi є: 1) просторова i тимчасова присутнiсть
учасникiв, що створює можливiсть безпосереднього особистого
контакту мiж ними, в тому числi обмiну дiями, iнформацiєю, а також
взаємноï перцепцiï; 2) єдина мета результат,
передбачуваний спiльною дiяльнiстю, що вiдповiдає загальним
iнтересам i сприяє реалiзацiï потреб кожного з включених у
спiльну дiяльнiсть iндивiдiв; як прообраз результату i разом з тим
ïï початковий момент, мета є констатуючою ознакою
спiльноï дiяльностi; наявнiсть органiзацiï i керiвництва в
особi одного з учасникiв, надiленого особливими повноваженнями, або
розподiленi мiж усiма учасниками; 3) подiл процесу спiльноï
дiяльностi мiж учасниками, обумовлений характером мети, засобiв i умов
ïï досягнення, складом i рiвнем квалiфiкацiï виконавцiв.
Це припускає взаємозалежнiсть iндивiдiв, що
виявляється або в кiнцевому продуктi спiльноï дiяльностi, або
в самому процесi його виробництва [1, с. 8].
У контекстi взаємодiï як структурного елементу дiяльностi
ШСППС у ролi ïï обєкта (субєкта) першочергово, як
було зауважено, виступає окрема дитина, молода людина. Потiм
дитяча спiльнота, пiдлiткове угру-пування, учнiвський колектив.
Клiєнтами стають i дорослi окремi особи, групи (колективи), що
є безпосереднiми або опосередкованими учасниками навчально-
виховного процесу педагоги, iншi працiвники школи, що не задiянi в
педагогiчнiй дiяльностi, батьки учнiв (особи, що ïх замiнюють),
члени ïхнiх сiмей (брати, сестри, бабусi, дiдусi, iн.). Усi
обєкти (субєкти) клiєнти служби пiдлягають
багатоступеневому, розгалуженому подiлу залежно вiд вiку, статi,
соцiального статусу, положення в середовищi однолiткiв, категорiï
сiмï, до якоï вони належать, характеру проблеми, що потребують
розвязання тощо. Тобто обєкти диференцiюються за певною
суттєвою ознакою з наступним упорядкуванням. Адже тут варто
зауважити, що при цьому процесi, що номiнально є
класифiкацiєю клiєнтiв на обєктiв роботи, повинна
враховуватися специфiка самого процесу, що розрiзняється на два
види природну (наукову) i штучну (технiчну, допомiжну). Природна
класифiкацiя спирається на суттєвi ознаки предметiв, штучна
на несуттєвi [8, с. 82]. Виходячи саме з цих позицiй, ми здiйснили
виокремлення обєктiв дiяльностi СППС [4] iз загальноï
кiлькостi ïï потенцiйних клiєнтiв, до яких вiдносимо
всiх учасникiв соцiально-педагогiчного процесу в школi.
Cаме таким чином, за результатами нашоï розвiдки, виглядає
система дiяльностi шкiльноï соцiальноï психолого-
педагогiчноï служби з позицiй структурного пiдходу. Його можливостi
у сукупностi з iншими загаль-нонауковими пiдходами дають пiдставу для
дослiдження ïï змiстовно-технологiчноï характеристики.
Саме це стане обєктом ретельноï уваги наступного етапу наших
наукових пошукiв.
Оксана Колесникова
