Твiр по романi-епопеï "Життя Клима Самгина&quot

Образ Клима Iвановича Самгина має величезне, ще не в повному
ступенi оцiнене, нацiональне й свiтове значення. Це найбiльш складний,
ємний i психологiчно тонкий образ у всiй творчостi Гiркого
У романi немає нi однiєï сюжетноï лiнiï, що
не була б безпосередньо пов'язана iз Сам-Гиним. Яка би ситуацiя не
зображувалася в романi, автора цiкавить поводження Самгина в данiй
ситуацiï, його точка зору, його переживання. Клим Самгин є
представником росiйськоï буржуазноï iнтелiгенцiï кiнця
XIX — початку XX столiття. Всi вiдтiнки ïï
психологiï, всього ïï коливання, блукання й таємнi
прагнення вiдбитi в нього образi
Зовнiшнiсть Самгина вiдзначена ординарнiстю. А особа у вас звичайне,
— сказала йому Тося. Коли вiн народився, батьки довго думали, яке
йому дати iм'я. Батько назвав його Климом, говорячи: Простонародне iм'я,
нi до чого не зобов'язує… Претензiя на героïчну долю в
нашого героя провалюється вiдразу ж. З дитячого рокiв Клим вирiшив
видумати себе, iнакше нiхто з дорослих не буде мене зауважувати. Вiн
також був стурбований своєю оригiнальнiстю
Репетитор Самгина Томилин учив його: Людина вiльна тiльки тодi, коли
самотнiй… Самгин уважає, що на самотi є щось
героïчне. Вiн — герой помилкових претензiй. Не випадково
образ Самгина оточений роєм мотивiв порожнечi, примарностi,
нереальностi. Не випадково М. Горький неодноразово повторює фразу:
Так чи був хлопчик-те?
Самгин iз числа людей, якi шукали-шукали волi духу й, от, начебто
знайшли, а волею-те виявилася безцiльнiсть, гордовита порожнеча
якась…
Важко назвати iнший добуток, у якому були б данi рiзнi образи
спустошеностi, як це зробив Горький у своєму романi. I Самгин
встає перед читачем як якийсь символ порожнечi
Самгин не гарний i не виродливий. У його зовнiшностi немає нiчого
яскравого. Дрiбнi, невиразнi риси особи. Клим Самгин вiчно
перебуває на гранi мiж поряднiстю й аморализмом. Вiн завжди
коливається й нiколи не може рушити в ту або iншу сторону. Вiн
тяжiє до зрадництва, але сам
собi в цьому нiзащо не зiзнається. Життя Клима Iвановича Самгина
розкрита Горьким як життя людини, що постiйно перебуває в процесi
досить напружених, болiсних шукань, але не здатного що-небудь знайти, до
кiнця самовизначитися. Над чим би Самгин не думав, свiдомiсть його
завжди було на роздорiжжi, на перехрестi людей i плинiв Вiн завжди
побоювався чiткоï постановки питань, твердих рiшень, намагаючись
ставити свою думку мiж та й нi. Цю нестiйкiсть прищеплювала Сам-Гину вся
обстановка, у якiй вiн виховувався
Клим Самгин зараховував себе до кращих людей краïни, але всерйоз не
замислювався над питанням, яку позицiю повиннi займати цi люди до
мороку, що панує. Свiй щиросердечний стан Клим ще замолоду оцiнив
як смуту. Зрiлiсть не подарувала йому тишi i ясностi. Особливо важким
виявилося розiбратися у власнiй особистостi. Нерiдко вiн ловив себе на
тiм, що спостерiгає за собою, як за людиною, мало знайомим йому й
небезпечним для нього. Невдоволення собою iнодi перетворюється в
почуття ворожнечi ксебе.
Самгин був неспроможний вибратися з життєвоï плутанини. Вона
росла й затягувала його. Постiйно боячись втратити свою
iндивiдуальнiсть, Клим не зауважував, що вiн усе бiльше втрачає
неï. Вiн досить часто боïться залишитися наодинцi зi
своïми думками
Досягши сорока рокiв, вiн говорить: Я ще не пiзнав себе. Фраза ця
вирвалася в нього зненацька, а несподiванi, мимовiльнi висловлення
Самгина були самими щирими. По сутi, я бездарний, —
зiзнається Самгин у гiрку мiнуту самопiзнання, наодинцi iз самим
собою
Самгин бездарний у любовi, у людських вiдносинах, у життi. У нього
немає нi друзiв, нi близьких
У суперечливiй подвiйностi — весь Самгин. Носiй iнтелекту, вiн
тяготиться ним; представник iнтелiгенцiï, вiн заперечує
неï. Цей мотив самозаперечення в остаточному пiдсумку приводить до
самознищення, порожнечi, варварству
Наприкiнцi роману Самгин перебуває в станi цiлковитоï
розгубленостi. Самотнiй i спустошений, вiн ставить усе те ж фатальне
питання, що не давало йому спокою замолоду: Що повинен робити я й що
можу я зробити?
Пiдбиваючи пiдсумок життя свого героя, Горький пише: Клим Iванович
Самгин бачив багато, багато чув i перебував самим собою як би зважений у
повiтрi над широким перебiгом подiй. Факти проходили перед ним i крiзь
нього, зачiпали, ображали, iнодi — лякали. Але все проходило, а
вiн непоколебимо залишався глядачем життя.