Виховний потенцiал драми О. Коломiйця Дикий ангел

Г. Дущак Особливiстю нинiшньоï програми в середнiй школi є
те, що багато письменникiв у рiзнi роки були вилученi з лiтературного
процесу. До них належить й Олексiй Коломiєць, творчiсть якого була
найплiднiшою в 60-80 роки. Оскiльки з життям письменника не всi знайомi,
я хочу привести деякi бiографiчнi вiдомостi. Олексiй Федотович
Коломiєць, 1919 року народження, виходець з Полтавщини. Навчався
на робiтфаку Харкiвського iнституту торгiвлi, а потiм у Харкiвському
унiверситетi. Фронтовик. У мирний час працював журналiстом. У лiтературу
ввiйшов я прозаïк i як драматург.
Перша збiрка оповiдань вийшла в 1960 роцi пiд назвою Бiла криниця.
Назавжди утвердився Коломiєць в лiтературi з 1961, коли
надрукована була його перша пєса Фараони. Написаний твiр в
найважчому драматургiчному видi комедiï ситуацiй. Коломiєць
повернеться до цiєï форми в 1968 роцi (Келих вина для
адвоката), а також у 80-тi роки (Репортаж з того свiту). Отже, про
Коломiйця можна говорити як про новатора в сучаснiй драматургiï.
Персонажi пєс Коломiйця переважно представники молодого поколiння,
носiï двох природних сил працi та кохання . Праця для них засiб
очищення, облагородження, становлення особистостi.
Найбiльш знайомий читачевi твiр О. Коломiйця Дикий Ангел. Поставлена
одночасно на кiлькох сценах украïнських театрiв i вiдразу за межами
Украïни, пєса зразу ж принесла славу драматургу.
У центрi драми Коломiйця складна, неоднозначна постать робiтника
пенсiонера, глави сiмï, який нiколи не знав вiдпочинку. Лiда
згадує слова Петра: батько нiколи не вiдпочивав. Своïх дiтей
Платон Ангел виховує в суворому трудовому ритмi. Головний напрямок
у системi виховання, на його думку, трудовий. Павлик молодший син
Платона. Вiн студент i в той же час працює на заводi, а батько
радить йому ще записатися у тi бригади, що на Пiвнiч ïдуть.
Середнього сина Федора батько хоче залучити до надурочноï роботи,
старшого Петра навчає побiльше працювати на роботi. Як розумiти
Платона? Невже вiн такий жадiбний, що заради грошей не жалiє
здоровя своïх дiтей? Так дехто вважає. А сам батько
дбає про те, щоб дiти бiльше заробляли, адже вiд цього залежить
добробут ïхньоï сiмï. Крiм того, в нього є своя
економiчна теорiя: жити треба неабияк, а добре, багато, вкорiнятися в
життя, щоб усе було, i про запас було. I це не грiх. Заробила моя сiмя
на Запорожця, а державi два Запорожцi ми зробили; телевiзор ïй два
телевiзори. Бiльше ми робимо краще державi. Бiльше труда мiцнiша
держава. У пєсi чимало мiркувань i про працю, i про неробство, i
грошi, ï про достаток. I це природно: адже сам Платон Ангел людина
трудова з дiда-прадiда, вiн знає цiну i працi, i грошам. Ось
батько дiзнається, що його старший син живе добре, i дає
йому пораду; держись. Та коли йому стало вiдомо, що син один з тих, хто
дав дозвiл на будiвництво житлового будинку в мiсцi, де людям заважатиме
гуркiт, вiн вимагає вiд сина написати заяву й визнати свою
помилку. Коли ж син не погоджується, батько категорично
заявляє: знаєш, хто найбiльше шкоди приносить землi нашiй,
людям, державi нашiй? Маленькi временщики У тобi теж временщик обiзвався
За пять рокiв, мовляв, може, мене на цiй роботi й не буде. Мовляв, iнший
буде вiдповiдати ось i вся фiлософiя временщика.
Ми не знаємо подробиць ïх стосункiв далi. Та в кiнцi
пєси знову зустрiчаємо Петра у батька i дiзнаємося про
те, що вiн працює рядовим iнженером i у нього книжки, як у
Сковороди.
Отже, на цьому прикладi ми можемо ствердити, що, крiм проблеми працi та
кохання, в пєсi є i морально-етичнi проблеми.
Найемоцiйнiша та найзворушливiша пята картина драми. На i подвiрï в
батька збирається вся родина. Повертається додому молодший
син Павлик, який поза волею батька одружився з Ольгою (батько не радив
одружуватися, бо в сина не було грошей на утримання сiмï); до сина
Федора приходить Клава, покинувши чоловiка-пяничку, i Федiр не
ховається зi своєю любовю; повертається до Петра
дружина Лiда, яка, було, покинула чоловiка, коли вiн написав заяву.
Збирається родина, та ïï покидає батько, старий
Платон, сер. це якого пiсля скiлькох життєвих прикрощiв не
витримує.
На думку лiтературноï критики, драма несе в собi потужний морально-
виховний заряд. Вона допомагає молодi зорiєнтуватися у
калейдоскопiчному коловоротi нашого життя i осмислити людськi цiнностi.