Володимир Винниченко (1880 — 1951)

Бути украïнцем — це значить бути постiйно в станi
доказування свого права на iснування.
(В. Винниченко).
Володимир Кирилович Винниченко — прозаïк, драматург,
публiцист, активний дiяч ук
раïнськоï соцiал-демократiï, у 1917 1918 рр. —
один з лiдерiв Украïнськоï Народноï Рес
публiки, автор багатьох декларацiй та унiверсалiв УНР.
Постать Винниченка — протирiчна, парадоксальна. До кiнця 20-х
рокiв XX ст. його iм'я голосно звучало в Украïнi, а потiм було
викреслене, спаплюжене.
Вiн зумiв поєднати художнiй досвiд класики з iнтенсивним
засвоєнням естетичних iдей свого часу. Йому належать численнi
твори рiзноманiтних епiчних жанрiв, проблемно-фiлософськi п'єси,
публiцистичнi та мемуарнi твори.
У 1909 р. Михайло Коцюбинський писав: Кого у нас читають? Винниченка.
Про кого скрiзь йдуть розмови, як тiльки рiч торкається
лiтератури? Знов про Винниченка.
Леся Украïнка писала про молодого Винниченка: Безталанний не може
випадково виявити те, чого у нього нема. Тiльки талант мiг створити такi
живi постатi, цi природнi дiалоги i, особливо, цю широку яскраву
картину.
Бiографiчнi вiдомостi
28 липня 1880 р. народився Володимир Кирилович Винниченко в
Єлисаветградi в родинi безземельного селянина-наймита.
Навчався спочатку в початковiй школi, згодом — у чоловiчiй
класичнiй гiмназiï та зла-топiльськiй гiмназiï.
1900 р. — вступив на юридичний факультет Киïвського
унiверситету.
1901 р. — створює таємну студентську органiзацiю
Студентська громада. Винниченка виключають з унiверситету через
неблагонадIйнiсть (був членом Революцiйноï украïнськоï
партiï, написав революцiйну поему).
1901 р. — написав перше оповiдання Народний дiяч i поему Повiя,
якi надсилає до
Лiтературно-наукового вiсника, але цi твори зразу не були опублiкованi.
Проводить революцiйну агiтацiю на Полтавщинi.
Забирають у солдати, вiн тiкає, кiлька разiв переходив кордон iз
забороненою революцiйною лiтературою.
1902 р. заарештовано, бiльше року перебував у камерi.
1902 р. — незважаючи на складнi життєвi обставини,
Винниченко заявив себе як лiтератор: публiкує повiсть Сила i краса
(згодом вiдома пiд назвою Краса i сила).
1906 р. у Києвi вийшла перша збiрка творiв В. Винниченка Краса i
сила, до якоï
увiйшли сiм оповiдань (Краса I сила, Заручини, Контрасти, Голота, Бiля
маши
ни та iн-)- З 1906 р. активно працює на лiтературнiй нивi: пише
психологiчнi драми (Дизгар-монiя, Брехня, Закон, Натусь, Грiх, Базар,
Дочка жандарма, Молода кров, Великий Молох, Чорна Пантера i Бiлий
Ведмiдь), романи (Чеснiсть з собою, Рiвновага, Божки, Хочу, Заповiт
батькiв, Записки Кирпатого Мефiстофеля), багато оповiдань та iн.
1907 1914 рр, — живе в Галичинi, Австрiï, Швейцарiï,
Нiмеччинi, Iталiï.
. 3 1911 по 1951 р. В. Винниченко вiв щоденник.
Пiд час Першоï свiтовоï вiйни повернувся в Украïну, де
перебував у нелегальному стаВОВИЩI.
1916 р. — за редакцiєю В. Винниченка у Москвi
видається журнал Промiнь.
1916 р. Винниченко став одним з органiзаторiв i керiвникiв
Центральноï Ради, згодом головою першого украïнського уряду
— Генерального Секретарiату, одним iз керiвникiв Директорiï
(нового уряду УНР).
1913 р. - Пише драму Мiж двох сил, у якiй висвiтлив причини
загибелi УНР, показав своє занепокоєння братовбивчою вiйною.
1919 р. написання тритомноï мемуарно-публiцистичноï працi
Вiдродження нацiï, у якiй аналiзує перипетiï зi
становлення украïнськоï державностi,
Протягом 1920 р. публiкував велику кiлькiсть статей про складнi шляхи
украïнськоï революцiï в тижневику Нова доба.
1921 1924 рр. робота над соцiально-утопiчним романом Сонячна машина.
1921 1923 рр. — цикл оповiдань Намисто.
1923 р. — роман На той бiк, де змальованi подiï
громадянськоï вiйни.
1924 1928 рр. 23-томне видання творiв В. Винниченка.
1930 — 1932 рр. 28-томне видання.
1932 р. пише роман Слово за тобою, Сталiне (видано посмертно у 1971 р. в
Нью-Йорку).
.1933 р. — написання роману Нова заповiдь, де висвiтленi
сподiвання письменника на встановлення соцiальноï справедливостi.
У 1933 р., коли письменник у листi до Полiтбюро ЦК КП(б)У звинуватив
компартiйнi верхи в органiзацiï селянського голодомору, знищеннi
украïнськоï науки й культури, його творчiсть була пiддана
гонiнням: книжки вилученi з бiблiотек i знищенi, твори перестали
вивчатися у школi, iм'я письменника замовчувалося.
1934 р. — В. Винниченко купив хутiр бiля Канн, де прожив до кiнця
життя. 6 Березня 1951 р. — помер, його прах покоïться
на цвинтарi Мужена. Огляд творчостi
Творча спадщина В. Винниченка налiчує бiльше 50 оповiдань, 15
романiв i повiстей, близько 20 п'єс, публiцистичнi, мемуарнi
твори.
Одним з головних принципiв творчостi Винниченка є його незмiнне
прагнення до життєвоï правди, Iз позицiï активного
полiтичного дiяча вiн вiдверто змальовує життя украïнського
суспiльства доби першоï росiйськоï революцiï.