Болiти

Болiти. У сучаснiй лiтературнiй мовi це дiєслово в значеннi мати
якусь хворобу майже зовсiм витiснене дiєсловами хворiти,
нездужати, рiдше слабувати. Наведений У Словарi украïнськоï
мови Б. Грiнченка (т. 1, стор. 84) приклад уживання слова болiти в
значеннi хворiти тепер сприймається, як застарiлий: Хорiтимеш,
болiтимеш, смертi бажатимеш. Порiвн. ще у Мирного: А ви, паничу, ще
довго будете болiти? спитав вiн Петруся, що пiдвiвся i сидiв на постелi;
у Марка Вовчка: Перед смертю говорила: Може, коли побачиш Катрю мою,
може, буде нездужати, болiти, послужи ïй, серце, не по- шнь.
Дiєслово болiти в лiтературнiй мовi найчастiше вживається
для передачi вiдчуття фiзичного болю в якiйсь частинi тiла. У мене
болять вуха (О. Гончар). Що з тобою, моя доненько, сталося? Чи в тебе що
болить? питає мати (Г. Квiтка-Основ'яяенко). У переносному
значеннi слово болiти вживається для передачi вболiвання,
хвилювання за когось, щось. Семантично воно вiдповiдає
словосполученню є (було, буде) боляче. Вiн знав: про що б не почав
мову, все ïй болiтиме, бо все так чи iнакше буде стосуватися
Юрiя… (О. Гончар). На початку столiття це дiєслово керувало
трьома вiдмiнками: родовим, давальним i знахiдним. Ось кiлька прикладiв
з М. Коцюбинського: …В конторi хаос, од якого голова болить у
мене; …ïсти так хочу… Так менi живiт болить; Великий
рак вчепився йому в палець… А Тара- сик аж скаче, так його болить;
Однак серце мене не болить i почуваю себе добре; у Ст. Руданського:
Болить мене головонька. В останнi десятирiччя усталилися
конструкцiï, де це слово в першому значеннi (вiдчуття фiзичного
болю) вiдповiдає на питання у кого? У мене болить голова. Ця змiна
у слововживаннi вiдбита в Украïнсько-росiйському словнику (т. I,
стор. 79): у мене (реже менi, редк. мене). Порiвн. у Словарi
украïнськоï мови Б. Грiнченка (т. 1, стор. 84) приклади з
Люборацьких А. Свидницького: Щось мене ноги болять; Татка очi болять. У
сучаснiй мовi, крiм форми з родовим вiдмiнком (Що в тебе болить?),
можлива й форма з давальним (Що тобi болить?). Знати, болiло йому, бо
руку до грудей тиснув, i обличчя з болем (А. Головко). Я квiтку не можу
зiрвати, бо ïй, як людинi, болить (В. Сосюра). Йому болить бiк вiд
контузiï (Ю. Яновський). У переносному значеннi слово болiти в
сучаснiй мовi найчастiше вживається у формi болить+особовий
займенник (або iменник) у давальному вiдмiнку йому болить, менi болить,
матерi болить. Мабуть, думаєте, що менi це не болить? (О. Гончар).
Болiють (вболiвають) за кого? (В кожнiй бригадi знають, що Зоя
болiє за них, що вона радiє ïхнiм успi- хам О. Гончар),
з а що? (Вiн безумовно своя людина, що болiє за роботу заводу В.
Собко). Коли вболiвання або хвилювання дуже глибоке, аж до скорботи
(здебiльшого за втраченим або минулим), вживається форма болiти
(вболiвати) за ким, за чим? (Дiвчина болiє (вболiває) за
загиблим нареченим, Пенсiонер болiє (вболiває) за колишньою
роботою). болiють (вболiвають) також серцем, душею. З останнiми
лексемами дiєслово болiти вживається (як i при позначеннi
фiзичного болю) ще й з iменником, субстантивова- ним словом чи
займенником у родовому вiдмiнку з прийменником у; переноснiсть змiсту
встановлюється з контексту: Як хороше, як весело на бiлiм свiтi
жить… Чого ж у мене серденько i млiє, i болить? (Л. Глiбов).
Болiло в неï серце дивитись, як ïï Романко ходить до
школи, чути, як вiн гордує рiдною мовою, вiдбивається вiд
хлiборобства (М. Коцюбинський). А про що я буду говорити? Душа в мене
болить (А. Хижняк). Вiдповiдна переноснiсть значення може сприйматись i
тодi, коли в реченнi з словами серце, душа, голова слово болiти
виступає з додатком у давальному вiдмiнку: Не про теє менi
голова болить (В. Земляк). Отже, коли йдеться про бiль фiзичний, треба
говорити у мене болить (менш вживаною є форма болить); коли
йдеться про бiль у переносному значеннi, слiд говорити менi болить за (я
вболiваю за). В останньому значеннi дореволюцiйнi письменники-класики
вживали й форму мене (його) болить (див, Украïнсько-росiйський
словник, т. I, стор. 79). Порiвн. ще в М. Коцюбинського: Але та зневага
до найкращого ïï почуття болiла Рейсу; у Лесi Украïнки:
Руфiн… Мене болить, що Римом зватись може така потвора… В
сучаснiй мовi ця конструкцiя трапляється рiдко i звучить як
архаïчна.