Iти, ïхати, заходити, приходити, посилати (по)

Iти, ïхати, заходити, приходити, посилати (по). Часто в
конструкцiях з цими словами неточно вживають прийменники. Коли треба
передати послiдовнiсть дiй або порядок пересування людей чи предметiв,
цiлком закономiрно вживати прийменник за. Наприклад: Хлопець у
вантажному таксi ïхав за мотоциклом (тобто слiдом за ним).
Спортсмени зайшли в гуртожиток за дiвчиною (спочатку до
гуртожитку зайшла дiвчина, потiм ïï товаришi). Однак коли
йдеться про мету якоïсь дiï, треба вжити прийменник по.
Наприклад: Хлопець у вантажному таксi ïхав по мотоцикл
(тобто маючи намiр привезти машиною мотоцикл). Збираючись на
ковзанку, спортсмени зайшли в гуртожиток по дiвчину
(щоб узяти ïï з собою). Як тiльки добре смерклось, Прохiра
забiгла по Гашiцу i сливе силомiць потягла ïï з собою;
Вже кiлька днiв по Лазаря не приходив жандар; Я по нього
послав. Вiн зараз буде; Послали по тiтку Прохiру, звiсну
порадницю у таких випадках (М. Коцюбинський). Стара злякалась, плаче,
по лiкаря шле (М. Вовчок). Ясь послав одного з помiчникiв
садiвника по свiй екiпаж (I. Нечуй-Левицький). Парiс:
…Я пiду по плащ, бо холодно… Я хутко повернуся (Леся
Украïнка). По хлiб шла дитина (П. Тичина). Чи не вийде
дiвчинонька рано-вранцi по воду? (народна пiсня).
У художнiй лiтературi i в уснiй мовi паралельно з конструкцiєю
посилати+прийменник по виступає конструкцiя з
прийменником за.
Iз коча пан мiй вилiзає
I посила за молодим (Т. Шевченко).
Уже навiть хотiли посилати за ними, аж тут i Саранчук на порiг;
Хiба ще коли був отакий i Данило розпатланий i стривожений, як вибiг сам
надвiр до Iлька та посилав в Обухiвку за Матюхою? (А.
Головко).
Значно менше поширене в сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi
словосполучення iти за хлiбом, iти за водою.