Вiдноситися

Вiдноситися. У математицi виражає зв'язок мiж членами
пропорцiï. Наприклад: А так вiдноситься до 5, як С вiдноситься до
2). Слово вiдноситися вживається також У логiцi, фiлософiï,
взагалi в книжних стилях мови. Коли мають на увазi спiлкування,
поводження з кимсь, вияв думки про когось або щось, треба вживати слово
ставитися, а не вiдноситися. На господi в себе Чайчен- ко такий самий
небалакливий, як i в людях, мати ж його дуже ласкава i привiтно до всiх
ставилась (Марко 27 Вовчок), Я бачив, що вони сумлiнно ставляться до
працi, а це на фронтi так само необхiдно, як i десь на заводi (О.
Гончар). До виступу свого вiн ставився якнайуваж- нiше (А. Головко). На
випадки вживання дiєслова вiдноситися в значеннi ставитися
натрапляємо не тiльки в уснiй мовi, а й у творах деяких
письменникiв. Вважати це за стилiстичну норму сучасноï
украïнськоï лiтературноï мови нема пiдстави. Якщо йдеться
про належнiсть до певного кола, групи, категорiï людей, до якогось
класифiкацiйного розряду, перiоду, часу i т. iн., треба вживати
дiєслово належить (залежно вiд контексту г припадає). Ця
дiвчина належить до людей, у яких слово не розходиться з дiлом. Тигр
належить до родини котячих. Нещодавно знайдена пам'ятка належить до
XVIII ст.. Розквiт дiяльностi вiдомого украïнського художника М. К.
Пимоненка припадає на кiнець XIX початок XX ст.. Стосунок,
вiдношення до когось або чогось можуть передаватися словом стосуватися:
Це розпорядження стосується всiх (не вiдноситься до всiх). У
вживаннi з заперечною часткою не слiд розрiзняти нюанси: коли хочуть
сказати, що якесь явище, факт, подiя до когось не мають вiдношення,
ïхня дiя на когось не поширюється, вживають форму не
стосується. Наприклад: Наказ директора не сто- сується тих
працiвникiв, якi вже використали профвiд- пустку. Ти мiй, мiй, це все
тебе не стосується, нiкому тебе не вiддам (О. Гончар). Коли
йдеться про байдужiсть особи до якоïсь обставини чи дiï
iншоï особи, iнколи про демонстративну незацiкавленiсть, вживають
форму не обходить. Наприклад: Мене ся справа не обходить зовсiм…
(I. Франко). Левiт. Та що менi до арфи? Мене пiснi й пророцтва не
обходять. Аби закон, пророкiв непотрiбно (Леся Украïнка).