Проблеми дослiдження складносурядних речень

До питання про виокремлення i класифiкацiю складносурядних речень у су
часному мовознавствi пiдходять по-рiзному. Це повязано передусiм з експлiцит-
нiстю/iмплiцитнiстю сурядних сполучникiв на межi частин складного
речення. При зясуваннi природи складносурядних речень важливе значення
мають автономний статус предикативних частин цих структур i наявнiсть
формально вираженого синтаксичного звязку мiж ними. Так, ще О.
Синявський, Л. Була- ховський вважали, що складносурядне речення
утворюють простi речення, якi поєднуються як незалежнi,
рiвноправнi одиницi. Складносуряднi речення трактували як рiвноряднi,
рiвнорядносполучниковi, оскiльки до них вiдносили i складносуряднi
безсполучниковi речення. Iз часом став переважати погляд, згiдно з яким
складносуряднi речення було вiдмежовано вiд безсполучникових. Майя Ляпон
(1933) у росiйськiй академiчнiй граматицi (1980) складносурядними
називає такi складнi речення, частини яких поєднанi
сурядними сполучниками i граматично не залежать одна вiд одноï,
тобто перебувають у вiдношеннях рiвноправностi, рiвнозначностi. Суряднi
сполучники вказують на вiдносну автономнiсть поєднуваних речень;
позицiя самого сполучни- 446 на при сурядному звязку теж
характеризується бiльшою автономнiстю порiвняно з позицiєю
сполучника пiдрядного*. Вона класифiкує й описує
складносуряднi ре чення за сполучниками недиференцiйованого i
диференцiйованого значення. Такий погляд на складносуряднi речення
переважає i в сучасному украïнському мовознавствi. Так, О.
Мельничук зазначає, що сучаснi складносуряднi речення ви никли з
первiсних складних безсполучникових речень саме завдяки сурядним спо
лучникам. Щодо специфiки сучасних складносурядних конструкцiй вiн
зауважує: До категорiï складносурядних речень належать
речення, утворенi з двох чи кiлькох частин, формально тотожних простим
реченням, i пов'язаних сурядними сполучниками. Вживання сурядного
сполучника є основним формальним показ ником синтаксичноï
єдностi складносурядного речення… Аналогiчнi погляди на
складносуряднi речення висловлює й Арнольд Грищенко (1936).
Украïнськi лiнгвiсти складносуряднi речення подiляють на
елементарнi i нееле- ментарнi. Елементарнi структури с вихiдними,
базовими. Поняття формальноï i се мантичноï елементарностi не
завжди збiгаються. Формально елементарними є речення, в яких
наявнi двi предикативнi частини, поєднанi сурядним зв'язком, напри
клад: Реве Днiпро, й лани широкополi медами пахнуть, колосам шумлять (А.
Ма лишко); Лiта нiколи не повертаються до людини, а людина завжди
повертається до своïх лiт… (М. Стельмах). Такi
структури часто являють собою складнi семантичне неелементарнi речення
через наявнiсть вторинних предикатиих i субстанцiальних синтаксем. Тим
часом семантично елементарними є лише такi складносуряднi речення,
що формуються двома семантично елементарними простими реченнями та одним
семантико-синтаксичним вiдношенням, наприклад: Зеленiють жита, i любов
одцвiта (В. Сосюра); Лише борись, а щастя не втече (Л. Костенко).
Неелементарнi (у формальному аспектi) складносуряднi речення завжди
є i семан тично неелементарними, оскiльки складаються не менше нiж
iз трьох предикативних частин. Проте кiлькiсть семантично елементарних
конструкцiй у них часто пере вищує число формально елементарних
простих речень, наприклад: П'янить ромаш кою трава, i вiн неначе у жнива
прилiг спочить, сказати слово, а тiльки рана випадково йому дихання
забива (А. Малишко). Складносуряднi конструкцiï подiляють на
речення вiдкритоï i закритоï структури. До речень
вiдкритоï структури вiдносять утворення з темпоральними вiдношен
нями мiж частинами та роздiловi складносуряднi речення, кiлькiсть
предикативних одиниць яких можна розширити, наприклад: Днiпро неспокiйно
шумить i реве, i хвиля берег миє, i мла стоïть вiд землi до
неба, глухого, беззоряного (О. Довженко); Не то сплю, не то дрiмаю, не
то в уявi все проходить (Олена Пчiлка). Складносуряднi речення
закритоï структури поєднують лише двi предикативнi частини i
виражають зiставнi, протиставнi та градацiйнi вiдношення, наприклад:
Десятник сердився, лаявся, а ґонтаря охопила неймовiрна досада (Якiв
Баш); Осiннiй день короткий, але сьогоднi вiн згасав iшдто повiльно (Я.
Стецюк); Не тiльки в малярськiй роботi О. Довженка мiцно позначилися
пильнi й упертi стуОiï його в нiмецьких митцiв, але й в кiно вiн
принiс iз собою сталу художню культуру (М. Бажан).
Згiдно iз загальною типологiєю складного речення до
складносурядних слiд вiдносити лише сполучниковi структури, предикативнi
частини яких поєднав' сполучниками сурядностi. Деякi з цих
сполучникiв не лише поєднують частини складносурядного речення, а
й указують на тип семантико-синтаксичних вiдношень мiж предикативними
частинами складносурядного речення. Такi сполучники нази вають
семантичними. Це, зокрема, протиставнi сполучники але, зате, проте
однак. Iнша група сполучникiв служить передусiм для поєднання
частин складносу рядного речення. Змiстовi ж вiдношення виражаються
лексичним наповненням та структурою предикативних частин. Такi
сполучники називають асемантичними (функцiональними). Це, зокрема,
єднальнi сполучники i (й), та (в значеннi i).
Елементарнiсть/неелементарнiсть складносурядних речень спiввiдносна з
ïхньою I закритiстю/вiдкритiстю: елементарнi речення вiдкритоï
структури потенцiйно мо жуть бути розгорнутi в неелементарнi,
елементарнi речення закритоï структури, як правило, не поширюються.