Словянська писемнiсть

Перший iсторик словянськоï писемностi болгарський книжник, учений-
чернець Чорноризець Храбр, який жив у X ст. при дворi болгарського царя
Симеона, у книзi Сказання про письмена розповiдає про два етапи
розвитку словянського письма. Перший — коли словяни ще були
язичниками, отож читали за допомогою черт i рiз. Другий етап —
коли вони хрестилися i почали писати римськими i грецькими пись менами,
але це письмо без оустроєнiя, тобто не пристосоване до
словянськоï мови. В арабських, нiмецьких та вiзантiйських джерелах
наводиться чимало доказiв iснування письма у русичiв до прийняття
християнства. Арабський учений Iбн-ель-Недiм навiть скопiював один
напис, i копiя та збереглася. згадки про iснування книг (вангелiє,
Псалтир), писаних руськыми письмены. Очевидно, це було письмо, яке
вийшло з грецького, — зазначає словянознавець В. Iстрiн.
Отож, це ще не словянська писемнiсть. Прямим попередником нашого
сучасного алфавiту вважається абетка, створена християнськими
мiсiонерами — братами Ки рилом i Мефодiєм. 126 Як вiдомо,
вони походили iз Солуня (сучаснi Салонiки), де проживали i греки, i
словяни (болгари). Брати знали як грецьку, так i староболгарську мови,
освiту одержали в Константинополi. У 862 роцi вiзантiйський iмператор
Михайло i патрiарх Фотiй послали Костянтина (вiн же Кирило) i Мефодiя в
Моравiю, де вони мали вести церковну службу сло вянською мовою, щоб
протистояти нiмецьким мiсiонерам. свiдчення, що вже 863 року вони
прибули до Велеграда i привезли слов'янську абетку та 3-4 богослужебнi
книги, перекладенi староболгарською мовою. Пiсля хрещення
Киïвськоï Русi до церков запрошували священикiв з
Болгарiï, закуповували церковнi книги. Вченi висловлюють думку, що
писанi вони були гла голицею (вiд хорват, glagoljasi — той, хто
говорить), оскiльки багато рукописiв, створених пiзнiше глаголицею або
кирилицею, списанi з бiльш раннiх зразкiв. Кирилицю — пiзнiшу
абетку — створив один з учнiв Кирила — Климент (За Ж.
Красножан).