Смисловий чинник у процесi членування мовленнєвого потоку

У вимовному та слуховому планах вiдрiзок мовлення мiж паузами
єдине непо дiльне цiле, елементи якого тiсно переплiтаються,
перехрещуються в результатi коартикуляцiï, що без апелювання до
смислу не членуються на бiльшi чи меншi фонетичнi одиницi. Тому, коли ми
слухаємо незнайому мову або куємо незнайомий вислiв, як,
наприклад, у поетичних рядках Д. Бiлоуса шенi чiриме, ми не в змозi
розчленувати вiдрiзок мiж паузами нi на окремi фрази, нi на окремi
такти, нi на окремi склади. Якщо текст надруковано незнайомою мовою, ми
його членуємо механiчно, за аналогiєю до рiдноï мови,
не розумiючи змiсту. Свiдоме членування стає можливим лише за
умови володiння мовою, коли стає можливою опора на смисл, на
контекст, на фонетичнi, семантико-граматичнi i фонологiчнi
закономiрностi певноï мови. Знання фонетики, фонологiï,
граматики i, вiдповiдно, володiння правилами побудови та спо лучування
макро- i мiкроодиниць уможливлює розчленування граматично
правильноï фрази на синтагми, фонетичнi слова i морфеми. У
звичайних умовах, коли спiвбе сiдникам вiдомi i граматичнi, i лексичнi
значення слiв, вплив смислового чинника настiльки великий, що окремi
порушення звуковоï та складовоï структури слова у складi
висловлювання можуть бути не помiченими, наприклад: пужар, базарь,
бурак, перший рад замiсть пожежа, базар, буряк, перший ряд. Мовець-
нефахiвець, вжи ваючи тi чи iншi дiалектнi слова в певних регiонах,
вважає ïх нормативними.