Крадiжка по праву Iзраïлю

На думку iзраïльських юристiв, закон про крадiжку 1968 р.
Англiï, не змiнив основнi положення попереднього англiйського
закону про крадiжку 1916 р. , пiд впливом якого був виданий закон про
покарання 1977 р. в Iзраïлевi. У такий спосiб джерелом регулювання
вiдповiдальностi за крадiжку й iншi злочини проти власностi, є
закон про крадiжку 1916 р. Англiï
Згiдно ст. 383 (п. 1) закону про покарання Iзраïлю, особа винна в
здiйсненнi крадiжки, якщо воно: “бере й несе рiч, яку можна
украсти, без згоди власника безчесно, i несумлiнно з намiром назавжди
позбавити його цiєï речi”. Крадiжка карається
— 3 роками позбавлення волi. Залежно вiд обставин справи строк
може бути збiльшений
Як видно iз цього визначення, у ньому перерахований ряд специфiчних
ознак крадiжки. Iзраïльський законодавець надає цим ознакам
важливе значення при квалiфiкацiï злочину крадiжки
Actus reus: — бере й несе рiч, що можливо украсти без згоди
власника
Mens rea: — шляхом обману, несумлiнно й з намiром назавжди
позбавити речi
Actus reus.
1. “бере й несе”.
“бере” — фiзичне заволодiння рiччю;
“несе” — видалення речi iз власностi iншого особи
Узяття речi саме по собi, не є пiдставою для обвинувачення в
крадiжцi, тому що крiм узяття крадiжка припускає ще й видалення
речi з володiння iншого, тобто унесение.
Узяття й унесение, як правило, вiдбувається безпосередньо одне за
iншим. У випадку якщо унесение не вiдбулося, то дiя розглядається
як спроба зробити крадiжку
Наприклад: Злодiй доторкнувся до речi у квартирi, але ще не встиг
пересунути ïï, тому що був затриманий у цей момент. Вiн буде
обвинувачений у спробi зробити крадiжку, тому що унесение речi не
встигло вiдбутися, але узяття — було
У вiдповiдностi зi ст. 383 (п.3) закону покараннях Iзраïлю, узяття
можна досягти в такий спосiб:
- шляхом виверту;
- шляхом залякування (змусити людину передати рiч у володiння злодiя,
лякаючи першого якими-небудь наслiдками, у випадку вiдмови.
Затверджується, що при наявностi погроз здiйснити насильство,
крадiжка може перерости в пограбування; И також на пiдставi наявностi
погроз, можна обвинуватити людину у вимаганнi — ст. 428 закону
про покарання 1977р.);
- помилково власника;
- шляхом знахiдки (людина, знаходить рiч, що була загублена своïм
хазяïном, не вживає спроб з'ясувати, хто щирий хазяïн
цiєï речi).
Унесение означає видалення речi з володiння iншого. Однак, як
правило, досить перемiстити рiч, щоб забезпечити ïï видалення
Даний висновок був запозичений iзраïльським карним правом з
англiйського прецеденту, суть якого в наступному: Людина схопила, що не
належала йому кiнь у стайнi й перевiв ïï на iнше мiсце
(перемiстив) з метою вивести ïï й викрасти. Вiн був
обвинувачений у крадiжцi, тому що схопивши коня, вiн зробив
“узяття”, а перемiстивши ïï “унесение”
Таке ж рiшення було винесено вiдносно вiдвiдувача готелю, що перенiс
простигни з однiєï кiмнати готельного номера в iншу для того,
щоб зробити крадiжку
У випадку, якщо рiч “прикрiплена” до якоï-небудь
основи, те, щоб вiднести, необхiдно вiдокремити ïï вiд
цiєï основи. (Простого перемiщення недостатньо). Це
вiдбувається тому, що поки рiч “прикрiплена”, вона ще
перебуває у володiннi свого хазяïна, а отже, неможливо
ïï видалення. Звернемося знову до англiйського прецеденту:
злодiй намагався украсти чужий гаманець, але його спроба не вдалася,
тому що гаманець висiв на брелоку, прикрiпленому до одягу хазяïна.
Злодiй не був обвинувачений у крадiжцi, тому що гаманець залишився в
хазяïна (прикрiпленим до своєï основи), однак —
був обвинувачений у спробi зробити крадiжку
2. “без згоди власника”.
Вiдсутнiсть “згоди власника” є iстотною обставиною при
квалiфiкацiï злочину крадiжки. Власник повинен мати право власностi
або частиною цього права; правом мiстити, володiти й керувати тiєю
або iншою рiччю. (Власником також може виступати яка-небудь корпорацiя,
навiть сама держава).
Згода власника повинне бути “дiловим i реальним”. Якщо ж
воно досягається шляхом виверту або погрози (залякування), то не
є “дiловим i реальним”. 3. “Рiч, яку можна
украсти”.
Закон не захищає будь-яку рiч, що перебуває у власностi якоï-
небудь особи. Вiн бере пiд свiй захист коло речей, якi пiдпадають пiд
визначення ознаки “рiч, яку можна украсти”. Речi, таким
чином, повиннi вiдповiдати вимогам, якi втримуватися в ст. 383 (п. 3 ч.
4) Закону про покарання Iзраïлю, а саме:
3. Рiч повинна мати вартiсть;
4. Рiч повинна бути “власнiстю людини”;
5. Рiч, що прикрiплена до якого-небудь нерухомого майна (основi), теж
є нерухомоï, а отже ïï неможливо украсти. У
цьому випадку ця рiч буде пiдпадати пiд ознаку речi, “яку можна
украсти”, тiльки пiсля вiддiлення ïï вiд цього
нерухомого майна (основи). При цьому рiччю може бути живе тiло або
неживий предмет, (але не нерухоме майно) .
Що стосується тварин, то необхiдно розрiзняти диких тварин
(неотдрессерованних); i свiйських тварина, якi перебувають у власностi
людини (отдрессированних). Тiльки останнi можуть бути “рiччю, що
можливо украсти”.
Mens rea.
6. Безчесно.
Безчеснiсть припускає обмiркований нечесний крок. Чеснiсть у цьому
зв'язку є поняттям з областi моралi
Безчеснiсть — це таке поводження людини, що уступає нормам
моралi, прийнятим у чесних людей
Людина не буде обвинувачений у крадiжцi, якщо з'ясується, що
iснували всi ознаки цього злочину, крiм безчесностi, оскiльки в цьому
випадку вiн не дiяв всупереч прийнятим якостям — чесностi й
порядностi
Безчеснiсть i “намiр назавжди позбавити”.
Реальний намiр назавжди позбавити й безчеснiсть взаємозалежнi,
оскiльки намiр назавжди позбавити хазяïна речi вже саме по собi не
вiдповiдає моральним пiдвалинам прийнятим у суспiльствi. Таким
чином, “безчеснiсть” є прямим наслiдком “намiру
назавжди позбавити”.
7. “Несумлiнно”.
Той, хто назавжди бере рiч у ïï хазяïна й щиро вiрить у
те, що має на це законне право (у тому числi право на змiст
цiєï речi) або думає, що хазяïн заздалегiдь
погодився б з його дiями, — дiє сумлiнно.
Щира вiра припускає суб'єктивний пiдхiд i не має
значення чи була вiра “помилковоï або логiчноï”,
вона повинна бути щироï
Є думка, що вiра характеризується ще таким поняттям як
“чеснi руки”, пiд яким мають на увазi поряднiсть i чеснiсть
“Несумлiннiсть”, “намiр назавжди позбавити” i
“безчеснiсть” — цi три ознаки тiсно зв'язанi й
взаємозалежнi. Досить вiдсутностi одного з них, щоб не було
пiдстав для обвинувачення в крадiжцi (незважаючи на iснування двох
iнших).
8. “с намiром назавжди позбавити”.
“Намiр назавжди позбавити” має юридичне значення, що
полягає у вiдсутностi реального намiру повернути рiч
Загальна характеристика цiєï ознаки:
9) Невизначений намiр повернути “коли-небудь, у
майбутньому” — не є практичним i реальним для
повернення речi, а отже не скасовує пiдстав для iснування
“намiру назавжди позбавити”. Точно такий же пiдхiд
спостерiгається стосовно людини, що взяли рiч, що
“надеятся” повернути ïï вбудущем.
Таким чином, намiр повернути повинне бути реальним, а того хто взяв рiч
повинен бути здатний повернути ïï в розумний строк. При цьому
рiч повинна бути саме та, котра була взята, а не тотожна ïï,
не замiна й не вартiсть
10) Продаж майна або спроба його продати.
Речення продати або подарувати рiч, що була взята, кому-небудь, прямо
вказує на дiйснiсть “намiру назавжди позбавити”. При
цьому немає необхiдностi, щоб цi дiï завершилися
3) Залишення майна або його знищення прямо вказує на
“вiдсутнiсть намiру повернути”, а отже, виражає
“намiр назавжди позбавити” хазяïна цього майна 4)
Якщо в людини була можливiсть повернути рiч, те це ще не
означає, що вiн має намiр повернути ïï, а отже,
не скасовує пiдстави для iснування “намiру назавжди
позбавити”.
Можливiсть повернути повинна супроводжуватися певним поводженням i
обставинами, якi могли б указати на те, що намiр повернути рiч iснувало
iз самого початку, а отже, видалення ïï з володiння власника
було тимчасовим