Нюрнберзький процес

Судовий процес над групою головних вiйськових нацистських злочинцiв. Проходив у Нюрнберге (Нiмеччина) у Мiжнародному вiйськовому трибуналi з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року. 407 засiдань. Судовий процес над головними нiмецькими вiйськовими злочинцями. Сполучник Радянських Соцiалiстичних Республiк, З'єднане королiвство Великобританiï й Пiвнiчноï Iрландiï, Сполученi Штати Америки, Французька республiка проти обвинувачуваних:
Германа Вiльгельма Геринга, Рудольфа Гесса, Иоахима фон Риббентропа, Роберта Леï, Вiльгельма Кейтеля, ернста Кальтенбрунера. Альфреда Розенберга, Гансу Франка, Вiльгельма Фрика, Юлиуса Штрейхера, Вальтера Функа, Гельмана Шахта, Густава Крупп фон Хворий унд Гальбаха, Карла Деница, ериха Редера, Бальдура фон Шираха, Фрица Заукеля, Альфреда Иодуля, Мартiна Бормана, Франца фон Папена, Артура Зейсс-Инкварта, Альберта Шпеера, Костянтина фон Нейрата, Гансу Фриче — iндивiдуально i як членiв кожноï з наступних груп або органiзацiй, до яких вони вiдповiдно належали, а саме: урядовий кабiнет, що керує склад национал-социалистской партiï, охороннi загони германськоï национал-социалистской партiï (IЗ IЗ), включаючи службу безпеки (З Д), державна таємна полiцiя (гестапо), штурмовi загони германськоï национал-социалистской партiï (З А), генеральний штаб i вищi командування германських збройних сил.
Обвинувальний висновок
Сполучник Радянських Соцiалiстичних Республiк, З'єднане Королiвство Великобританiï й Пiвнiчноï Iрландiï, Сполученi Штати Америки, Французька республiка в особi нижчепiдписаних Руденко Р.А., Хартли Шоукросса, Роберта Г. Джексона, Франсуа де Ментона, належним чином уповноважених своïми Урядами для розслiдування обвинувачень i судового обвинувачення головних вiйськових злочинцiв вiдповiдно до Лондонськоï угоди вiд 8 серпня 1945 року, i Уставом даного Трибуналу, теперiшнi обвинувачують у злочинах проти миру, в вiйськових злочинах, у злочинах проти людяностi й у створеннi загального плану або змови для здiйснення цих злочинiв, перерахованих в уставi Трибуналу, i вiдповiдно до викладеного обвинувачують перерахованих вище осiб обвинувачуваними в нижеуказанних злочинах
Роздiл 1
Загальний план або змова. Формула обвинувачення
Всi обвинувачуванi разом з iншими особами протягом декiлькох рокiв, що передують 8 травня 1945 року, були керiвниками, органiзаторами, пiдбурювачами й спiвучасниками створення й здiйснення загального плану або змови для здiйснення злочинiв проти миру, вiйськових злочинiв i злочинiв проти людяностi, як вони визначаються в уставi даного Трибуналу, i вiдповiдно до положення Уставу несуть iндивiдуально вiдповiдальнiсть за своï власнi дiï й за всi дiï, доконанi будь-якою особою для здiйснення такого плану або змови. Загальний план або змова включала здiйснення злочинiв проти миру, що виразилося в тiм, що пiдсуднi планували, пiдготовляли й вели агресивнi вiйни, якi були також вiйнами, що порушують мiжнароднi договори, угоди й зобов'язання. У своєму розвитку загальний план або змова охоплювала вiйськовi злочини, що виражалися в тiм, що обвинувачуванi намiчали й здiйснювали нелюдськi вiйни проти краïн i народiв, порушуючи всi правила й звичаï ведення вiйни, систематично застосовуючи такi способи, як убивства, звiряче звертання, посилка на рабську працю цивiльного населення окупованих територiй, убивства, звiряче звертання з вiйськовополоненими й особами, що перебувають у плаваннi у вiдкритому морi, узяття й убивства заручникiв, грабiж суспiльноï й приватноï власностi, безглузде руйнування бiльших i малих мiст сiл i невиправдане вiйськовою необхiднiстю спустошення. Загальним планом або змовою передбачалися, а пiдсудними пропонувалися до виконання такi засоби, як убивства, винищування, звернення до рабства, посилання й iншi нелюдськi акти як у Нiмеччинi, так i на окупованих територiях, доконанi до й пiд час вiйни проти цивiльного населення, переслiдування по полiтичним, рассовим i релiгiйних мотивах на виконання плану по пiдготовцi й здiйсненню беззаконних або агресивних воєн. Багато хто з таких дiй були зробленi в порушення внутрiшнiх законiв вiдповiдних краïн
Нацистська партiя, як центр загального плану або змови
В 1921 роцi Адольф Гiтлер став головним керiвником, або “фюрером”, германськоï нацiонал-соцiалiстськоï партiï, вiдомоï як нацистська партiя, органiзованоï в Нiмеччинi в 1920 роцi. Вiн займав цей пост увесь час, охоплюване цим обвинувальним актом. Нацистська партiя разом зi своïми допомiжними органiзацiями стала засобом зiмкнення мiж обвинувачуваними i ïхнiми спiвучасниками й iнструментом для виконання цiлей i завдань ïхньоï змови. Кожний обвинувачуваний став членом нацистськоï партiï й учасником змови, знаючи ïхнi мети й завдання, або, будучи обiзнаним про ïх, став спiвучасником у проведеннi в життя цих цiлей i завдань на тiм або iншому етапi розвитку змови
Використання нацистського контролю для агресiï проти iноземних держав
До середини 1933 року нацистськi змовники, захопивши урядовий контроль над Нiмеччиною, могли зайнятися подальшим i бiльше детальним складанням свого плану, з уделением особливоï уваги зовнiшнiй полiтицi Агресивнi дiï проти Австрiï й Чехословаччинi
Вторгнення в Австрiю почалося 12 березня 1938 року. 13 березня Гiтлер проголосив себе главою австрiйськоï держави й взяв на себе командування збройними силами Австрiï. Законом вiд того ж числа Австрiя була приєднана Кгермании.
Одночасно з анексiєю Австрiï нацистськi змовники дали брехливi завiрення Чехословацькому Уряду, що вони не нападуть на цю краïну. Але у свiтлi захоплення Австрiï, плани змовникiв змiнилися
21 квiтня 1938 року вони зiбралися й вирiшили почати напад на Чехословаччину не пiзнiше 1 жовтня 1938 року. З 21 квiтня 1938 року й пiзнiше нацистськi змовники пiдготували докладнi й точнi вiйськовi плани, призначенi здiйснити такий напад у будь-який можливий момент i розрахованi на подолання чехословацького опору протягом чотирьох днiв, щоб у такий спосiб поставити мир перед фактом, що вiдбувся, i тим самим уникнути опору ззовнi. Протягом травня, червня, липня, серпня, вересня цi плани пiддавалися бiльше точнiй i детальнiй розробцi, i до 3 вересня 1938 року було вирiшено, що всi вiйська повиннi бути готовi для виступу 28 вересня 1938 року
Протягом цього ж перiоду нiмецька верхiвка використовувала у своïх цiлях питання нацiональних меншостей Чехословаччини, особливо в Судетской областi, викликавши дипломатичну кризу в серпнi й вереснi 1938 року. Пiсля того як Нiмеччина загрожувала вiйною, З'єднане Королiвство й Францiя 29 вересня 1938 року в Мюнхенi уклали угоду з Нiмеччиною й Iталiєю, що передбачає поступку Судетской областi Нiмеччини. Вiд Чехословаччини зажадали погодитися iз цим. 1 жовтня 1938 року нiмецькi вiйська окупували Судетскую область
15 березня 1939 року нiмецький уряд виконав свiй план, захопивши й заволодiвши цiєю частиною Чехословаччини, що не була вiдступлена Нiмеччини по Мюнхенськiй угодi
Вироблення плану нападу на Польщу: пiдготовка й початок агресивноï вiйни березень 1939 — вересень 1939 року
Пiсля завоювання Австрiï й Чехословаччини Нiмеччина одержала вкрай важливi для неï ресурси й бази, вона була готова почати подальшу агресiю шляхом вiйни. Було вирiшено пiдготувати детальнi плани для нападу при першому зручному випадку на Польщу, а потiм на Англiю й Францiю поряд iз планами одночасноï окупацiï збройними силами повiтряних баз у Нiдерландах i Бельгiï. Вiдповiдно до цим нацистське командування, денонсувавши германо-польський договiр вiд 1934 гола по вигаданих мотивах, перейшли до роздування питання про Данциг, до пiдготовки “iнцидентiв”, щоб “виправдати” напад, i почали висувати вимоги про приєднання польськоï територiï. Пiсля вiдмови Польщi пiти на поступки вони наказали нiмецьким збройним силам вторгнутися 1 вересня 1939 року в Польщу, прискоривши в такий спосiб вiйну також iз З'єднаним Королiвством i Францiєю
Переростання вiйни в агресивну вiйну проти всього миру, планування й здiйснення нападiв на Данiю, Норвегiю, Бельгiю, Нiдерланди, Люксембург, Югославiю, Грецiю: 1939 рiк — квiтень 1941 року
Наказом вiд 1 вересня 1939 року нiмецькi вiйська вторглись у Польщу. У порушення умов пакту Бриана-Келлога вiд 1928 року. Пiсля повноï поразки Польщi нiмецькими збройними силами було наказано вторгнутися 9 квiтня 1940 року в Данiю й Норвегiю, 6 квiтня 1941 року — у Югославiю й Грецiю. Всi цi вторгнення були заздалегiдь детально спланованi
Вторгнення Нiмеччини на територiю СРСР у порушення пакту про ненапад вiд 23 серпня 1939 року
22 червня 1941 року гiтлерiвськi вiйська, вiроломно порушивши пакт про ненапад мiж Нiмеччиною й СРСР, без оголошення вiйни напали на радянську територiю, почавши тим самим агресивну вiйну проти СССР.
З першого ж дня вторгнення на територiю СРСР гiтлерiвськi змовники вiдповiдно до детально розробленого плану почали здiйснювати руйнування мiст i сiл, знищення фабрик i заводiв, колгоспiв i радгоспiв, електростанцiй i залiзниць, пограбування й варварське руйнування нацiонально- культурних установ народiв СРСР, руйнування музеïв, шкiл, лiкарень, церков, iсторичних пам'ятникiв, масове викрадення радянських громадян на пiдневiльну роботу в Нiмеччину, а також фiзичне винищування дорослого населення, старих i дiтей, особливо росiян, белоруссов, украïнцiв, i повсюдне винищування євреïв
Спiвробiтництво з Iталiєю i Японiєю й агресивною вiйною проти США: листопад 1936 року — грудень 1941 року Розв'язавши агресивну вiйну, германський уряд пiдготувало угоду про Германо-Iтало- Японське спiвробiтництво, що було пiдписано в Берлiнi 27 вересня 1940 року, строком на 10 рокiв. Нацистський уряд припускало, що японська агресiя послабить i поставить у невигiдне положення тi краïни, з якими вони перебували в станi вiйни, i тi краïни, з якими вони мали намiр зав'язати вiйну. Вiдповiдно нацистськi змовники призвали Японiю домагатися “нового порядку”. Користуючись успiхами агресивноï вiйни, що у той час вела Нiмеччина, Японiя 7 грудня 1941 року зробила напад на США в Пирл-Харбор i на Фiлiппiни, а також на Нiдерланди в пiвденно-захiднiй частинi Тихого океану, на Британську Спiвдружнiсть Нацiй, на французький Iндокитай . Германiя оголосила вiйну США 11 грудня 1941 року
Всi перерахованi в роздiлi злочини проводилися германськими вiйськами по прямих наказах гiтлерiвського уряду, генерального штабу й вищого командування германських збройних сил