Помилка в карному правi

Помилкою в карному правi називається неправильне подання особи про
юридичнi або фактичнi обставини доконаного дiяння або його наслiдкiв.
Помилки бувають юридичнi й фактичнi. Юридичнi пiдроздiляються на:
помилки в протиправностi (особа вважала своï дiï злочинними,
тодi як закон не вiдносить цi дiï до числа злочинних) — така
помилка виключає кримiнальну вiдповiдальнiсть,
помилки у квалiфiкацiï (особа неправильно представляла про юридичну
квалiфiкацiю доконаного ïм дiяння) — не робить впливу на
форму провини й не виключає кримiнальноï вiдповiдальностi,
помилки в незлочинностi (особа не вважає своє дiяння
злочинним, хоча насправдi воно злочинно) — не усуває
винностi особи, тому що свiдомiсть протиправностi не входить у змiст
намiру й тим самим не виключає кримiнальноï вiдповiдальностi,
помилки в караностi (неправильне подання щодо виду й розмiру покарання)
— не виключає провини й кримiнальноï вiдповiдальностi
Таким чином, кримiнальна вiдповiдальнiсть особи, що помиляється
щодо юридичних властивостей i юридичних наслiдкiв чиненого дiяння,
наступає вiдповiдно до оцiнки цього дiяння не суб'єктом, а
законодавцем, тобто юридична помилка не впливає нi на форму
провини, нi на квалiфiкацiю злочину, нi на розмiр призначуваного
покарання
Фактичнi помилки пiдроздiляються:
на помилки в об'єктi (особа думає, що заподiює шкоду
одному об'єкту, хоча в дiйсностi терпить збиток iнший
об'єкт) — дiяння квалiфiкується по спрямованостi як
замах на вiдповiдний злочин,
помилки в характерi дiï або бездiяльностi (особа неправильно
оцiнює своï дiï як суспiльно небезпечнi, хоча вони
такими не є, наприклад, особа продало валюту, що помилково
вважалася фальшивоï) — не впливають на форму провини, але
вiдповiдальнiсть наступає за замах на злочин,
помилка в наслiдках (особа передбачала такi наслiдки, якi не наступили,
або не передбачало таких наслiдкiв, якi фактично наступили) —
вiдповiдальнiсть наступає вiдповiдно до спрямованостi намiру як
замах на злочин i вiдповiдно до фактичних наслiдкiв як необережний
злочин,
помилка в причинному зв'язку (винний неправильно розумiв причинно-
наслiдкову залежнiсть мiж його дiянням i настанням суспiльно небезпечних
наслiдкiв) — якщо результат збiгається з тим, настання якого
бажав винний, те така помилка не впливає на форму провини,
Помилка в обставинах, що обтяжують вiдповiдальнiсть (особа думає,
що обтяжуючi обставини вiдсутнi, коли вони є, або навпаки, особа
вважає, що є обтяжуючу вiдповiдальнiсть обставини, яких
фактично немає) — вiдповiдальнiсть наступає вiдповiдно
до змiсту й спрямованостi намiру
Суб'єктивна сторона має iстотне юридичне значення По-перше,
як складова частина пiдстави кримiнальноï вiдповiдальностi вона
вiдокремлює поводження злочинне вiд незлочинного. Наприклад, не
є злочинним заподiяння суспiльно небезпечних наслiдкiв безвинно,
або здiйснення по необережностi дiяння, карного лише при наявностi
намiру (ст.195 КК Естонськоï Республiки), або передбачене нормою
карного права дiяння, але доконане без зазначеноï в цiй нормi мети
або по iнших мотивах, нiж зазначено в законi (ст.124 КК Естонськоï
Республiки). У Таллiннському мiському судi розглядалася кримiнальна
справа 00231801215 за обвинуваченням Д. Мальцевой у хулiганствi (ч.1 ст.
195 УКеР). Пiдсудна в тролейбусi бризнула газом в особу 15 лiтнiй
дiвчинцi. З'ясувалося, що дiвчинка обговорювала зi своєю подругою
зовнiшнiсть Д. Мальцевой, знущалася з неï, чим ображала пiдсудну.
Д. Мальцева зробила дiвчинкам зауваження, на що одержала зухвалу
вiдповiдь потерпiлоï. У приступi лютi Д. Мальцева бризнула дiвчинцi
в особу газом. У даному епiзодi в наявностi прямий намiр, без якого не
може бути складу хулiганства. Суд покарав Мальцеву арештом
По-друге, суб'єктивна сторона дозволяє вiдрiзнити друг вiд
друга злочину, подiбнi по об'єктивних ознаках (ст.337 УКРФ i
ст.338 УКРФ).
По-третє, фактичний змiст факультативних ознак
суб'єктивноï сторони злочину, навiть якщо вони не зазначенi в
нормi Особливоï частини КК, визначає ступiнь суспiльноï
небезпеки як злочину, так i особи, його що совершили, а виходить,
характер вiдповiдальностi, розмiр покарання з урахуванням приписань
ст.ст.37 — 39 УКеР i ст.ст.61 — 65 УКРФ.
Таким чином, дослiдження змiсту суб'єктивноï сторони: форми
провини, змiсту й спрямованостi намiру, мотивiв i цiлей злочину
має значення й для обґрунтування кримiнальноï
вiдповiдальностi, i для квалiфiкацiï злочину, i для призначення
покарання
1. Суб'єкт
Деякi автори вважають, що Суб'єкт злочину — це особа, що
зробила злочин, i здатне вiдповiдно до закону понести за нього
кримiнальну вiдповiдальнiсть. Iншi думають, що суб'єкт злочину
— це мiнiмальна сукупнiсть ознак, що характеризують особу, що
зробила злочин, що необхiдна для залучення його до кримiнальноï
вiдповiдальностi. Вiдсутнiсть хоча б одного iз цих ознак означає
вiдсутнiсть складу злочину. Авторовi курсовоï роботи
представляється, що суб'єкт — це сукупнiсть ознак
особи, а не сама особа, тому що якщо фiзична особа не має
необхiднi ознаки суб'єкта, воно не є суб'єктом , але
залишається особою , що зробила дiяння з ознаками злочину. Таким
чином, суб'єкт злочину — це сукупнiсть ознак, необхiдна для
залучення особи до кримiнальноï вiдповiдальностi, а фiзична особа
— це один з обов'язкових ознак суб'єкта
Суб'єкти бувають загальнi й спецiальнi. Спецiальний суб'єкт
— це суб'єкт, що володiє додатковими, нетиповими для
всiх суб'єктiв ознаками. Поняття спецiального суб'єкта
вводиться для обмеження кола осiб, якi можуть залучатися до
кримiнальноï вiдповiдальностi. Наприклад, по ст. 250 КК
Естонськоï Республiки за самовiльну отлучку з вiйськовоï
частини може залучатися до вiдповiдальностi тiльки вiйськовослужбовець,
що дав присягу, а за вбивство по ст.106 УКРФ може залучатися до
вiдповiдальностi тiльки жiнка, а точнiше, тiльки мати
новонародженоï дитини
Ознаки суб'єкта пiдроздiляються на обов'язковi й факультативнi
До обов'язкових ознак ставляться:
фiзична особа (людина, незалежно вiд громадянства або пiдданства)
осуднiсть (СТ.11 УКеР або ст.19 УКРФ),
досягнення певного законом вiку (ст.10 УКеР або ст.19 УКРФ)
Осуднiсть — це здатнiсть людини усвiдомлювати фактичний характер i
суспiльну небезпеку свого поводження [iнтелектуальний фактор] i керувати
ïм [вольовий фактор].
Для визнання особи несамовитим досить установити, що особа або не може
розумiти значення свого поводження, або не в змозi керувати iм.
Дискусiйним є питання, чи пiдлягає кримiнальнiй
вiдповiдальностi наркоман, що у станi наркотичного голодування (не в
змозi сп'янiння) вчинив злочин, щоб добути наркотик. Вiн мiг розумiти
значення своïх дiй, тому що не був пiд дiєю помутняющих розум
препаратiв, але воля його була зломлена фiзичною й психiчною залежнiстю
вiд наркотику. З погляду практики наркоман безсумнiвно буде притягнутий
у кримiнальноï вiдповiдальностi, але деякi теоретики карного права,
зокрема, Здравомислов, Ткачевский, уважають, що через вiдсутнiсть волi
вiн є несамовитим. У Таллiннському мiському судi розглядалася
кримiнальна справа 00231804292 за обвинуваченням С. Пєтухова в
здiйсненнi злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.143 УКеР. Пiдсудний зi
своïм товаришем — обоє наркомани — вирiшили
купити наркотики. Т.к. грошей у них не був, С. Пєтухов попросив у
товариша мобiльний телефон, щоб подзвонити матерi, що могла б дати
грошей. Одержавши телефон, пiдсудний зайшов за кут, щоб подзвонити, i
пiшов, телефон продав, на вирученi грошi купив наркотики. На судi
пiдсудний повiдомив, що вже бiльше року залежимо вiд наркотикiв i вчинив
злочин, щоб добути наркотики. Вiн розумiв, що обманює потерпiлого,
але нiчого не мiг iз собою поробити — йому було необхiдно добути
грошi на наркотики. Ця обставина була врахована судом при призначеннi
покарання — тому що не бути грошей для покупки наркотикiв,
немає ïх i для сплати штрафу, i суд призначив покарання у
виглядi арешту. На думку автора, пiдсудний не може бути визнаний осудним
у момент здiйснення злочину, тому що осуднiсть припускає
здатнiсть: 1)усвiдомлювати своï дiï; 2)керувати ними. У цьому
випадку з показань С. Пєтухова явно простежується
нездатнiсть керувати своïми дiями. Тому замiсть карного покарання
до пiдсудного випливало застосувати заходу впливу медичного характеру
У виробництвi Таллiннського мiського суду перебуває кримiнальна
справа 00231804216 за обвинуваченням А. Долгова в споживаннi наркотикiв
(героïну) без приписань лiкаря (ч.1 ст.202 5 УКеР). Проти
обвинувачуваного заведено 3 кримiнальнi справи по однiєï й
тiй же статтi. Суд об'єднав ïх в одне виробництво, i перед
самим розглядом справи з полiцiï надiйшло ще одну аналогiчну
кримiнальну справу, так що суд не встигає покарати А. Долгова,
— через вступникiв справ i ïхнього об'єднання в одне
виробництво слухання постiйно вiдкладається. На думку автора
курсовоï роботи в цьому випадку (опиати викликають фiзичну й
психiчну залежнiсть) не можна говорити про осуднiсть i виннiсть А.
Долгова, тому що виннiсть i осуднiсть припускають наявнiсть волi, а в
обвинувачуваного воля зломлена наркотичною залежнiстю. Проте, ст.202 5
УКеР передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за вживання
наркотикiв без приписань лiкаря. Автор уважає, що по ст.202 5 УКеР
варто залучати тiльки що вперше вжила наркотики (або тих, у кого
залежнiсть вiд них ще не розвинена).
Вiк , починаючи з якого особи залучаються до кримiнальноï
вiдповiдальностi, в Естонiï встановлений ч.ч.1,2 ст.10 КК:
Кримiнальноï вiдповiдальностi пiдлягає особу, що досягла
вчасно здiйснення злочину п'ятнадцятирiчного вiку. Обличчя, що зробили
злочин у вiцi вiд тринадцяти до п'ятнадцяти рокiв, пiдлягають
кримiнальнiй вiдповiдальностi тiльки у випадках, передбачених статтями
100, 101, 107, 108, 113 — 115, 139, 140 — 142, частиною 2
статтi 184_2, статтями 195 i 197 теперiшнього Кодексу., а в Росiйськiй
Федерацiï — частинами 1,2,3 ст.20 КК:
1. Кримiнальноï вiдповiдальностi пiдлягає особу, що досягла
вчасно здiйснення злочину шiстнадцятирiчного вiку. 2. Особи, що
досягли вчасно здiйснення злочини чотирнадцятилiтнього вiку,
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за вбивство (стаття 105),
навмисне заподiяння тяжкоï шкоди здоров'ю (стаття 111), навмисне
заподiяння середньоï ваги шкоди здоров'ю (стаття 112),
викрадення людини (стаття 126), зґвалтування (стаття 131),
насильницькi дiï сексуального характеру (стаття 132), крадiжку
(стаття 158), грабiж (стаття 161), розбiй (стаття 162), вимагання
(стаття 163), неправомiрне заволодiння автомобiлем або iншим
транспортним засобом без мети розкрадання (стаття 166), навмиснi
знищення або ушкодження майна при обтяжуючих обставинах (частина
друга статтi 167), тероризм (стаття 205), захоплення заручника
(стаття 206), свiдомо помилкове повiдомлення про акт тероризму
(стаття 207), хулiганство при обтяжуючих обставинах (частини друга й
третя статтi 213), вандалiзм (стаття 214), розкрадання або вимагання
зброï, боєприпасiв, вибухових речовин i вибухових
пристроïв (стаття 226), розкрадання або вимагання наркотичних
засобiв або психотропних речовин (стаття 229), приведення в
непридатнiсть транспортних засобiв або шляхiв сполучення (стаття
267). 3. Якщо неповнолiтнiй досяг вiку, передбаченого частинами
першоï або другоï теперiшньоï статтi, але внаслiдок
вiдставання в психiчному розвитку, не пов'язаному iз психiчним
розладом, пiд час здiйснення суспiльно небезпечного дiяння не мiг
повною мiрою усвiдомлювати фактичний характер i суспiльну небезпеку
своïх дiй (бездiяльностi) або керувати ними, вiн не
пiдлягає кримiнальнiй вiдповiдальностi.
Суб'єкт злочину має вагоме юридичне значення:
По-перше, вiдокремлюючи злочинне поводження вiд незлочинного. Наприклад,
не є злочином дiяння, доконане особою з ознаками загального
суб'єкта, коли конкретна норма як пiдстави кримiнальноï
вiдповiдальностi вимагає ознак спецiального суб'єкта
(наприклад, ненадання медичноï допомоги).
У других, вiковi ознаки суб'єкта дозволяють установити особливостi
кримiнальноï вiдповiдальностi неповнолiтнiх
По-третє, фактичний змiст факультативних ознак суб'єкта
злочину, навiть якщо вони не зазначенi в нормi Особливоï частини
КК, визначає ступiнь суспiльноï небезпеки як злочину, так i
особи, його що совершили, а виходить, характер вiдповiдальностi, розмiр
покарання з урахуванням приписань ст.ст.37 — 39 УКеР i ст.ст.61
— 64 УКРФ. Наприклад, злочин, доконаний суддею, небезпечнiше
такого ж злочину, доконаного булочником Таким чином, дослiдження змiсту
суб'єкта: вiку, психiчного стану, факультативних ознак має
значення й для обґрунтування кримiнальноï вiдповiдальностi, i
для квалiфiкацiï злочину, i для призначення покарання
Висновок
Розглянута в данiй курсовiй роботi тема займає важливе мiсце в
науцi карного права
Суспiльно небезпечне дiяння може зробити тiльки людина. Однак для
залучення конкретноï людини до кримiнальноï вiдповiдальностi
необхiдна наявнiсть у нього ряду ознак, що характеризують його i його
поводження, а також шкода, що був заподiяний суспiльству
У роботi почата спроба найбiльш повного й, у той же час, лаконiчного
розкриття зазначених ознак. Особлива увага придiлена об'єктивнiй i
суб'єктивнiй сторонам злочину, тому що вони, на думку автора, не
завжди дослiджується органами охорони правопорядку з належною
увагою. Цi проблеми викликають найбiльше число труднощiв на практицi. У
теперiшнiй роботi автор розглянув структуру складу злочину —
об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єктивну сторону й
суб'єкт, — визначив його значення й вiдмежував поняття
злочин i склад злочину. Також розiбрав значення ознак елементiв складу
злочину й розкрив ïх значення
У ходi вивчення були зробленi наступнi висновки:
ОБ'ЄКТ — це охоронюванi карним законом суспiльнi вiдносини,
блага й iнтереси, на якi спрямоване суспiльно небезпечне дiяння i яким
заподiюється шкода або створюється реальна погроза
заподiяння шкоди. Значення об'єкта у встановленнi злочинностi
дiяння, визначеннi юридичноï природи злочину, правильноï
квалiфiкацiï злочинiв, отграничение злочинiв вiд iнших
правопорушень
ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА — це зовнiшня сторона суспiльно
небезпечного зазiхання. Значення об'єктивноï сторони як
елемента складу злочину в пiдставi кримiнальноï вiдповiдальностi,
пiдставi юридичноï квалiфiкацiï, розмежуваннi схожих злочинiв,
отграничении злочинiв вiд iнших правопорушень
СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА — це психiчна дiяльнiсть особи в момент
здiйснення злочину. Суб'єктивна сторона має значення при
обґрунтуваннi кримiнальноï вiдповiдальностi,
обґрунтуваннi юридичноï квалiфiкацiï злочину,
призначеннi покарання, отличении друг вiд друга злочинiв, подiбних по
об'єктивних ознаках, вiддiленнi злочинного поводження вiд
незлочинного
СУБ'ЄКТ — це мiнiмальна сукупнiсть ознак, що характеризують
особу, що зробила злочин, необхiдна для залучення його до
кримiнальноï вiдповiдальностi. Значення суб'єкта
визначається обґрунтуванням кримiнальноï
вiдповiдальностi, обґрунтуванням квалiфiкацiï злочину,
обґрунтуванням розмiру покарання, аргументацiєю звiльнення
неповнолiтнiх вiд несення карного покарання
Таким чином, елементи складу злочинного зазiхання на суспiльнi цiнностi,
у сукупностi образуя склад злочину, є єдиною пiдставою
кримiнальноï вiдповiдальностi, служать для правильноï
юридичноï квалiфiкацiï злочинного дiяння, є пiдставою
для визначення судом виду й розмiру покарання або iншоï мiри кримiнально-
правового характеру. Точне визначення складу злочину є
однiєï з гарантiй забезпечення прав i воль людини й
громадянина, дотримання й змiцнення законностi й правопорядку в
демократичнiй правовiй державi
Список використаних нормативних актiв
1. Конституцiя ЕР. Електронна версiя. Стан на 15.11.2000.
2. Кримiнальний кодекс ЕР. Електронна версiя. Стан на 15.11.2000.
3. Кримiнально- процесуальний кодекс ЕР. Електронна версiя. Стан на
15.11.2000.
Список використаноï лiтератури
4. Пiд ред. Б. В. Здравомислова. Карне право Росiï. Загальна
частина. Москва, 1996 5. Пiд ред. Б.В. Здравомислова. Карне право
Росiйськоï Федерацiï. Загальна частина. Москва, 2000.
6. Пiд ред. В.Н. Кудрявцева й А.В. Наумова. Пiдручник карного права. Загальна частина. Москва, 1996.
5. А. Ф. Iстомiн. Загальна частина карного права. Москва, 1998
6. Ю.С. Избачков. Суб'єкт злочину. Курсова робота. Новгород, 1999
Список використаних скорочень
КеР — Конституцiя Естонськоï Республiки
УКРФ — Кримiнальний кодекс Росiйськоï Федерацiï
УКеР — Кримiнальний кодекс Естонськоï Республiки