Михайль Семенко яскравий представник футуризму в украïнськiй лiтературi

Футуризм, що зародився на качану XX столiття в Iталiï, знайшов
своïх послiдовникiв i в украïнськiй лiтературi (Михайль
Семенко, Гео Шкурупiй, Микола Бажан). Лiдером футуристiв можна вважати
Михайля Семенка, який теоретично обґрунтував iдейно-естетичнi
основи новонародженого украïнського футуризму. Заявивши про
спалення свого Кобзаря, Семенко нiби кинувши виклик суспiльству, проте
не тiм, що вiя не шанує Шевченка, а тiм, що вiн протестує
проти створення кумирiв.
Становлення нового напрямку було досить складним iз декiлькох причин.
По-перше, футуризм намагався освоïти насамперед мiський
урбанiзований свiт, тому в поезiях футуристiв помiтне було майже
обожнювання технiки, захоплення величчю iндустрiального виробництва,
особливо процесом роботи в цехах. Вiдповiдно з'являються у творах
незвично побудованi слова, щоб передати звуки й заходи мiста, наприклад:
життєдать, життєбензин, життєрух. По-другу, у
футуристiв iдеологiя панувала над естетикою, саме iдеологiя вносила
деструкцiю, оскiльки був негативiзм до досягнень цивiлiзацiï та
культури.
Експерименти в поезiï 20-х рокiв спонукають Михайля Семенка до
переосмислення су спiльних, процесiв, i вiн пише вiрш Запрошення. Твiр
написано бiлим вiршем, у ньому звучить заклич полишити буденнi справи й
вирушити на Батиєву гору, погуляти по снiго-бiлому полю
(незвичайне поєднання слiв). Автор намагається примирити
людей у ïхньому протистояннi, позбавити ïх почуття вiдрази й
ненавистi: Будьте ж такi добрi, не дивiться, як на звiрiв, на нас…
Спiває сподiвається, що чудовий краєвид
Батиєвоï гори сприятиме цьому. Лiричний герой поезiï
Бажання сповнений прагнення перевернути свiт i поставити все догори
ногами: стягнути з небозводу мiсяця, подарувати зорi дiтям, а барви
весни — служницi Машi. Проте цi бажання нездiйсненнi, бо складно
боротися з природою, що диктує своï правила й має
своï законi розвитку.
Твiр Мiсто, що складається з одного речення, позбавленого будь-
яких внутрiшнiх роздiлових знакiв, є взiрцем урбанiстичноï
поезiï Михайля Семенка. Мiсто для нього — центр поезiï,
Автор зачарований фiксує рiзноманiтнi образи — звуковi
(блимно й крапно), зоровi (блиск лiнiями, мiняться силуетами),
абстрактнi (диференцiйована геометрiя химерних кутiв i будов). Водночас
спiває нiби нанизує ряд дiєслiвних форм: сунути лiзуть
повзуть пересовуються, мiняться, вирiзують, закрiплюються. Через
просторову асоцiацiю виникає образ багатоголосого, неспокiйного
мiста, що живе, розвивається, змiнюється у своïй
архiтектурi.
Будучи футуристом, Семенко переживши складнi етапи розвитку цього
лiтературного процесу в Украïнi: кверофутуризм, панфуту-ризм з
рiзними його модифiкацiями на кшталт Аспанфуту (Асоцiацiя
панфутуристiв), Комун культу (Комунiстична культура) тощо. На жаль,
творчiсть Михайля Семенка, що яскраво засяяла в украïнськiй
лiтературi, несподiвано згасла. Футуризм, як i iншi лiтературнi
напрямки, дiюча влада вважала шкiдливим i аитира-дянським, усi митцi
мусили творити в одному напрямку, що називався соцiалiстичний реалiзм.
Спроби писати за вимогами цього стилю не надихнули поета, вiн
повертається до своïх iдеалiв, чого комунiстичнi iдеологи
йому не подарували, як i багатьом представникам украïнського
авангардизму, в 1937 роцi Михайль Семенко був звинувачений у
контрреволюцiйнiй i терористичнiй дiяльностi, i пiсля тортур засуджений
до розстрiлу.