Романи про Середньовiччя й про виникнення нацiональних монархiй (Айвенго, Квентин Дорвард)

Вальтер Скотт використає досвiд антикварного i пригодницького
роману ХVШ столiття, театр Шекспiра, фольклор — у першу чергу жанр
балади. Якщо в ХVШ столiттi людська природа розглядалося як єдина
за всiх часiв, а змiни в зовнiшнiм життi — тiльки як що не
має великого значення одяг для цiєï природи, то в
романтизмi виникає нова концепцiя iсторiï й романтичний метод
дослiдження й художнього втiлення iсторичного процесу. У ХVШ столiттi
передавали iсторичну атмосферу якоï-небудь епохи (романи Филдинга),
але ця епоха ще не усвiдомлювалася як ланка в живому iсторичному русi
суспiльства. В англiйськiй лiтературi основу роману становить бiографiя
героя, його пригоди, — те, що з ним трапляється
У Вальтера Скотта в його романах обрисовується тiльки той перiод
життя героя, коли вiн стає учасником iсторичних подiй, коли
виявляється зв'язок кожноï людини з рухом iсторiï. I
причина всього того, що вiдбувається з героєм, полягає
не в випадковостi або долi, а у великому соцiальному конфлiктi, у якому
беруть участь тi головнi сили, якi вступають у боротьбу в дану iсторичну
епоху, становлять рушiйну, дiючу силу iсторiï. У цьому
проявляється подiбнiсть iз шекспiрiвськими драмами —
героï яскравi, сильнi, ïхнi характери рiзко обкресленi, це
вiльнi натури — i бiльшiсть таких героïв з'являється за
концепцiєю Вальтера Скотта саме в епоху Середньовiччя
Всi процеси цiєï епохи вже завершилися й виразно виднi з
iсторичноï перспективи. На цей час доводиться становлення перших
європейських нацiональних держав. Вальтер Скотт створює у
своïх iсторичних романах узагальнений образ Середньовiччя як
iсторичного прологу, без якого було б неможливо виникнення сучасного
авторовi перiоду iсторiï й сучасноï держави. Вальтер Скотт
виходить iз консервативних подань про еволюцiï суспiльства. Сучасна
буржуазна Англiя здається йому iдеалом законностi й гуманiзму
Але художня правда його романiв вступає в протирiччя з його
поглядами — головнi героï, носiï iдеï сучасного
гуманiзму, — самi безбарвних i нецiкавi в романах. Скотт
запозичить iз драматургiï прийоми опису побутового тла й
створює в такий спосiб нацiональний колорит — описує
подробицi костюмiв, поводження, звичаï й вдачi. Все оповiдання
будується як розгортання усе бiльше широкоï перспективи, а
приватна доля вплiтається в загальне iсторичне полотно. Скотт
зображує рiзнi соцiальнi типи Як i в Шекспiра, велике значення
мають масовi сцени — народнi праздненства, боï, народнi
повстання. Головнi героï — як правило вигаданi персонажi, це
молода закохана пари, утягнена у вир iсторичних подiй. Iсторичнi дiячi
з'являються як учасники подiй — але в мiру того, як доля головних
героïв виявляється пов'язана з ïхнiм ходом.. Другоряднi
персонажi — найбiльш яскравi й, що запам'ятовуються в романах
Скотта. Це слуги, ремiсники, блазнi, воïни, селяни. У кожного з них
свiй характер, особливостi мовлення, костюм, звички, вони беруть участь
у розвитку iнтриги й самоï iсторiï. Народ як рушiйна сила
iсторiï вперше з такою повнотою й наочнiстю вiдбивається саме
в романах Вальтера Скотта
Найбiльше чiтко в еволюцiï європейського суспiльства
видiляються три етапи: плем'я або клан, середньовiчна держава й сучасне
авторовi держава. Сучаснiсть увесь час є присутнiм у романах,
оскiльки Скотт дає кожну подiю у двох ракурсах — iсторичному
(як його бачать його учасники) i сучасному (з позицiï ХIХ
столiття). Центральне поняття роману — це єднiсть
краïни, що повинне створюватися в процесi iсторiï, i позитивнi
героï — тi, якi сприяють виникненню цього єдностi
А негативнi це, як правило, представники середньовiчних феодальних сил,
що пручаються такiй єдностi. I в майже кожному романi Скотта
є представники трьох тимчасових етапiв — минулого, будушего
й сьогодення, вони вступають один з одним у конфлiкт i боротьбу, у
процесi яких i здiйснюється рух iсторiï вперед, якi б жертви
й втрати не вимагало б цей рух. На початку багатьох романiв
описується дорога й подорожуючий по нiй молодий герой
Його шлях — це опосередковане вiдбиття шляхи самоï
iсторiï, учасником якоï — вiльним або мимовiльним вiн
стає пiд час своïх мандрiвок