Романтика й героïка в п'єсах Шона Кейси

Романтика й героïка безупинно переплiтаються iз зображенням повсякденного, буденного. У тiм i iншому шарi постiйно виникають обривки iрландських пiсень, приказок, народних жартiв. Тi ж художнi засоби, в основi яких завжди лежить обiгравання контрастiв, застосовуються драматургом i в третьому добутку — Плуг i зiрки.
П'єса присвячена зображенню Великоднього повстання, що ввiйшов в iсторiю, 1916 року в Дублiнi, показується революцiйна боротьба iрландських патрiотiв. З iншого боку, у нiй розкрита сумна доля люблячих один одного молодих людей — Джека Клитероу i його дружини Нори. Щастя ïх зруйноване, коли Клитероу по заклику совiстi йде боротися за незалежнiсть своєï батькiвщини й у цiй боротьбi гине. Нора не може зрозумiти вчинок чоловiка: ïй байдуже всi, крiм особистого щастя, смерть Джека ввергає ïï в божевiлля. Плуг i зiрки — емблема iрландських республiканцiв
Художнє значення Плуга й зiрок — у зображеннi двох конфлiктiв. Вони назрiвають i розвиваються одночасно, хоча трактуються з рiзною емоцiйною iнтонацiєю. Один конфлiкт суспiльний, захоплюючий весь народ i визначальний героïчний мотиви, у п'єсi. Iнший конфлiкт, породжений першим,- особиста драма в скромнiй сiм'ï рядового iрландця. Шон Кейси показує готовнiсть багатьох простих iрландцiв вiддати всi,, аж до життя, у боï за щастя й волю своєï батькiвщини. Одночасно вiн глибоко торкає глядача трагедiєю молодоï жiнки, . потерявшей коханого чоловiка, а з ним весь змiст життя
Уже переïхавши в Англiю, Шон Кейси написав ще одну п'єсу, що i завершує собою раннiй перiод його творчостi,- Срiбний кубок (1928). Срiбний кубок — жагуча антиiмперiалiстична п'єса. У завдання драматурга входило застерегти глядача вiд нового вiйськового конфлiкту й вiд пов'язаних з ним страшних нещасть. Вiн хоче показати страждання великоï кiлькостi людей, що стали жертвою першоï свiтовоï вiйни. Сполучаючи, як завжди, комiчне й трагiчне, Кейси малює фронтовикiв, що повернулися додому, але покалiчених фiзично й морально. Вони не можуть пристосуватися -до нормального життя мирного часу
П'єса зустрiла запеклу критику в буржуазнiй iрландськiй пресi. Вiдповiдаючи на нападки критики, Кейси пiдкреслив свою рiшучiсть не приховувати правду в зображеннi тих страшних нещасть, якими загрожувала всiм народам iмперiалiстична вiйна . Нова хвиля наклепу на автора Срiбного кубка була викликана аж нiяк не вiдривом вiд нацiонального ґрунту, що ставилося йому в провину iрландською критикою. Щира причина цькування Кейси полягала в iншому: занадто виразно було в п'єсi зображення страждань мiльйонiв людей, кинутих у дивовижну м'ясорубку вiйни монополiстами, зацiкавленими в одержаннi надприбуткiв i в передiлi миру У свiтоглядi й творчостi Шона Кейси до середини 30-х рокiв намiтився новий етап. Письменник по-новому сприймає перспективи iсторичного розвитку, i зокрема розвитку визвольного руху в Iрландiï. Антифашистська боротьба в Англiï й в усьому свiтi, успiхи будiвництва нового життя в краïнi соцiалiзму — всi цi вирiшальнi iсторичнi факти вiдбиваються на характерi драматургiï Кейси 30-х рокiв. Вiн пише ряд антифашистських памфлетiв. Пiзнiше, в 1937 роцi, з'являється його книга статей про сучасний театр, написана в роки пiдйому антифашистськоï боротьби,-i оса, ЩоЛетить,. У цiєю яркою й цiлеспрямованою книгою Кейси виступає проти порожньоï розважальноï комедiï, настiльки популярноï в той час на англiйськiй сценi, говорить про спадщину Шекспiр як про велике джерело вивчення драматургiчноï майстерностi, виступає за розвиток класичних традицiй в англiйськiй драматургiï, за вiдновлення втраченого мистецтвом гуманiзму, за iдейнiсть мистецтва, за те, щоб воно виражало сподiвання народу. У цьому Кейси одностайний Сфоксом.
На початку другоï свiтовоï вiйни, коли вже не стало Фокса й Корнфорда, а багато письменникiв-антифашистiв засмутилися в результатi поразки iспанських республiканцiв, Кейси написал. символiчну революцiйну п'єсу Зiрка стає червоноï (1940). У нiй зображена картина загального страйку, що переростає в збройне повстання. Хоча драма присвячена пам'ятi iрландських революцiонерiв, учасникiв страйку 1913 року, у дiйсностi змiст ïï навiяний подiями 30-х рокiв, боротьбою в Iспанiï. У пiдзаголовку п'єси коштують слова: Завтра, а може бути й пiслязавтра.
Як завжди в Кейси методом контрасту пiдкреслена наявнiсть у свiтi двох таборiв, ворожих один одному. З одного боку, сатирично, мiсцями гротескно змальованi фiгури священикiв, вiрних помiчникiв iмущих — чиновникiв, профбюрократов, що обманюють робiтникiв, з iншого боку — образи робiтникiв. Уперше в Кейси лiдери зображуваного страйку комунiсти. Дiя концентрується навколо однiєï теми й однiєï подiï — пiдготовки повстання. Автор навмисно схематично малює фiгури окремих персонажiв. Вiн хоче пiдкреслити, що не вони як особистостi, а справа, якiй вони служать,- у центрi його уваги. Хори червоних дружинникiв i желторубашечников коментують учинки дiючих осiб. Варто помiтити, що Кейси навмисно звернувся в п'єсi до прийомiв театру Синьоï блузи, дуже популярного в кружках англiйськоï театральноï самодiяльностi 20-х рокiв
У п'єсi Зiрка стає червоноï багато плакатного символiзму: на груди дружинникiв — червона зiрка, вождь повсталих зветься Червоний Джим, срiблиста зiрка, що горить у зимовому небi, раптово здається всiм червоною. Священики одягненi в пурпур — кольори кровi
На вiдмiну вiд п'єси Плуг i зiрки фiнал цiєï п'єси оптимiстичний. Хоча вождi повстання гинуть, глядач переконаний, що справа робiтникiв, що борються, обов'язково рано або пiзно восторжествує. Цiєï думки сприяє символiчний мотив фiналу: зiрка, що зайнялася в небi, опромiнює тiла загиблих вождiв, звучить Iнтернацiонал. Зiрка стає усе яскравiше й розпалюється червоним свiтлом