Романтика й героïка в п'єсах Шона Кейси
Романтика й героïка безупинно переплiтаються iз зображенням
повсякденного, буденного. У тiм i iншому шарi постiйно виникають обривки
iрландських пiсень, приказок, народних жартiв. Тi ж художнi засоби, в
основi яких завжди лежить обiгравання контрастiв, застосовуються
драматургом i в третьому добутку — Плуг i зiрки.
П'єса присвячена зображенню Великоднього повстання, що ввiйшов в
iсторiю, 1916 року в Дублiнi, показується революцiйна боротьба
iрландських патрiотiв. З iншого боку, у нiй розкрита сумна доля люблячих
один одного молодих людей — Джека Клитероу i його дружини Нори.
Щастя ïх зруйноване, коли Клитероу по заклику совiстi йде боротися
за незалежнiсть своєï батькiвщини й у цiй боротьбi гине. Нора
не може зрозумiти вчинок чоловiка: ïй байдуже всi, крiм особистого
щастя, смерть Джека ввергає ïï в божевiлля. Плуг i зiрки
— емблема iрландських республiканцiв
Художнє значення Плуга й зiрок — у зображеннi двох
конфлiктiв. Вони назрiвають i розвиваються одночасно, хоча трактуються з
рiзною емоцiйною iнтонацiєю. Один конфлiкт суспiльний, захоплюючий
весь народ i визначальний героïчний мотиви, у п'єсi. Iнший
конфлiкт, породжений першим,- особиста драма в скромнiй сiм'ï
рядового iрландця. Шон Кейси показує готовнiсть багатьох простих
iрландцiв вiддати всi,, аж до життя, у боï за щастя й волю
своєï батькiвщини. Одночасно вiн глибоко торкає глядача
трагедiєю молодоï жiнки, . потерявшей коханого чоловiка, а з
ним весь змiст життя
Уже переïхавши в Англiю, Шон Кейси написав ще одну п'єсу, що
i завершує собою раннiй перiод його творчостi,- Срiбний кубок
(1928). Срiбний кубок — жагуча антиiмперiалiстична п'єса. У
завдання драматурга входило застерегти глядача вiд нового вiйськового
конфлiкту й вiд пов'язаних з ним страшних нещасть. Вiн хоче показати
страждання великоï кiлькостi людей, що стали жертвою першоï
свiтовоï вiйни. Сполучаючи, як завжди, комiчне й трагiчне, Кейси
малює фронтовикiв, що повернулися додому, але покалiчених фiзично
й морально. Вони не можуть пристосуватися -до нормального життя мирного
часу
П'єса зустрiла запеклу критику в буржуазнiй iрландськiй пресi.
Вiдповiдаючи на нападки критики, Кейси пiдкреслив свою рiшучiсть не
приховувати правду в зображеннi тих страшних нещасть, якими загрожувала
всiм народам iмперiалiстична вiйна . Нова хвиля наклепу на автора
Срiбного кубка була викликана аж нiяк не вiдривом вiд нацiонального
ґрунту, що ставилося йому в провину iрландською критикою. Щира
причина цькування Кейси полягала в iншому: занадто виразно було в
п'єсi зображення страждань мiльйонiв людей, кинутих у дивовижну
м'ясорубку вiйни монополiстами, зацiкавленими в одержаннi надприбуткiв i
в передiлi миру У свiтоглядi й творчостi Шона Кейси до середини 30-х
рокiв намiтився новий етап. Письменник по-новому сприймає
перспективи iсторичного розвитку, i зокрема розвитку визвольного руху в
Iрландiï. Антифашистська боротьба в Англiï й в усьому свiтi,
успiхи будiвництва нового життя в краïнi соцiалiзму — всi цi
вирiшальнi iсторичнi факти вiдбиваються на характерi драматургiï
Кейси 30-х рокiв. Вiн пише ряд антифашистських памфлетiв. Пiзнiше, в
1937 роцi, з'являється його книга статей про сучасний театр,
написана в роки пiдйому антифашистськоï боротьби,-i оса, ЩоЛетить,.
У цiєю яркою й цiлеспрямованою книгою Кейси виступає проти
порожньоï розважальноï комедiï, настiльки популярноï
в той час на англiйськiй сценi, говорить про спадщину Шекспiр як про
велике джерело вивчення драматургiчноï майстерностi, виступає
за розвиток класичних традицiй в англiйськiй драматургiï, за
вiдновлення втраченого мистецтвом гуманiзму, за iдейнiсть мистецтва, за
те, щоб воно виражало сподiвання народу. У цьому Кейси одностайний
Сфоксом.
На початку другоï свiтовоï вiйни, коли вже не стало Фокса й
Корнфорда, а багато письменникiв-антифашистiв засмутилися в результатi
поразки iспанських республiканцiв, Кейси написал. символiчну революцiйну
п'єсу Зiрка стає червоноï (1940). У нiй зображена
картина загального страйку, що переростає в збройне повстання.
Хоча драма присвячена пам'ятi iрландських революцiонерiв, учасникiв
страйку 1913 року, у дiйсностi змiст ïï навiяний подiями 30-х
рокiв, боротьбою в Iспанiï. У пiдзаголовку п'єси коштують
слова: Завтра, а може бути й пiслязавтра.
Як завжди в Кейси методом контрасту пiдкреслена наявнiсть у свiтi двох
таборiв, ворожих один одному. З одного боку, сатирично, мiсцями
гротескно змальованi фiгури священикiв, вiрних помiчникiв iмущих —
чиновникiв, профбюрократов, що обманюють робiтникiв, з iншого боку
— образи робiтникiв. Уперше в Кейси лiдери зображуваного страйку
комунiсти. Дiя концентрується навколо однiєï теми й
однiєï подiï — пiдготовки повстання. Автор
навмисно схематично малює фiгури окремих персонажiв. Вiн хоче
пiдкреслити, що не вони як особистостi, а справа, якiй вони служать,- у
центрi його уваги. Хори червоних дружинникiв i желторубашечников
коментують учинки дiючих осiб. Варто помiтити, що Кейси навмисно
звернувся в п'єсi до прийомiв театру Синьоï блузи, дуже
популярного в кружках англiйськоï театральноï самодiяльностi
20-х рокiв
У п'єсi Зiрка стає червоноï багато плакатного
символiзму: на груди дружинникiв — червона зiрка, вождь повсталих
зветься Червоний Джим, срiблиста зiрка, що горить у зимовому небi,
раптово здається всiм червоною. Священики одягненi в пурпур
— кольори кровi
На вiдмiну вiд п'єси Плуг i зiрки фiнал цiєï
п'єси оптимiстичний. Хоча вождi повстання гинуть, глядач
переконаний, що справа робiтникiв, що борються, обов'язково рано або
пiзно восторжествує. Цiєï думки сприяє
символiчний мотив фiналу: зiрка, що зайнялася в небi, опромiнює
тiла загиблих вождiв, звучить Iнтернацiонал. Зiрка стає усе
яскравiше й розпалюється червоним свiтлом
