Процес формування полiтичноï карти миру

Процес формування полiтичноï карти миру нараховує кiлька
тисячорiч. Пройшло чимало iсторичних епох, тому можна говорити про
iснування перiодiв у формуваннi полiтичноï карти миру. Можна
видiлити: древнiй, середньовiчний, новий i новiтнiй перiоди
Древнiй перiод (вiд епохи виникнення перших форм держави до V в. н. е.)
охоплює епоху рабовласницького ладу. Характеризується
розвитком i катастрофою перших держав на Землi: Древнього Єгипту,
Карфагена, Древньоï Грецiï, Древнього Рима й iн. Цi держави
внесли великий вклад у розвиток свiтовоï цивiлiзацiï. Разом з
тим, уже тодi головним засобом територiальних змiн були воєннi
дiï
Середньовiчний перiод ( V — XV вв.) пов'язаний з епохою
феодалiзму. Полiтичнi функцiï феодальноï держави були
складнiше й рiзноманiтнiше, нiж у госуда рств iн i рабовласницькому
ладi. Складався внутрiшнiй ринок, переборювалася вiдособленiсть
регiонiв. Виявилося прагнення госуда рств до д альним територiальних
захоплень, тому що Європа, наприклад, уже повнiстю була подiлена
мiж ними. У цей перiод iснували держави: Вiзантiя, Священна Римська
iмперiя, Англiя, Iспанiя, Португалiя, Киïвська Русь i др.
Сильно змiнила карту миру епоха Великих географiчних вiдкриттiв на стику
феодальних i капiталiстичноï суспiльно-економiчних формацiй.
З'явилася потреба в ринках i нових багатих землях i, у зв'язку iз цим,
думка про кругосвiтнi плавання
З рубежу XV — XVI вв. видiляють Новий перiод iсторiï (аж до I
свiтовоï вiйни XX в.). Це епоха зародження, пiдйому й твердження
капiталiстичних вiдносин. Вона поклала початок європейськоï
колонiальноï експансiï й поширенню мiжнародних господарських
зв'язкiв на увесь свiт
1420-е рр. — першi колонiальнi захоплення Португалiï:
Мадейра, Азорськi острова, Невiльничий Берег (Африка).
1453 р. — падiння Константинополя (панування турок на пiвденно-
схiдному напрямку. Османська iмперiя контролює сухопутнi шляхи в
Азiю).
1492-1502 гг. — вiдкриття для європейцiв Америки (4 подорожi
Колумба в Центральну Америку й пiвнiчну частину Пiвденноï Америки).
Початок iспанськоï колонiзацiï Америки
1494 р. — Тордесильясский договiр — роздiл миру мiж
Португалiєю й Iспанiєю
1498 р. — плавання Васко да Гамору (шлях навколо Африки).
1499-1504 гг. — подорожi Америго Веспуччи в Пiвденну Америку
1519-1522 гг. — кругосвiтня подорож Магеллана i його супутникiв
1648 р. — подорож Семена Дежньова (Росiя — Сибiр).
1740-е г. — подорожi Беринга й Чирикова (Сибiр).
1771-1773 гг. — подорожi Дж. Кука (Австралiя, Океанiя).
В епоху великих географiчних вiдкриттiв найбiльшими колонiальними
державами були Iспанiя й Португалiя. З розвитком мануфактурного
капiталiзму на авансцену iсторiï виходять Англiя, Францiя,
Нiдерланди, Нiмеччина, пiзнiше й США. Цей перiод iсторiï також
характеризувався колонiальними захопленнями
Особливо нестiйкоï стала полiтична карта миру на рубежi XIX —
XX вв., коли мiж провiдними краïнами рiзко загострилася боротьба за
територiальний роздiл миру. Так, в 1876 р. усього 10% територiï
Африки належало захiдноєвропейським краïнам, тодi як в 1900
р. — уже 90%. I до початку XX столiття фактично роздiл миру
виявився повнiстю завершеним, тобто став можливий лише його
насильницький передiл Початок Новiтнього перiоду у формуваннi
полiтичноï карти миру зв'язується iз закiнченням I
свiтовоï вiйни. Наступними етапними моментами з'явилися II свiтова
вiйна й рубiж 90-х рокiв, що характеризується великими змiнами на
полiтичнiй картi Схiдноï Європи (розпад СРСР, Югославiï
й iн.).
Перший етап ознаменувався появою на картi миру першоï
соцiалiстичноï держави (СРСР) i помiтними територiальними
зрушеннями, причому не тiльки в Європi. Розпалася Австро-Угорщина
, змiнилися границi багатьох держав, утворилися сувереннi краïни:
Польща, Фiнляндiя, Королiвство сербiв, хорватiв, словенцiв i iн.
Розширилися колонiальнi володiння Великобританiï, Францiï,
Бельгiï, Японiï
Другий етап (пiсля II свiтовоï вiйни), крiм змiн на полiтичнiй
картi Європи, асоцiюється, насамперед, з розпадом
колонiальноï системи й утворенням великоï кiлькостi незалежних
держав в Азiï, Африцi, Океанiï, Латинськiй Америцi (у
Карибському регiонi).
Третiй етап триває й зараз. До якiсно нових змiн на полiтичнiй
картi миру (це змiни, що звичайно не ведуть до змiни територiï
держави, суть яких полягає в змiнi суспiльно-економiчних формацiй,
завоюваннi державноï самостiйностi колишнiми колонiальними
краïнами, введеннi нового державного устрою й т.д.) i оказивающим
великий вплив на соцiально-економiчне й суспiльно-полiтичне життя всього
свiтового спiвтовариство можна вiднести наступнi:
Розпад в 1991 роцi СРСР, твердження полiтичноï незалежностi трьох
колишнiх союзних республiк Прибалтики, а потiм i iнших, у т.ч.
Росiï
Утворення СНД;
Переважно мирнi, народно-демократичнi революцiï 1989-90 гг.
(оксамитовi) у краïнах Схiдноï Європи
Припинення в 1991 р. дiяльностi Органiзацiï Варшавського Договору
(ОВД) i Ради Економiчноï Взаємодопомоги (СеВ), що серйозно
вплинуло на полiтичну й економiчну обстановку не тiльки в Європi,
але й в усьому свiтi;
3 жовтня 1990 р. — об'єднання двох германських держав (ГДР i
ФРН);
розпад СФРЮ, проголошення полiтичноï незалежностi Словенiï,
Боснiï й Герцеговини, Македонiï, Хорватiï, Союзноï
Республiки Югославiï (у складi Сербiï й Чорногорiï).
Найгострiша полiтична криза колишньоï федерацiï вилився в
громадянську вiйну й мiжнацiональнi конфлiкти, що тривають дотепер;
травень 1990 р. — об'єднання арабських держав ЙАР i НДРЙ на
нацiонально-етнiчнiй основi (Єменська Республiка, столиця —
м. Сану);
1990-91 гг. — процес деколонiзацiï триває: незалежнiсть
одержала Намiбiя — остання колонiя в Африцi; утворилися новi
держави в Океанiï: Федеративнi Штати Микронезии (Каролiнськi про-
ва), Республiка Маршалловi острова;
1 сiчня 1993 р. — утворення двох незалежних держав (розпад
Чехословаччини) — Чехiï й Словаччини;
1993 р. — проголошена незалежнiсть держави еритрея (колишня
провiнцiя Ефiопiï на березi Червоного моря).
Масштаби майбутнiх змiн на полiтичнiй картi миру будуть визначатися
подальшим ходом етнокультурних процесiв у багатонацiональних
краïнах, характером економiчних, полiтичних i культурних вiдносин
мiж краïнами й народами
Список лiтератури
1. И.А. Родiонова Полiтична карта миру. Географiя свiтового господарства
М., 1996;
2. А.Г.Артем'єва, В.П.Максаковский i iн. Економiчна географiя
закордонних краïн (пiдручник) М. 1995.