Початкова стадiя розвитку — виникнення релiгiï

“Бог у релiгiйних навчаннях i поданнях надприродна всемогутня iстота, що створила мир i керує им… Теологiя використовує iдеалiзм, що фiлософськи обґрунтовує буття Бога у виглядi абсолютноï iдеï, свiтовоï волi, якогось безликого розумного початку” — так трактує це поняття фiлософський словник, а значить свiтовий досвiд виробив таке розумiння Бога. Суспiльству довелося проробити шлях довгоï в кiлька сотень i десяткiв сторiч, щоб прийти до такого формулювання. Величезна кiлькiсть религий у рiзних народiв iснує зараз на Землi, i в кожнiй з них над природою й людиною iснують сили, що керують миром вцелом.
З моменту виникнення у свiдомостi людини подання про надприродний, Бог, як прояв надприродного, незмiнно залишається в його душi. Людина не може покладати на себе права управителя в першу чергу тому що вiн не владний над самим собою, а потiм i над усiм навколишнiм
Але давайте розглянемо яким образом виникло в людини поняття “Бог. Про початок розвитку релiгiï ми можемо судити з археологiчних розкопок. I першi подання про iснування релiгiï в первiсноï людини виникли у вчених пiсля знаходження поховань кiстякiв i черепiв неандертальцiв. Цi знахiдки сприймалися, як свiдчення iснування похоронного обряду. Найбiльш вiдомi з них поховання в гротi Мустье, печерi бiля Шапель-Про-Сен, кiлька кiстякiв у Ла-Фераси (Францiя) , у гротi Киик-Коба (Крим) i т.д. Але по цих невеликих свiдченнях складно визначити наявнiсть або вiдсутнiсть релiгiï в наших предкiв
Але знайденi iншi пам'ятники, що ставляться до бiльше пiзнього перiоду (40 — 18 тис. рокiв тому) : наскальнi малюнки (у печерах Францiï Ла-Мут (долина Везери) , Пер-Нон-Пер (устя Дордоньи) i iн., у печерi бiля Нио (у верхiв'ях р. Арижа, у Пiренеях) , у печерах Пiвденноï Францiï й Пiвнiчноï Iспанiï) , статуетки, розфарбованi каменi. Як правило, на малюнках зображенi тварини здебiльшого досить реалiстичнi, але людськi зображення дуже умовнi, схематичнi, а ще частiше являють собою фантастичних зооантропоморфних iстот, або людей, убраних у звiринi маски. Можна припустити, що цi зображення пов'язанi з релiгiйними вiруваннями первiсних людей. Нашi предки займалися полюванням i землеробством i найчастiше вони не могли пояснити багатьох явищ природи, удачливостi або невдачi в полюваннi й землеробствi, смерть i хвороби. I намагаючись знайти пояснення непоясненому, боячись явищ природи, у свiдомостi людини виникають первiснi подання про надприродний. По малюнках i статуеткам видно, що в племен iснували тотемические вiрування (вiра в магiчний зв'язок мiж людиною й твариною або предметом) . Також iснував культ жiночого початку (знахiдки скульптурних жiночих зображень) . Уважається, що цi статуетки зображують або жриць-виконавиць сiмейно-родових обрядiв, або матерiв-прародительок
Є деякi свiдчення iснування культу Сонця
Сонце зображувалося у виглядi диска, колеса iз променями або без них, у виглядi хреста в колi й т.п. Культ пов'язаний iз заняттям землеробством людини. Сонце представлялося, як головне джерело родючостi
Таким чином, Бог для тих людей з'являвся в обличии предмета, жiночого початку, Сонця, тобто в неоформленому видi, i поклонiння цим “богам” обумовлено способом життя людини
Також можна судити про релiгiю первiсноï людини по племенах теперiшнього часу, що перебуває в схожих умовах. I знову основний прояв початковоï стадiï розвитку релiгiï — тотемiзм
Особливо яскраво вiн виражений у народiв Австралiï. Ця форма релiгiï, полягає в тiм, що кожний рiд, плем'я родинно зв'язане зi своïм тотемом-твариною або предметом. У кожного члена може бути свiй тотем, iснує також пiдлоговий тотемiзм, т.е.
один тотем належить чоловiкам, iншоï — жiнкам. У цiй якостi можуть виступати рiзнi тварини, значно рiдше — рослини, ще рiдше — iншi предмети. Тотем вибирається плем'ям у зв'язку з його територiальним положенням i образом дiяльностi. Тварина-Тотем, — як правило, не небезпечне для людини створення. У деяких племенах Австралiï тотем не вважається божеством, скорiше родичем. Близькiсть мiж людиною i його тотемом виражається насамперед у заборонi вбивати i є тварина-тотем. Iснують тотемические мiфи, у яких предки роблять усе, що й самi вiруючi, а потiм iдуть найчастiше пiд землю або перетворюються в скелю, дерево, камiнь. Так тотеми пов'язанi з певною мiсцевiстю
Деякi прояви тотемiзму ми можемо зустрiти в народiв Меланезiï: родовi групи носять тотемические iмена, мiсцями зберiгаються тотемические заборони, вiра у зв'язок тотемiв iз предками роду й т.д. У племен островiв Самоа, у народiв Америки — зустрiчається наявнiсть тотемiв у гербах, фамiльних знаках на одязi, на житлi У виглядi другорядноï релiгiï, як видозмiна, збереглася вiра в оборотничество в народiв Америки
Крiм цього прояв ранньоï стадiï розвитку релiгiï — це анiмiзм (вiра в парфумiв) i шаманство. В австралiйцiв є зачатки анiмiзму — там мається на увазi iснування парфумiв i взаємодiя з ними шаманiв, якi за допомогою магiï впливають на парфумiв i можуть викликати дощ, лiкувати та iн. Також тут iснує вiра в магiчнi предмети, здатнi впливати на людину
У Меланезийцев теж є подання про парфуми. Особливо яскравi анiмiстичнi поняття в Центральнiй частинi Меланезiï — вiруючi досить чiтко розрiзняють двi категорiï парфумiв: парфуми померлих i парфуми природи. Першi пов'язанi з культом предкiв, у якому предки з'являються як хоронителi обрядiв i звичаïв. Дiя других обумовлена явищами природи. Але основною частиною ïхньоï релiгiï є мана — надприродна невидима сила, що вiдрiзняється вiруючими вiд сили природноï. Мана має своïм джерелом i парфумiв i людей. Вона може дiяти на шкоду й на користь, i властива людям, якi мають успiх у життi, може також належати окремим предметам
Шаманизм ми зустрiчаємо в народiв Америки (ягани, ескiмоси, калiфорнiйськi, пiвнiчноамериканськi iндiанцi й iн.) . Функцiï шаманства — лiкування, мисливська й землеробська магiя
В iндiанцiв розвинене поняття особистих духiв-заступникiв. Кожний вiруючий має свого духу-заступника, що здобувався пiд час бачень, що виникли в процесi посвятительского обряду
До речi, в iндiанцiв дуже сильна вiра у вiще значення сновидiнь
Далi розглянемо релiгiю древнiх слов'ян. У слов'янських вiруваннях ми знову зустрiчаємо анiмiстичнi подання: домовик дух, покровительствующий сiм'ï, лiсовик — дух лiсу, водяник — дух водяноï стихiï, полудница польовий дух, образи вив (особливо поширений у сербiв) — лiсовi, польовi, гiрськi, водянi й повiтрянi дiви, якi можуть поводитися дружелюбно й вороже вiдносно людини, залежно вiд його власного поводження, i т.д.
Але на рядi iз цим iснував пантеон слов'янських богiв: Сворог, Даждьбог, Хорс — сонячнi божества, Перун — бог грози, Велес (Волосся) — заступник скотарства, Мокошь — богиня жiночих робiт, прядiння й ткацтва
Саме поняття “бог” споконвiку слов'янське, загальне для всiх слов'янських мов. Основне значення цього слова — щастя, удача. Iз часом подання про удачу, успiх, щастi, везiннi зв'язувалося з якимось духом, що дає удачу. Iнше спiльнослов'янське позначення надприродноï iстоти — бiс, що означало все непояснене й страшне
До найдавнiшоï епохи сходять корiнь лiкувальноï магiï, у слов'ян вона була пов'язана з народною медициною. Таким чином, слов'янам крiм анiмiстичних вiрувань був властивий полiтеïзм — бiльше високий рiвень розвитку релiгiï. Отут Бог — бiльш-менш сформировавшееся поняття, хоча й представляющее найчастiше сили природи й заняття людини
Багатобожжя ми зустрiчаємо в ацтекiв, народу майя. Особливо жорстока релiгiя в ацтекiв, по якiй богам приносилися кривавi людськi жертви
Цiкава релiгiя в древньому Китаï, де упор в основному робився на теперiшнє життя людини, на необхiднi правила поведiнки й обряди для виконання. У Китаï iснують двi релiгiï: даосизм i конфуцiанство, якi тiсно переплетенi мiж собою
По-китайському дао — шлях, метод, принцип. Засновником цього навчання був Лао-Дзи, що писав, що основою людського життя повинне стати бездiяльнiсть. Усяке прагнення щось зробити, змiнити в природi або в життi людей засуджується. Головна чеснота — помiрнiсть: це основнi поняття, наведенi Лао-Дзи. У даосизмi й конфуцiанствi поняття парфумiв i богiв вираженi менш чiтко, чим в iнших религиях. За основу тут беруться традицiï поколiння, що встоявся порядок життя й вiри. У конфуцiанствi основним змiстом став культ предкiв. Кожна велика родова група мала храм, присвячений загальному родоначальниковi прiзвища. Жертвоприносини й молiння в цих храмах виконувалися або главою сiм'ï, або старiйшинами пологiв. Було поверие, що душу померлого пiсля складних призивань i виконання обрядiв переходить у символ, що зберiгається в храмi (у раннiй час — лялька, потiм — табличка) . По релiгiйних вiруваннях китайцiв, найголовнiший обов'язок людини — синовняя шанобливiсть i шанування предкiв. Головним правилом життя, опорою iснуючого ладу конфуцианская фiлософiя й релiгiя вважають строге дотримання обрядiв. “Якщо не дотримувати издревле встановлених обрядiв, — говорив Конфуцiй, — або, тим бiльше, скасувати ïх, те все перемiщається й виникнуть небудови. Знищте шлюбнi обряди — не буде подружжя, i розiв'ється розпуста з усiма його злочинами… Знищте обряди поховання й жертвоприносин — дiти не будуть пiклуватися про покiйних батькiв, та й живим служити перестануть, знищте обряд пин-дзинь — зникнуть розходження мiж государем i чиновниками, питомi князi будуть сваволити, виникнуть утиски й насильство”.
Китайський пантеон богiв досить рясний i складний. Головним богом у стародавностi вважався Шан-Ди, а потiм його замiнив Тянь (у перекладi “Небо”) . Iз другорядних богiв видне мiсце займали бог багатства — Цай-Шен i заступники професiй для ремiсникiв Купцi почитали крiм бога багатства також мiсцевих богiв-заступникiв. Для селян головну роль грали землеробськi божества
Видне мiсце у вiруваннях китайцiв займає дракон: численнi парфуми- дракони керують дощем i водними джерелами