Початкова стадiя розвитку — виникнення релiгiï

“Бог у релiгiйних навчаннях i поданнях надприродна всемогутня
iстота, що створила мир i керує им… Теологiя
використовує iдеалiзм, що фiлософськи обґрунтовує
буття Бога у виглядi абсолютноï iдеï, свiтовоï волi,
якогось безликого розумного початку” — так трактує це
поняття фiлософський словник, а значить свiтовий досвiд виробив таке
розумiння Бога. Суспiльству довелося проробити шлях довгоï в кiлька
сотень i десяткiв сторiч, щоб прийти до такого формулювання. Величезна
кiлькiсть религий у рiзних народiв iснує зараз на Землi, i в
кожнiй з них над природою й людиною iснують сили, що керують миром
вцелом.

З моменту виникнення у свiдомостi людини подання про надприродний, Бог,
як прояв надприродного, незмiнно залишається в його душi. Людина
не може покладати на себе права управителя в першу чергу тому що вiн не
владний над самим собою, а потiм i над усiм навколишнiм

Але давайте розглянемо яким образом виникло в людини поняття “Бог.
Про початок розвитку релiгiï ми можемо судити з археологiчних
розкопок. I першi подання про iснування релiгiï в первiсноï
людини виникли у вчених пiсля знаходження поховань кiстякiв i черепiв
неандертальцiв. Цi знахiдки сприймалися, як свiдчення iснування
похоронного обряду. Найбiльш вiдомi з них поховання в гротi Мустье,
печерi бiля Шапель-Про-Сен, кiлька кiстякiв у Ла-Фераси (Францiя) , у
гротi Киик-Коба (Крим) i т.д. Але по цих невеликих свiдченнях складно
визначити наявнiсть або вiдсутнiсть релiгiï в наших предкiв

Але знайденi iншi пам'ятники, що ставляться до бiльше пiзнього перiоду
(40 — 18 тис. рокiв тому) : наскальнi малюнки (у печерах
Францiï Ла-Мут (долина Везери) , Пер-Нон-Пер (устя Дордоньи) i iн.,
у печерi бiля Нио (у верхiв'ях р. Арижа, у Пiренеях) , у печерах
Пiвденноï Францiï й Пiвнiчноï Iспанiï) , статуетки,
розфарбованi каменi. Як правило, на малюнках зображенi тварини
здебiльшого досить реалiстичнi, але людськi зображення дуже умовнi,
схематичнi, а ще частiше являють собою фантастичних зооантропоморфних
iстот, або людей, убраних у звiринi маски. Можна припустити, що цi
зображення пов'язанi з релiгiйними вiруваннями первiсних людей. Нашi
предки займалися полюванням i землеробством i найчастiше вони не могли
пояснити багатьох явищ природи, удачливостi або невдачi в полюваннi й
землеробствi, смерть i хвороби. I намагаючись знайти пояснення
непоясненому, боячись явищ природи, у свiдомостi людини виникають
первiснi подання про надприродний. По малюнках i статуеткам видно, що в
племен iснували тотемические вiрування (вiра в магiчний зв'язок мiж
людиною й твариною або предметом) . Також iснував культ жiночого початку
(знахiдки скульптурних жiночих зображень) . Уважається, що цi
статуетки зображують або жриць-виконавиць сiмейно-родових обрядiв, або
матерiв-прародительок

Є деякi свiдчення iснування культу Сонця

Сонце зображувалося у виглядi диска, колеса iз променями або без них, у
виглядi хреста в колi й т.п. Культ пов'язаний iз заняттям землеробством
людини. Сонце представлялося, як головне джерело родючостi

Таким чином, Бог для тих людей з'являвся в обличии предмета, жiночого
початку, Сонця, тобто в неоформленому видi, i поклонiння цим
“богам” обумовлено способом життя людини

Також можна судити про релiгiю первiсноï людини по племенах
теперiшнього часу, що перебуває в схожих умовах. I знову основний
прояв початковоï стадiï розвитку релiгiï — тотемiзм

Особливо яскраво вiн виражений у народiв Австралiï. Ця форма
релiгiï, полягає в тiм, що кожний рiд, плем'я родинно
зв'язане зi своïм тотемом-твариною або предметом. У кожного члена
може бути свiй тотем, iснує також пiдлоговий тотемiзм, т.е.

один тотем належить чоловiкам, iншоï — жiнкам. У цiй якостi
можуть виступати рiзнi тварини, значно рiдше — рослини, ще рiдше
— iншi предмети. Тотем вибирається плем'ям у зв'язку з його
територiальним положенням i образом дiяльностi. Тварина-Тотем, —
як правило, не небезпечне для людини створення. У деяких племенах
Австралiï тотем не вважається божеством, скорiше родичем.
Близькiсть мiж людиною i його тотемом виражається насамперед у
заборонi вбивати i є тварина-тотем. Iснують тотемические мiфи, у
яких предки роблять усе, що й самi вiруючi, а потiм iдуть найчастiше пiд
землю або перетворюються в скелю, дерево, камiнь. Так тотеми пов'язанi з
певною мiсцевiстю

Деякi прояви тотемiзму ми можемо зустрiти в народiв Меланезiï:
родовi групи носять тотемические iмена, мiсцями зберiгаються
тотемические заборони, вiра у зв'язок тотемiв iз предками роду й т.д. У
племен островiв Самоа, у народiв Америки — зустрiчається
наявнiсть тотемiв у гербах, фамiльних знаках на одязi, на житлi У
виглядi другорядноï релiгiï, як видозмiна, збереглася вiра в
оборотничество в народiв Америки

Крiм цього прояв ранньоï стадiï розвитку релiгiï —
це анiмiзм (вiра в парфумiв) i шаманство. В австралiйцiв є зачатки
анiмiзму — там мається на увазi iснування парфумiв i
взаємодiя з ними шаманiв, якi за допомогою магiï впливають на
парфумiв i можуть викликати дощ, лiкувати та iн. Також тут iснує
вiра в магiчнi предмети, здатнi впливати на людину

У Меланезийцев теж є подання про парфуми. Особливо яскравi
анiмiстичнi поняття в Центральнiй частинi Меланезiï — вiруючi
досить чiтко розрiзняють двi категорiï парфумiв: парфуми померлих i
парфуми природи. Першi пов'язанi з культом предкiв, у якому предки
з'являються як хоронителi обрядiв i звичаïв. Дiя других обумовлена
явищами природи. Але основною частиною ïхньоï релiгiï
є мана — надприродна невидима сила, що вiдрiзняється
вiруючими вiд сили природноï. Мана має своïм джерелом i
парфумiв i людей. Вона може дiяти на шкоду й на користь, i властива
людям, якi мають успiх у життi, може також належати окремим предметам

Шаманизм ми зустрiчаємо в народiв Америки (ягани, ескiмоси,
калiфорнiйськi, пiвнiчноамериканськi iндiанцi й iн.) . Функцiï
шаманства — лiкування, мисливська й землеробська магiя

В iндiанцiв розвинене поняття особистих духiв-заступникiв. Кожний
вiруючий має свого духу-заступника, що здобувався пiд час бачень,
що виникли в процесi посвятительского обряду

До речi, в iндiанцiв дуже сильна вiра у вiще значення сновидiнь

Далi розглянемо релiгiю древнiх слов'ян. У слов'янських вiруваннях ми
знову зустрiчаємо анiмiстичнi подання: домовик дух,
покровительствующий сiм'ï, лiсовик — дух лiсу, водяник
— дух водяноï стихiï, полудница польовий дух, образи вив
(особливо поширений у сербiв) — лiсовi, польовi, гiрськi, водянi й
повiтрянi дiви, якi можуть поводитися дружелюбно й вороже вiдносно
людини, залежно вiд його власного поводження, i т.д.

Але на рядi iз цим iснував пантеон слов'янських богiв: Сворог, Даждьбог,
Хорс — сонячнi божества, Перун — бог грози, Велес (Волосся)
— заступник скотарства, Мокошь — богиня жiночих робiт,
прядiння й ткацтва

Саме поняття “бог” споконвiку слов'янське, загальне для всiх
слов'янських мов. Основне значення цього слова — щастя, удача. Iз
часом подання про удачу, успiх, щастi, везiннi зв'язувалося з якимось
духом, що дає удачу. Iнше спiльнослов'янське позначення
надприродноï iстоти — бiс, що означало все непояснене й
страшне

До найдавнiшоï епохи сходять корiнь лiкувальноï магiï, у
слов'ян вона була пов'язана з народною медициною. Таким чином, слов'янам
крiм анiмiстичних вiрувань був властивий полiтеïзм — бiльше
високий рiвень розвитку релiгiï. Отут Бог — бiльш-менш
сформировавшееся поняття, хоча й представляющее найчастiше сили природи
й заняття людини

Багатобожжя ми зустрiчаємо в ацтекiв, народу майя. Особливо
жорстока релiгiя в ацтекiв, по якiй богам приносилися кривавi людськi
жертви

Цiкава релiгiя в древньому Китаï, де упор в основному робився на
теперiшнє життя людини, на необхiднi правила поведiнки й обряди
для виконання. У Китаï iснують двi релiгiï: даосизм i
конфуцiанство, якi тiсно переплетенi мiж собою

По-китайському дао — шлях, метод, принцип. Засновником цього
навчання був Лао-Дзи, що писав, що основою людського життя повинне стати
бездiяльнiсть. Усяке прагнення щось зробити, змiнити в природi або в
життi людей засуджується. Головна чеснота — помiрнiсть: це
основнi поняття, наведенi Лао-Дзи. У даосизмi й конфуцiанствi поняття
парфумiв i богiв вираженi менш чiтко, чим в iнших религиях. За основу
тут беруться традицiï поколiння, що встоявся порядок життя й вiри.
У конфуцiанствi основним змiстом став культ предкiв. Кожна велика родова
група мала храм, присвячений загальному родоначальниковi прiзвища.
Жертвоприносини й молiння в цих храмах виконувалися або главою
сiм'ï, або старiйшинами пологiв. Було поверие, що душу померлого
пiсля складних призивань i виконання обрядiв переходить у символ, що
зберiгається в храмi (у раннiй час — лялька, потiм —
табличка) . По релiгiйних вiруваннях китайцiв, найголовнiший обов'язок
людини — синовняя шанобливiсть i шанування предкiв. Головним
правилом життя, опорою iснуючого ладу конфуцианская фiлософiя й релiгiя
вважають строге дотримання обрядiв. “Якщо не дотримувати издревле
встановлених обрядiв, — говорив Конфуцiй, — або, тим бiльше,
скасувати ïх, те все перемiщається й виникнуть небудови.
Знищте шлюбнi обряди — не буде подружжя, i розiв'ється
розпуста з усiма його злочинами… Знищте обряди поховання й
жертвоприносин — дiти не будуть пiклуватися про покiйних батькiв,
та й живим служити перестануть, знищте обряд пин-дзинь — зникнуть
розходження мiж государем i чиновниками, питомi князi будуть сваволити,
виникнуть утиски й насильство”.

Китайський пантеон богiв досить рясний i складний. Головним богом у
стародавностi вважався Шан-Ди, а потiм його замiнив Тянь (у перекладi
“Небо”) . Iз другорядних богiв видне мiсце займали бог
багатства — Цай-Шен i заступники професiй для ремiсникiв Купцi
почитали крiм бога багатства також мiсцевих богiв-заступникiв. Для селян
головну роль грали землеробськi божества

Видне мiсце у вiруваннях китайцiв займає дракон: численнi парфуми-
дракони керують дощем i водними джерелами