Жвавiсть, емоцiйнiсть, виразнiсть мовлення
Дивуєшся коштовностi нашоï мови: що нi звук, те й подарунок;
усе зернисто, крупно, як самi перли, i, право, iнша назва ще драгоценней
самоï речi. Н. В. Гоголь. Учитеся говорити своïми
словами… У чому секрет слiв, якi створюють атмосферу
невимушеностi, впливають на почуття спiврозмовникiв, надають особливу
виразнiсть ïхнього мовлення? I з iншого боку, якi слова позбавляють
мовлення живих, емоцiйних фарб? Перша умова жвавостi мовлення вживання
слiв, якi стилiстично виправданi в певнiй ситуацiï
На трибунi оратор звертається до публiцистичноï,
книжковоï лексики, а в бесiдi iз другом вiддає перевагу
розмовним словам. Пожвавлює мовлення використання слiв з яскравим
емоцiйно-експресивним фарбуванням. Такi слова не тiльки називають
поняття, але й вiдбивають вiдношення до них мовця. Наприклад
захоплюючись красою бiлоï квiтки, можна назвати його бiлоснiжним,
бiлiсiньким, лiлейним. Цi прикметники емоцiйно пофарбованi: у них
позитивна оцiнка вiдрiзняє ïх вiд стилiстично нейтрального
слова бiлий
Емоцiйне фарбування слова може виразити й негативну оцiнку називаного
поняття (бiлявий говорять про некрасиву людину зi свiтлими волоссями,
вигляд якого нам неприємний). Тому емоцiйну лексику називають
оцiнною. Зображення почуття до мовлення вимагає також особливих
експресивних фарб. Експресивнiсть (вiд лат. экспрессио вираження)
значить виразний, експресивний виразний. У цьому випадку до
номiнативного значення слова додаються особливi стилiстичнi оцiнки, що
пiдсилюють його виразнiсть. Так, замiсть слова гарний ми вживаємо
бiльше виразнi прекрасн, чудовий, чудовий i iн.; можна сказати не люблю,
але ми часом знаходимо й бiльше сильнi слова: ненавиджу, нехтую, катую
вiдразу
У таких випадках лексичне значення слова ускладнюється
експресiєю. Часто одне нейтральне слово має кiлька
експресивних синонiмiв, що розрiзняються по ступенi експресивноï
напруги (порiвн: нещастя — горi — нещастя —
катастрофа; буйний — невтримний — неприборканий —
шалений — лютий). Яскрава експресiя видiляє слова врочистi,
риторичнi, поетичнi. Особлива експресiя вiдрiзняє слова
жартiвливi, iронiчнi, фамiльярнi. Експресивнi вiдтiнки розмежовують
слова несхвальнi, зневажливi, презирливi, принизливi, вульгарнi,
лайливi. Експресивне фарбування в словi нашаровуються на його емоцiйно-
оцiнне значення, причому в одних слiв переважає експресiя, в iнших
слiв переважає експресiя, в iнших емоцiйне фарбування
Це не важко визначити, довiрившись своєму лiнгвiстичному чуттю.
Експресивну лексику можна класифiкувати, видiляючи: 1)слова, що
виражають позитивну оцiнку називаних понять, i 2)слова, що виражають
ïхню негативну оцiнку. У першу групу ввiйдуть слова високi,
ласкательние, розпачливi шут-ливие; у другу iронiчнi, несхвальнi,
лайливi й iн. Ми вiдбираємо в мовленнi слова, свiдомо або
несвiдомо пiдкоряючись умовам спiлкування й намагаючись впливати на
спiврозмовника, з огляду на його суспiльне становище, характер наших з
ним вiдносин, змiст бесiди й т.д. Змiст розмови, умови, у яких
вiдбувається бесiда, звичайно пiдказує нам, якi слова
потрiбно вжити високi або зниженi, урочистi або жартiвливi. I мовлення
наша, вiдповiдно одержує те або iнше стилiстичне фарбування. У
певних випадках може бути виправдане й з'єднання в мовленнi
стилiстично неоднорiдних, навiть контрастних по своïй емоцiйно
— експресивному фарбуванню язикових засобiв
Змiшання стилiв, як говорять лiнгвiсти, звичайно створює комiчний
ефект, що знаю й цiнують гумористи й сатирики. Що ж позбавляє наше
мовлення жвавостi? Що робить ïï безбарвноï,
неемоцiйноï? Насамперед невмiння знаходити слова, якi точно
передавали б нашi почуття, слова, якi зачiпали б за живе? Це невмiння, а
точнiше, безпораднiсть у звертаннi з найбагатшими ресурсами рiдноï
мови сформувалося, на жаль, ще в школi, де вчать по кепських рецептах
писати твору, повторювати заученi фрази, вiдповiдати по
пiдручнику… Мова будь-якого твору може стати виразним i емоцiйним
лише за умови, що пишучий не буде повторювати заучених фраз,
загальновiдомих книжкових формулювань, а постарається знайти
своï слова для вираження думок i почуттiв. Стиль не буде
безбарвним, якщо автор звернеться до емоцiйноï, експресивноï
лексики, що надає мовi жвавiсть. Висновок. Розвиток свiтовоï
культури виробило основнi комунiкативнi якостi гарного мовлення
Звичайно, цi якостi змiнюються, розвиваються, тому поняття про гарне
мовлення не у всьому збiгаються в рiзнi епохи й у представникiв рiзних
класiв i мировоззрений. Я вивчила цю тему й усвiдомила для себе те, що
каждий людина повинен викладати своï думки так, щоб його не можна
було не зрозумiти, а саме точно, ясно й просто. Якщо мовлення не ясне,
то вона не досягає мети. Щоб мовлення було точноï, слова
варто вживати в порожнiй вiдповiдностi з тими значеннями, якi за ними
закрiпленi. Найважливiша умова гарного мовлення логiчнiсть. Ми повиннi
пiклуватися про те, щоб наше мовлення не порушувало логiчних законiв.
Мовлення це зв'язане цiле, i кожне слово в нiй, лю??ая конструкцiя
повиннi бути цiлеспрямованi, стилiстично доречнi. Не для всякого
суспiльного становища, не для всякого мiсця пiдходить той самий стиль,
але в кожнiй частинi мови, також як i в життi, треба завжди мати через,
що доречно.
Дотримання доречностi припускає знання стилiв лiтературноï
мови. Чистота мовлення також важлива. Якщо в мовленнi присутнi слова-
паразити, мовнi штампи, канцеляризми, то це свiдчить про бiднiсть
словникового запасу, про безпораднiсть мовця. Вимоги правильностi
мовлення ставиться не тiльки до лексикеоно поширюється й на
граматику, словотвiр, вимову, а в письмовому мовленнi на орфографiю й
пунктуацiю. Дотримання норми головна умова культури мовлення. Усяке
вiдхилення вiд лiтературноï норми перешкоджає безпосередньому
й точному сприйняттю змiсту письмового й усного мовлення
Усяке мовлення має певний змiст. Змiстовнiсть мовлення залежить
вiд багатьох умов, якi спричиняють рiзноманiття форм подачi матерiалу.
Багатослiвнiсть або мовна надмiрнiсть може виявитися у вживаннi зайвих
слiв у короткiй фразi. Зайвi слова в усному мовленнi вказують на
нечiткiсть, неопределяемость подань автора про предмет мовлення. Щоб
досягти мовного багатства потрiбно вивчати мову в його лiтературнiй i
розмовнiй формах, його стилi, лексицi, фразеологiï, словотворi й
граматицi. Образнiсть мовлення створюється завдяки вживанню слiв у
переносному значеннi
Iстотне значення має виразнiсть мовлення, що досягається
чiткою ясною вимовою, правильною iнтонацiєю, умiло розставленими
паузами. Належна увага варто придiляти темпу мовлення, силi голосу,
переконливостi тону а також особливостям ораторського мистецтва: позi,
жестам, мiмiцi. Гарне мовлення не можливе без вiдповiдних знань, умiнь i
навичок. Це все приходить як результат працi. Вивчати й бути вимогливим
не тiльки до мовлення iнших, але й до своєï власного ранiше
всього
