Лист i мова

Писемнiсть розвивається, еволюцiонує, але проте порiвнювати
й оцiнювати, яке лист краще, не коштує. По-перше, як ми бачили,
рiзнi типи листа можуть по-рiзному пiдходити до тому або iншому
язиковому ладу. Словеснi писемностi зручнiше для мов з незначною
словозмiною. Складовi пiдходять для мов iз простою структурою складу
(тодi й складiв, i письмових знакiв виявляється небагато). Дуже
часто змiни листа починалися, коли лист пересаджували на ґрунт
новоï, невiдповiдноï мови, як це було з фiнiкiйським листом,
запозиченим греками. По-друге, за системою листа коштують не просто
звуки мови, а iсторiя й культура
Саме тому з такою працею проходять невеликi реформи графiки й
орфографiï. Звичайно, ïх проводять для зручностi пишучих i
читаючих, але страждають вiд цього насамперед утворенi носiï мови,
що звикли до певноï графiки й орфографiï. Багато росiйських
письменникiв не прийняли реформи листа 1917-1918 р. i в емiграцiï
продовжували видавати книги в старiй орфографiï (на цьому
наполягав, зокрема, Iван Олексiйович Бунiн ). Так що навряд чи варто
очiкувати в найближчому майбутньому повального переходу всiх мов на
алфавiтний лист (наприклад, на латиницю). Щоб зберегти традицiю й
культуру, багато народiв готовi терпiти деякi незручностi. Практично не
допускають нiяких графiчних реформ англiйцi, саме тому ïх нiколи
алфавiтний лист може вважатися алфавiтним тiльки з великою натяжкою.
Дiйсно, як спiввiдносяться букви й звуки в англiйському словi knight
— [najt]? Але не вважати ж англiйський лист iєроглiфiчним!
Всi цi питання так чи iнакше враховує теорiя листа, що
складається iз двох частин. Зв'язок мiж письмовими знаками й
одиницями мови вивчає грамматология (в 1952 р. цей термiн увiв
американський лiнгвiст Игнас Джей Гельб, що i визначив цю область як
окрему науку).
Самим же накресленням знакiв займаються палеографiя й епiграфiка (якщо
мова йде про написи, висiчених на твердому матерiалi). Так, наприклад,
грамматологические пiзнання можуть допомогти, якщо потрiбно створити
писемнiсть для безписемного народу, а вiдомостi про клинчасту форму
знакiв, ïхньому походженнi й способi нанесення ставляться до
палеографiï. Деякi культури надають формi знакiв особливе значення.
У Китаю калiграфiя (умiння красиво писати) уважається мистецтвом:
iєроглiфiв багато, вони складнi, i недбалий почерк зробить текст
що не читають. Навпроти, той, хто некрасиво пише по-росiйському, навряд
чи буде вiд цього особливо страждати: написане буквами майже завжди
можна розiбрати. Як би не скаржилися сучаснi школярi на пiдступництво
росiйськоï орфографiï, ïм все-таки доводиться легше, нiж
ïхнiм прабабам i прадiдам, що заучували напам'ять списки виключень
iз буквою ять. Кiлька реформ росiйськоï орфографiï значно
неï спростилися
Набагато сутужнiше англiйським школярам. Iстотнiй перебудовi англiйська
орфографiя пiддавалася лише один раз — в XI в., пiсля
нормандського завоювання. Розбiжностi у вимовi й написаннi вiдзначаються
в XV сторiччi, коли з'явилися першi друкованi англiйськi книги. У нашi
днi ця рiзниця настiльки велика, що про англiйську орфографiю жартують:
Пишеться Манчестер, читається Лiверпуль. Вiдома й iнший жарт, що
належить Бернардовi Шоу: абсурднiсть англiйського правопису така, що
слово fish (риба) могло б виглядати i як ghoti, тому що звук [f] можна
записати буквами gh, як в enough, звук [i] — o, як в women, звук [
] — ti, як в nation. Добре вiдома легенда про те, чому французька
орфографiя так громiздка. Середньовiчнi грамотiï подрабативали на
ринках тим, що становили листи на замовлення й брали плату за кожну
букву. Нiбито тому, щоб подовжити текст, вони нерiдко додавали до слiв
зайвi нечитати букви, що. Бернард Шоу сприяв спрощенню англiйськоï
орфографiï досить оригiнальним способом: вiн залишив за заповiтом
премiю в 10 тис. фунтiв стерлiнгiв тому, хто запропонує нову
орфографiю для англiйськоï мови. В 1959 р. в Англiï розробили
алфавiт для початкiвцiв читати, що включав 44 знака на основi
англiйських букв. Його автор — Джеймс Питман, онук винахiдника
однiєï з розповсюджених систем стенографiï. Цей алфавiт
як допомiжний при навчаннi читанню ввели в порядку експерименту в деяких
початкових школах Англiï. От як виглядає вивiска
однiєï з таких шкiл: Rokseth Priemery Skwl (Roxeth Primary
School). Результати експерименту виявилися неоднозначними. Однi вчителi
позитивно оцiнювали нововведення, iншi ж порахували, що це лише
заморочить дiтям голову. Iдею допомiжного алфавiту використали й у
Китаю, де проблема орфографiï коштує особливо гостро. У
китайському листi близько 50 тис. iєроглiфiв, з яких активно
вживаються 5-7 тис. З XVII в. уживали спроби введення алфавiту. В 1958
р. був прийнятий єдиний китайський алфавiт на латинськiй основi з
26 букв. Його застосовують на поштi, телеграфi, у рекламi, навчальних
текстах. Однак загальний перехiд з иероглифики на новий алфавiт поки що
неможливо. Китайська мова поєднує безлiч дiалектiв, що
настiльки розрiзняються, що жителi пiвночi не розумiють жителiв пiвдня,
а iєроглiфiчний лист зрозумiло всiм грамотним китайцям! Перехiд на
новий алфавiт стане можливим, тiльки якщо всюди в Китаю затвердиться
єдина лiтературна мова. Проблема ще й у тiм, що вiдмова вiд
традицiйноï системи листа зажадає перекладу на нову систему
всiєï багатовiковоï лiтератури цього народу. I все-таки
перехiд до алфавiтного листа для китайцiв — невiдкладне завдання.
Адже через те що опанувати китайською писемнiстю дуже важко, утворення
як i ранiше доступно деяким. Необхiдно зробити лист демократичним, а для
цього потрiбна реформа. Такi реформи були проведенi у В'єтнамi
(1918 р.), у Пiвнiчнiй Кореï (1947 р.), у Пiвденнiй Кореï
(1973 р.). Ранiше в цих краïнах користувалися китайськоï
иероглификой. Тепер же в'єтнамцi пишуть латиницею, а в Кореï
ввели власний складовий лист
Ефективну реформу листа, що обмежила вживання iєроглiфiв, провели
в Японiï в 1946 р. тут були розробленi правила змiшаного запису
слiв — иероглификой i звуковим листом. У результатi стара книжково-
письмова мова змiнилася бiльше демократичним, сучасним. Пушкiна колись
назвав орфографiю геральдикою листа. Чим изощреннее, вигадливiше
написання, тим аристократичнее лист. Осягти його правила нелегко, це
доступно тiльки елiтi, що оберiгає таємницi вiд
непосвячених. I навпроти, демократичний лист вимагає простоти,
ясностi. Такий лист доступно кожному й робить знання надбанням усiх.
Деякi писемностi були винайденi, а iнших — i таких бiльшiсть
— з'явилися в результатi поступовоï й довгоï
еволюцiï. Серед винайдених, так званих авторських писемностей,
— слов'янський лист, вiрменське, грузинське… Вiрменський
лист був створений, як i деякi iншi писемностi, щоб перекладати
богослужiння й Священне писання на рiдну мову. Воно з'явилося на початку
V сторiччя, у перiод боротьби вiрменiв за полiтичну й духовну
незалежнiсть вiд Персiï й Вiзантiï. Вiрменський алфавiт
розробив вiрменський просвiтитель єпископ Месроп Маштоц (361
— 440).
Його життя й iсторiï створення вiрменськоï писемностi
присвячене Житiє Маштоца, написане Корюном — одним з його
учнiв. Однак iсторiя листа ще не закiнчена. I в сучасному свiтi люди
винаходять лист. Так, у першiй половинi XIX в. iндiанець племенi чероки
Секвоя, будучи неписьменним (вiн не вмiв не читати, не писати по-
англiйському, але, звичайно, знав про iснування книг), придумав лист для
свого народу. Спочатку вiн створив словесний лист, але потiм прийшов до
iдеï складового листа, запозичивши при цьому форму (тiльки форму!)
англiйських букв. Наприкiнцi XIX сторiччя в Камерунi (Захiдна Африка)
правитель держави Бамум Нджойя винайшов лист для мови бамум —
споконвiчно також словесне, але потiм складове з елементами буквеного.
На територiï Росiï словесний лист винайшов чукотський пастух
Теневиль, але ним користувалися тiльки його родичi й знайомi. У
колишньому Радянському Союзi для багатьох мов були створенi писемностi
на базi росiйського алфавiту. Над ними працював колектив вчених-
лiнгвiстiв. Винахiд новоï писемностi — це великий акт
творчостi , часто визначальний культурний i полiтичний розвиток народу
(звичайно, у тому випадку, якщо ця писемнiсть поширилася й збереглася).
Творцiв писемностей почитають, зараховують до лику святих… iнодi
честь створення алфавiту приписують великим правителям, хоча вони рiдко
створюють що-небудь самi. Про бiльшiсть писемностей не можна сказати, що
ïх хтось винайшов. Наприклад, грецький або китайський лист нiхто не
придумав; воно створювалося й удосконалювалося в плинi довгих столiть
багатьма людьми. Та й у листа в цiлому, наскiльки можна судити,
єдиного творця не було, як у колеса й багатьох iнших важливих для
людства винаходiв. Звичайно ми замислюємося про мову, тiльки якщо
потрiбно написати текст без помилок або поспiлкуватися синостранцами.
Нiщо для нас настiльки звичайно, нiщо настiльки просте не
здається, як мовлення й лист нашi, — писав в XVIII сторiччi
Олександр Миколайович Радищев, — але в самiй iстотi нiщо настiльки
дивне є, як цi самi мовлення й лист… Людина, що задумався
про рiдну мову, чимсь схожий на рибу, що намагається усвiдомити
собi властивостi води. Риба не може жити поза водою, i людина не може
залишатися людиною поза мовою. Рiдна мова для особистостi людини —
приблизно теж, що повiтря для його тiла. А оволодiння новими,
незнайомими мовами те саме що скорення далеких стихiй, якi згодом стають
невiд'ємною частиною iстоти iндивiда… Мовою ми
думаємо, спiлкуємося, творимо, приймаємо рiшення, i
якщо невiльний подих — загроза життю, то невiльне володiння мовою
— погроза особистостi. А тепер лише представте, що людина надiлена
мовою, але позбавлений писемностi Я думаю, кожному ясно, що без листа
валить фундамент утворення, а без останнього й сама людина
залишається лише безвладною трiскою, змушеноï мотатися з волi
хвиль, оскiльки немає можливостi розраховувати на продуктивний
досвiд попереднiх поколiнь. У такий спосiб винахiд писемностi є
необхiдним щаблем до пiдвищення соцiальноï органiзацiï
живоï iстоти, що дає можливiсть до подальшого прогресу й
удосконалювання на шляху нагору вiд мавпи Кчеловеку.