Моя подруга Пеппи Довга Панчоха (опис зовнiшностi героïнi)

Що б ви подумали, якби раптом побачили на вулицi дiвчини-пiдлiтка, на
якiй були б панчохи рiзних кольорiв? Ви скажете: нiчого дивного нi, якщо
мова йде про героïн казки Линдгрен, шведськоï письменницi.
Одну ногу Пепи прикрашав чорну панчоху, друговi — коричневий.
Дивна дiвчина, чи не так? Але нiчого дивного немає. Дiвчина
вирiшила здивувати навколишнiх ïï людей, залучити до себе
увага. Уявите собi: висока, струнка, у коротенькому платтi дiвчина
незвичайна. Тут є елемент вигадки. На синє плаття Пеппи
нашила чорний клаптик, не вистачило тканини — чому б не нашити
клаптик? Хто сказав, що Пеппи зiпсувала плаття? Навпаки, вийшло дуже
модно, головне, Пеппи таке плаття по душi. Лакованi незвичайнi
ботоночки на ногах у Пеппи. Звичайно, можна припустити, що мати Пеппи
вмерла, а батько зник. Вiдсутнiсть уваги дорослих i вiдбилося на способi
життя дiвчини. Але ясно iнше — Пеппи не хотiлося б засмучувати
своïх батькiв. Вона вiрила, що мати дивиться на неï з неба, а
батько, може, i найдеться i йому, напевно, не дуже приємно буде
побачити доню в такому дивному одязi. Так, Пеппи бажала виглядати по-
своєму серед ровесникiв. У дiвчини були друзi: конячка, що вона
носила на руках i яка жила в неï на терасi, i мавпочка, кличка
якоï була несподiваною — пан Нильсон. У школу Пеппи не ходила
— вона вважала, що там нецiкаво. А коли все-таки вирiшила побувати
в школi, накоïла такого, що не сподобалося нiкому: нi учням, нi
вчительцi.
Я подумала, а змогли б ми от так, добрий^-доброму-по-доброму,
поставитися до Пеппи, як дiти, якi бачили ïï витiвки? Напевно,
так, тому що Пеппи — дiвчина непередбачена, вона не така, як iншi.
А з такими людьми завжди цiкаво спiлкуватися. А щодо вихованостi, тут
тiльки терпiння допоможе, i Пеппи буде зразковою дiвчиною.