Проект IЗ-16
Проект IЗ-16 був розроблений И. I, Сикорским у жовтнi 1914 р. Якоюсьмiрою прообразом при проектуваннi послужив лiтак англiйського
конструктора Т. Сопвича Таблоид , що прославився в той час на
мiжнародних змаганнях (у тому числi в змаганнях гiдролiтакiв на кубок
Шнейдера) своïми прекрасними швидкiсними характеристиками.
Вiйськовi ряду краïн зацiкавилися апаратами подiбного типу, якi
припускали використовувати в якостi так званих кавалерiйських , тобто
маленькi швидкiснi самолетики повиннi були, подiбно кiнним розвiдникам,
раптово з'являтися в районi розташування противнi а, проводити необхiднi
спостереження й швидко доставляти зiбранi данi своєму
командуванню. В 1914-1915 гг. у рiзних краïнах було побудовано
багато лiтакiв по типi Таблоид . У Великобританiï вони одержали
найменування скаутiв (розвiдникiв) . Однак через мале корисне
навантаження цi маленькi лiтаки великого успiху як розвiдникiв не
домоглися, зате послужили основою для створення цiлого класу одномiсних
винищувачiв-бiпланiв, що проiснували аж до другоï свiтовоï
вiйни
За аналогiєю з бiльшiстю скаутiв для З-16 минулого обрана загальна
схема чистого бiплана, основнi параметри апарата й компонування iз двома
сидениями пiлотiв, розташованими в тiснiй кабiнцi. Конструкцiя ж частин
i деталей З-16 розроблялася И. И. Сикорским на основi власного досвiду
створення лiтакiв, у першу чергу легких бiпланiв З-5А, З-8 i З-10
(останнi модифiкацiï З-10 вiдрiзнялися вiд перших З-16 в основному
тiльки габаритами) . На вiдмiну вiд Таблоид , поперечне керування на З-
16 забезпечувалося, як на всiх апаратах Сикорского, елеронами, а не
гошированием (перешиванням крил) , iншим було зроблене крiплення й
капотування двигуна й т.д. Будiвля трьох досвiдчених лiтакiв З-16
почалася в майстерень (цехах) Повiтроплавального вiддiлення АТ РБВЗ у
Петроградi в листопадi 1914 г, Перший з них, що мав заводський Nо. 154,
був готовий у сiчнi 1915 г, Росiйське морське вiдомство, що замовило
Крихiтку i завжди що доброзичливо ставилася до робiт И. И. Сикорского,
видiлило для лiтака двигун Пик в 80 л. с. i допомогло доставити апарат у
Ревель (Таллин) , де в той час нiс службу Г. И. Лаврiв. Одна про
провести негайно випробування З-16 не вдалося. У лютому аеродром був
покритий глибоким снiгом, а лижами лiтак оснащений не був З початком
першоï свiтовоï вiйни виконання замовлення на легкi лiтаки И.
И. Сикорского виявилося пор погрозою, Поставки iз Францiï
порушилися, а вiтчизнянi авiамоторнi заводи не випускали стосильних
двигунiв Гном-Моносупат , пiд якими будувалися З-10А и С-11А. Правлiння
АТ РБВЗ звернулося в листопадi 1914 р. у ГВУ з реченням замiнити
замовленi З-10А и С-11А вiдповiдним числом лiтакiв З-12 i З-16,
розрахованих пiд вiсiмдесятьох сильнi двигуни Гном виробництва
московськоï фiлiï французькоï фiрми. У той час в
iсторiï росiйськоï авiацiï вiдбулася важлива подiя, що
зробила вирiшальний вплив на хiд роботи Повiтроплавального вiддiлення АТ
РБВЗ i творчу дiяльнiсть И. И. Сикорского. У груднi 1914 р. наказом
Государя Iмператора Миколи 2 була створена Ескадра повiтряних кораблiв
(еВК) — перше у свiтi з'єднання стратегiчноï
авiацiï. На станцiï Яблона до пiвночi вiд Варшави були
зосередженi всi побудованi муромци~ . На чолi Ескадри став голова
Правлiння АТ РБВЗ М. В. Шидловский. Разом з ним у Я6лону вiдправився й
И. И. Сикорский . З метою створення ефективного бойового
з'єднання, забезпечення дiй повiтряних кораблiв i пiдготовки
лiтного складу вони почали збирати в Ескадру iз всiх фронтiв легкi
лiтаки виробництва АТ РБВЗ, а також льотчикiв, здатних на них лiтати. У
березнi 1915 р. з морського флоту був викликаний Г. И. Лаврiв
Майже одночасно з етим М, В. Шидловский вiддав розпорядження
Повiтроплавальному вiддiленню АТ РБВЗ вiдправити в Яблону й два iнших
досвiдчених З-16. Лiтаки iз заводськими номерами 155 i 156 були
вiдвантаженi в Ескадру вiдповiдно 6 i 19 березня разом з лiтаками Iлля
Муромець , З-10 i З-12. Прибутку вони в Ескадру, як i Nо. 154, без
моторiв. Вiд першого З-16 Nо. 154 апарати Nо. 155 i 156 вiдрiзнялися
конструкцiєю крил. Якщо в Nо. 154 вони мали невелику
стреловидность, те на двох iнших апаратах крила були прямими з бiльшим
поперечним Ч. Розмах крил у всiх лiтакiв був приблизно однаковий. 1(ромi
того, капоти ïхнiх двигунiв мали характернi скули-зализи. Моторний
голод був невилiковною хворобою, що переслiдувала И, И. Сикорского в
його дiяльностi протягом всiєï першоï свiтовоï
вiйни. Причому якщо для важких повiтряних кораблiв проблема iз двигунами
до кiнця 1916 р. була в загальному вирiшена, то для малих апаратiв
Сикорского вiдсутнiсть необхiдних моторiв виявилося нерозв'язною
проблемою
Для перших трьох З-16 двигуни вдалося дiстати. Ïх взяли iз числапоступивших iз центральних складiв для навчальних фарманов , що
надсилаються для школи Ескадри на початку 1915 р. На лiтаках Nо. 154 i
155 минулого встановленi двигуни Гном-8Ь , а для Nо, 156 удалося
роздобути один з перших росiйських авiамоторiв Калiк потужнiстю в 50 л.
с. Менша в порiвняннi з гномами, що передбачалися до установки, i ронами
потужнiсть викликала необхiднiсть переробки З-16 iз заводським Nо. 156.
Верхнє крило стало iстотно бiльше в розмаху (понад 10 м) , у
результатi чого площа крил зросла бiльш нiж на чотири з половиною
квадратних метра. Елерони на нижнiм крилi були скасованi, а на верхньому
збiльшенi. Так з'явилася нова модифiкацiя З-16, що мала на вiдмiну вiд
попередникiв —i чистi бiпланiв —i схему полутораплана. Пошук
i установка двигунiв трохи затримали введення в лад перших З-15.
Ïхня експлуатацiя почалася влiтку 1915 р. В основному вони
використовувалися для тренування льотчикiв. У цiлому вiдгуки про З-16
минулого дуже гарнi. Лiтак був легкий у керуваннi. Його технiчнi-льотно-
технiчнi характеристики цiлком вiдповiдали вимогам початку 1915 р.
Особливо вiдзначалася гарна швидкiсть польоту —i до 144 км/ч.
Iмовiрно вона досягалася при тренувальних польотах з одним льотчиком на
бортi, тому що офiцiйно вважалося, що при повнiм заявленому навантаженнi
225 кг швидкiсть дорiвнює 125,5 км/ч. Непоганий визнавалася й
скороподъемность: 1000 м за 4 хв. Лiтак З-16 оглядали льотчики iнших
авiацiйних частин, вище командування Iмператорськоï Росiйськоï
армiï, члени Царського прiзвища й численнi iноземнi делегацiï,
що вiдвiдували еВК iз метою ознайомлення з лiтаками И. И. Сикорского.
Устало питання про придбання в скарбницю наявних З-16 i замовленнi нових
машин того ж типу. замiна, Що Передбачалася, замовлення на З-10А
замовленням на З-16 не вiдбулася. Вiйськове вiдомство придбало в АТ РБВЗ
чотири муромець у рахунок незданих 45 легких лiтакiв Сикорского. У той
же час легкi лiтаки були потрiбнi для укомплектування еВК. Внаслiдок
кiлькаразових клопотань М. В. Шидловского Ставка Верховного
Головнокомандуючого звернулася 11 серпня 1915 р. у Головне керування
Генерального штабу з телеграмою: Через необхiднiсть цих апаратiв для
виконання деяких завдань i тренування особового складу Ескадри
повiтряних кораблiв у табель уведено 12 аеропланiв (легенiв. —i
авт.) . Частина цих апаратiв фактично вже є в Ескадрi. Однак
становить, очевидно, власнiсть Вагонбалта (АТ РБВЗ. — авт.) .
Через бажанiсть бiльшу частину iз зазначених апаратiв мати Сикорский 16,
про що клопочуть льотчики, благоволите про розпорядження про придбання
наявних апаратiв i вiдпустку iнших… Пiсля вiдповiдного вiдношення
ГВУ звернулося iз запитом в АТ РБВЗ, що представило 21 серпня своï
умови на виконання замовлення на 18 лiтакiв З-16 (12 по табелi еВ i 6 на
поповнення щомiсячного збитку ) . Виконавча комiсiя Особливоï
наради по оборонi Держави схвалила цi умови, i 24 жовтня 1915 р. ГВУ
уклало з АТ РБВЗ контракт Nо. 24130 на 18 лiтакiв З-16 пiд двигуни Пик
або Гном потужнiстю в 80 або 100 л. с., а також 18 основних i 3
додаткових комплекти запасних частин. У комплект запасних частин
входили, по сутi справи, всi основнi деталi лiтака, ГВУ зобов'язалося
виплатити по 9500 рублiв за кожний лiтак i по 4500 i 7300 рублiв за
кожний комплект запчастин вiдповiдно. Двигуни й гвинти до апаратiв також
повинне було поставити ГВУ. Строки поставки були застереженi наступнi:
до 4,10.1915 —i 3 лiтаки, до 4.11.1915 — 4 лiтаки й 7
комплектiв i до 4.12.1915 —i 11 лiтакiв i 14 комплектов. умови
здачi лiтакiв були твердi. Всi витрати по здачi, упакуванню й можливому
ремонту пiсля поломок долларно було нести АТ РБВЗ. Суспiльству надавався
задаток в 25% вартостi контракту для налагодження виробництва. Ще 25%
повинне було бути видiлене на одержання заводом необхiдних матерiалiв.
Повiтроплавальне вiддiлення АТ РБВЗ, перейменоване в травнi 1915 р. у
Росiйсько-Балтiйський повiтроплавальний завод (часто його скорочено
називали Авиабалт ) , приступилося у вереснi 1915 р. до пiдготовки
виробництва (по заводському позначенню, замовлення Nо. 213) . Однак не
всi пiшло гладко. Тiльки до кiнця мiсяця льотчиками еВК були
пiдготовленi зауваження до першим досвiдченого З-16, i И. И. Сикорский
змiг приступитися до усунення вiдзначених недолiкiв у конструкцiï
серiйних апаратiв, що одержали позначення З-16сiрий
Ïм були привласненi заводськi номери з 201 по 215. Разом з
досвiдченими З-16 Nо. 154,155 i 156 вони повиннi були скласти контрактнi
18 машин. У конструкцiю серiйних лiтакiв И. И. Сикорский внiс ряд
невеликих змiн у порiвняннi з досвiдченими. Була змiнена форма
хвостового оперення. Iншоï стала площа крил i т.д. коробка крил З-
16сер. мала площини рiзних розмiрiв, подiбно досвiдченому З-16 Nо. 156.
З бiльшими проблемами зштовхнулося виробництво Авiа-Балта у зв'язку зi
зривом поставок напiвфабрикатiв i комплектуючих виробiв (сталевих i
латунних труб, листовоï сталi, колiс, болтiв i т. п,) , багато хто
з яких доставлялися через границю, в основному зi Швецiï, У зв'язку
iз цим Сикорскому i його помiчникам довелося термiново
переконструйовувати частина деталей i навiть налагодити на заводi випуск
сталевих труб Через внесенi змiни вага серiйних лiтакiв З-16сер. вийшов
рiзним i коливався вiд 415,6 до 423,2 кг. Директор Авiа-Балта М. Ф.
Климиссеев ужив всiх заходiв для прискорення робiт з построже серiï
З-16сiрий., благо, восени 1915 р. з'явилося тимчасове технологiчне вiкно
у виробництвi повiтряних кораблiв Iлля Муромець . Всi вiльнi робiтники
були переведенi на складання легких лiтакiв, трудилися надурочно, у
вихiднi й у святковi днi. Однак повторявшиеся одна за iншого страйку
звели нанiвець всi цi зусилля. До кiнця листопада стало очевидним, що на
термiн удасться закiнчити вiд сили лише чотири (До. 206- 209) iз
замовлених п'ятнадцяти лiтакiв. Довелося просити у ГВУ вiдстрочку, що
супроводжувалася сплатою вiдповiдноï неустойки. Тiльки 4 сiчня 1916
р. Авиа-Балт змiг заявити про готовнiсть представити до огляду всi 15
серiйних лiтакiв З-16сiрий. Однак здача ïх знову затяглася. Погана
погода перервала початi 22 грудня 1915 р. прибулоï iз фронту Г. И.
Лавровим льотно-здавальнi випробування лiтакiв. Пiд час одного з перших
польотiв на лiтаку Nо. 206 через сильнi пориви вiтру льотчик не змiг при
посадцi впоратися з керуванням. Лiтак i двигун були сильно ушкодженi й
ремонтувалися до березня1916 р. З вiд'ïздом Лаврова на фронт на
заводi не залишилося льотчикiв-здавачiв. Посилаючись на умови контракту
(АТ РБВЗ було зобов'язано проводити здавальнi випробування за допомогою
заводських льотчикiв i за свiй рахунок) , ГВУ вiдмовлялося надати
своïх льотчикiв. Несвоєчасно надходили iз ГВУ на завод i
двигуни Гном . Крiм того, затримка поставок в армiю З-16сер. сприяла й
змiнi поглядiв на застосування цих машин. В iсторiï З-16 вiдбулася
важлива подiя —i розширилося призначення цього лiтака
Якщо в серединi 1915 р. Сикорский маленький , як iнодi називали З-16 у
вiйськах, передбачалося використовувати в еВК в основному для тренувань
льотчикiв повiтряних кораблiв, а також у якостi розвiдникiв при
намiчуваних нальотах Ескадри на певнi пункти , те до кiнця цього року
намiтилося застосування ïх як винищувачi на бойових базах для
захисту повiтряних кораблiв проти нальотiв ворожого повiтряного флоту .
По нових затверджених штатах еВК у ïï складi передбачалося
мати тепер крiм 12 навчальних апаратiв школи Ескадри ще по 14 легких
лiтакiв (4 винищувачi, 4розвiдника й 6тренувальних) у складi кожного
бойового загону, число яких збiльшилося iз двох до трьох. Подiбно
бiльшостi iнших скаутiв, З-16 перетворювався в класичний одномiсний
винищувач. Вiн став, таким чином, першим винищувачем вiтчизняноï
конструкцiï. Змiна призначення лiтака З-16 ознаменувалося розробкою
для нього стацiонарного бортового озброєння. Одним з головних
пропагандистiв створення винищувальноï авiацiï в росiйському
повiтряному флотi був лейтенант Г, И. Лаврiв. В 1915 р. вiн зробив ряд
речень по створенню авiацiйного озброєння й формуванню загонiв
винищувачiв. Восени цього року ïм був розроблений i побудований у
майстерень еВК зразок першого в Росiï синхронiзатора або, як тодi
називали, пристосування для автоматичноï стрiлянини через гвинт
Дуже простий по конструкцiï синхронiзатор Лаврова показав при
наземних випробуваннях достатню працездатнiсть i був доставлений у
груднi 1915 г, на Авиа-Балт, Вiн призначався для установки на
перероблюваний для морського вiдомства З-16 (про нього див, далi) . ГВУ,
ознайомившись iз синхронiзатором, негайно уклало з АТ РБВЗ контракт на
оснащення споруджуваних З-16 синхронiзаторами Лаврова. Синхронiзатори
для З-16сер. були виготовленi тiльки до 21 березня 1916 р., що також
затримало поставку лiтакiв у вiйська. Начальник еВК генерал-майор М. В.
Шидловский, гостро нуждавшийся у винищувачах i тому роздратований
затримкою ïх, наказав у серединi сiчня 1916 р. термiново направити
в бойовi загони побудованi в груднi З-16сiрий. (Nо. 207,208 i 209) , не
чекаючи ïхнього офiцiйного приймання. Першi два лiтаки потрапили в
Перший бойовий загiн у Зегевольде (Сигулде) , а Nо. 209 — у
Пiвденний бойовий загiн еВК, що базувався в селищi Борка-Вельська пiд
Тернополем. Ïх озброïли вже в бойовi загонах
Черговий генерал при Ставцi Верховного Головнокомандуючого вiдправив 21
сiчня 1916 р. у ГВУ телеграму наступного змiсту: Необхiдне вживання
термiнових заходiв до постачання Ескадри повiтряних кораблiв малими
апаратами З-16. Повiльнiсть привела до необхiдностi взяти в Ескадру
шiсть (До. 154,155,156,207,208 i 209. -авт.) таких ще не дивних
апаратiв, причому два з них працюють на базi Зегевольд i в районi
Тернополя й рову складаються в школi Ескадри для навчання, один (Nо.
154. —i авт.) уже вийшов з ладу, розбитий бурою, Якщо не може бути
органiзована здача на заводi, то надайте приïзду начальниковi
Ескадри… Генеральське невдоволення зi Ставукодского) вплинуло на
прискорення вiйськового приймання. Протягом лютого-березня 1916 г. всi
залишилися З-16сiрий, були прийнятi в Петроградi, але на апаратах Nо,
210,212 i 213 виявилися поломки у двигунах, що затягло вiдправлення на
фронт цих апаратiв, а також ремонтованого пiсля аварiï Авиа-Балтом
Nо. 206. Винищувачi Nо, 214 i 215 минулого вiдправленi, у Перший бойовий
загiн еВ у Загевольд 29 березня, Nо. 206 i 212 — у школу еВК у
Псков 7 квiтня, i Nо. 213 —i по тiй же адресi 29 квiтня. Лiтак Nо.
210 ще довго залишався на Авiа-Балтi й був перероблений у модифiкацiю
З-16а
