Роман Германа Мелвилла Moby Dick, or The Whale

Роман Германа Мелвилла Moby Dick, or The Whale дозволяє побачити неповторний стиль автора. Нетрадицiйний початок, незакiнченiсть (оповiдання не закiнчується, воно зупиняється), композицiйна витриманiсть — всi цi риси говорять про професiоналiзм автора. Мова добуток досить простий. Мелвилл уникає складних синтаксичних конструкцiй. Основна синтаксична одиниця роману — складнопiдрядне речення в такий спосiб автор створює картину дiйсностi, втягуючи в опис не тiльки самi слова, але й причинно-наслiдковi зв'язки, що надає роману глибокий фiлософський змiст. Словник автора характеризується присутнiсть книжковоï лексики й професiйноï лексики, що стосується китобiйного промислу
Атрибутивнi словосполучення вiдiграють важливу роль у розумiннi роману. Аналiз словосполучень допомiг виявити рiзнi за структурою атрибутивнi словосполучення :
двочленнi (A+N) fatal goal, mortal man, mighty Leviathan;
багаточленнi (A+A+N, A+A+N+prep+N, Adv+A+N): white headed whale, wrenched hideousness of his jaw, a very stately punctilious gentleman;
багаточленнi конструкцiï в складi речень (A+A+N+of+N; A+N+of+N) more wonderous phenomenon of breaching, new impulse of life.
Найбiльш численними є атрибутивнi словосполучення типу A+N. Серед них зустрiчаються клишированние й концептуально^-концептуально^- обумовленi (wrecked craft, crooked jaw, submerged trunk, bent face, old log-books, old age, grey beards, wrinkled brow).
Пiдкоряючись творчому задуму автора, вони не тiльки повiдомляють iнформацiю. Але й допомагають авторовi в створеннi художнього образа( Ahab's bent face, his [white whale] crooked jaw).
Особливу роль у розумiннi iдеï роману й авторського задуму грають коннотативние словосполучення. Автор використає ïх, коли прагне до виразностi й образностi (independant lord, transparent skin, cold creature, a heavy building). Для атрибутивноï синтагматики Мелвилла характерно велике число явно ингерентно-коннотативних словосполучень, той є таких, у яких коннотация є присутнiм внутрiшньо, наприклад a hard mouth, hot anger, approaching death, departing sun. У результатi сполучення компонентiв а таких атрибутивних комплексiв починають по новому грати головнi й другоряднi значення слiв. Iнодi до складу таких словосполучень входять складнi-похiднi прикметники. Наприклад, автор використає порiвняльнi епiтети iз продуктивним суфiксом -like (grand-lama-like, god-like, steel-like).
Аналiз словосполучень допомiг також виявити адгерентно-коннотативние словосполучення. Як правило це клишированние словосполучення, якi потрапляючи в контекст оповiдання, здобувають яскравi коннотации (golden liquid використається для опису спермацету).
Слiд зазначити, що Г. Мелвилл дуже економiчно в язикових засобах. Складнi словосполучення вiн утворить шляхом розширення двочленних клишированних i концептуально-концептуально-обумовлених словосполучень white whale — white headed whale, white hump — a high, pyramidical white hump. Багаточленнi клишированние й концептуально-концептуально- обумовленi словосполучення найчастiше утворяться шляхом розширення двочленних словосполучень Атрибутивнi словосполучення також зустрiчаються в складi прийменникових конструкцiй в основному це коннотативние словосполучення (invisible police officer of fate, naneless perils of the great whale, unaccountable masses of shades and shadows, a speechlessly quick chaotic bundling of a man). Виконуючи функцiю эмоционально-эстетического впливу на читача, вони створюють у його уявi образну картину мира
Деякi коннотативние словосполучення побудованi на таких стилiстичних прийомах, як метафора (fluttering uncertaity, grim mountain, sleepless night), метонiмiя (murderrous monster, a hard mouth) i оксюморона (an eternally progressive progeny of griefs beyond the grave, hushed murmur). Найбiльше часто використовуваним прийомом є контраст. Цiкаво вiдзначити, що контраст будується на взаємодiï атрибутивних словосполучень i образiв (grand God — independent lord, but immortal whale — mortal man). Iнодi автор вертається кiлька разiв до вже використаного словосполучення (old ahab, old man, marble trunk). Такий повтор необхiдний не тiльки для передачi змiсту, але й для створення образа, певноï атмосфери
Проблема адекватного розумiння тексту є, у цей час, однiєï з основних проблем фiлологiï. Незважаючи на те, що лiтературний твiр опирається на природну мову, автор творчо й iндивiдуально використає язиковi засоби. Пiдбираючи й з'єднуючи особливим образом для вираження свого задуму слова, автор надiляє ïх тим змiстом i змiстом, якi не лежать на поверхнi. Для розумiння авторськоï iдеï необхiдно ужитися у художнiй текст
У данiй роботi почата спроба знайти шляхи й способи адекватного розумiння тексту, розкрити закладену в ньому эмоционально-эстетическую iнформацiю через аналiз атрибутивних словосполучень
Вивчення словосполучень проводилося на двох взаємозалежних методик аналiзу художнього твору, розроблених у МГУ — методи мовностилiстичного й лингвопоэтического аналiзiв. Аналiз проводився на трьох рiвнях: семантичному, метасемиотическом i метаметасемиотическом. Лексико-фразеологiчнi ознаки словосполучень розглядалися через призму категорiй i параметрiв, що дозволяють всебiчно охарактеризувати будь-яке словосполучення з погляду властивих йому лiнгвiстичних i экстралингвистических ознак
У цiлому, глибоке застосування даних методик до вивчення авторського стилю й розумiнню художнього тексту виявилося плiдним i дозволило зробити висновок, що атрибутивне словосполучення може виступати як ознака iндивiдуального стилю письменника й допомагає глибше зрозумiти авторський задум
Новаторство Германа Мелвилла полягає в його прагненнi максимально просто й экономично використати язиковi засоби. Окказициональние авторськi утворення з'являються тодi, коли автор намагається вразити читача
Атрибутивна синтагматика представлена клишированними, концептуально-обусловлен- ними й коннотативними словосполученнями. Останнi вiдiграють особливу роль у створеннi образiв. Цей вид словосполучень розглядається як особливий стилiстичний прийом, використовуваний автором з метою оригiнального й барвистого вираження його iндивiдуального художнього бачення. Письменник — творець мови, i, як усякий художник, шукає новi шляхи, намагається знайти своï iндивiдуальнi, тiльки йому властивi способи створення художностi, образностi, виразностi. Вiн експериментує мовою, створює, пробує новi сполучення слiв. Коннотативние синтаксичнi синтагми будуються на метафорi, метонiмiï, оксюморонi, контрастi, порiвняннi, а також на з'єднаннi концептуально несумiсних слiв. Бiльшiсть клишированних словосполучень одержують у добутку додатковi експресивно^-емоцiйно^- оцiннi коннотаций, а обiгравання клiше будується на руйнуваннi вже звичних язикових стереотипiв
Особливе мiсце в системi визначень, використовуваних Германом Мелвиллом, займають складнi-похiднi прикметники. Деякi з них є окказициональними авторськими утвореннями. Використання препозитивних визначень найбiльше типово для Мелвилла.
Не менш цiкавим виявився розгляд, так званих, контрастних образiв, що представляють собою протипоставленi образи персонажiв, якi своєю внутрiшньою колiзiєю сприяють бiльше глибокому сприйняттю художнiх образiв i всього задуму добуткiв вцелом.
Таким чином, закiнчуючи цю роботу, ми сподiваємося, що вона дiйсно могла б знайти практичне застосування в навчальному процесi, тому що розглянутi нами лiнгвiстичнi засоби створення художнього образа допоможуть на нашому прикладi освоïти будь-яку iншу лiтературу, i вкажуть шлях для подальшого вдосконалювання знання мови й перетвореннi iз читача англiйською мовою в англiйського письменника