Тема любовi у творчостi украïнських письменникiв

Слово об полицю Iгоровiм мiстить епiзоди, пов'язанi з Ярославiвною,
коханою дружиною князя Iгоря. Ïï любов, ïï молитви
захистили героя вiд смертi. Вiдтодi образ Ярославiвни — це образ
вiрноï люблячоï жiнки, ïï iм'я стало узагальненим
для всiх, хто любить i чекає
Котляревский, Энеида. У добутку чимало епiзодiв, якi зображують любов
героïв. Один з ярчайших прикладiв — любов Дидони до Енея.
Почуття, що почалося як легке залицяння, стало для Дидони сенсом життя.
Отже, коли боги вирiшили забрати Енея, тому що йому судилася iнша доля,
Дидона спалює сама себе, тому що не уявляє життя без
улюбленого
Франко Збiрник Зiв'яле листя зображує перипетiï вiдносин
закоханих. У вiршi Червона калина, чого в лузi гнешся? засобами
народноï пiснi через алегорiю змальована нерiвна любов. У вiршi Ой
ти, дiвчина вiдображенi емоцiï люблячого чоловiка вiд споглядання
улюбленоï, спогаду, думки про неï. А у вiршi Чого є менi
в снi? зойки хворого серця у життi ти мною зневажала, моє ти серце
надiрвала змiнюються приречено — закоханим: Ой, нi, будь, зiрочка,
менi хоч у снi.
Г. Тичина Iз численних поэзий про любов ярчайшая Ви знаєте, як
липа шелестить, де, здається, увесь свiт, вiд дерев i вiтру до
мiсяця на небi, сповнений любовi. I Коли у твоï очi дивлюся, де
осiннiм холодом вiє вiд погляду улюбленоï, тому що, напевно,
немає любовi, i це розриває серце лiричного героя, що ще не
вiрить, що прекраснi очi ховають зовсiм iнше серце. А у вiршi Я сказав
тобi лише слово П. Тичина зiзнається: Переповнений любов'ю, я
вiдкрив любовi книгу. Г. Рильськ Любов у поета нерозривно зв'язана з
усiєю всесвiту. Вона в музицi Шопена (стих Шопен)
проглядається крiзь кожну ноту, тому що суть самого життя —
любов; смуток розставання з улюбленоï у вiршi Яблука доспiли,
яблука червонi! Остання фраза з нього, здається, готовий афоризм:
Умiє розставатися той, хто вмiв любити.
В. Сосюра уважається чи ледве не кращим лiриком з поетiв, тому
що в нього багато вiршiв саме про любов: Бiлi акацiï будуть цвiсти,
Так нiхто не любив, Любов моя, Нiяк вiд щастя не засну я та iншi.
Головна думка його поэзий висловлена вже в самих назвах вiршiв, а ще в
поетичних рядках:

• ПРО, скiльки музик у мовчаннi, коли любов!
• (Нiяк вiд щастя не засну я)

А. Довженко Кiноповiсть Украïна у вогнi мiстить проникливi по своïй правдi й силi епiзоди, пов'язанi з темою любовi, темою вiдносини до жiнки. Олеся Запорожець вiддає своє дiвоцтво Василевi Кравчинi, тому що вiн свiй, i вiн через всю вiйну береже в серце образ Олеси, що любить i цiнує вище всього. Навiть замучену ворогом, що посивiв вiд горя називаєнайкращою, тому що любить i вiдмiнюється перед жiнками, якi змушенi були не зi своєï вини переживати окупацiю
А. Гончар, Собор. У романi з вуст учителя на адресу Миколи Баглая i
його улюбленоï Ельки пролунали слова: Бережiть собори ваших душ!
Собор — це алегорiя високих думок i вiдносин. Собор священний,
поки в ньому живе любов. I це не тiльки любов молодих людей, а поняття
набагато ширше — любов до людей, до рiдноï землi, зв'язана й
вiрою предкiв i любов'ю до Бога, з якоï виростає все на землi
А. Малишко. У поета багато вiршiв про любов, але найвiдомiший добуток
— Пiсня про рушник, у якому вiдображена важлива для
украïнськоï лiтератури тема любовi й поваги до матерi. До
глибини серця досягають слова: Рiдна мати моя, ти ночей не
доспала… i в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала… Вони
про кожнiйа з наших матерiв, ïхнi милi очi, що люблять серця й на
трудовi рухи, якi випестили кожного з нас. Отже, теперiшня любов —
це почуття, що примушує люблячу людину любуватися об'єктом
своєï любовi знизу нагору. Лiки вiд такого почуття
немає й бути не може