Вiдомий вiтчизняний iсторик XIX в. Н. И. Костомаров про князя Дмитровi Донському i його часi

Князювання Дмитра Донського належить до самих нещасних i сумних епох
iсторiï багатостраждального росiйського народу, невпиннi руйнування
й спустошення те вiд зовнiшнiх ворогiв, то вiд внутрiшнiх усобиц,
випливали однi за iншими у величезних розмiрах. Моськовська земля, не
вважаючи дрiбних руйнувань, була два рази опустошаема литовцями, а потiм
зазнала навали Орди Тохтамиша; Рязанська земля — страждала два
рази вiд татар, два рази вiд моськвичiв i була наведена в крайнє
руйнування; Тверськую — кiлька разiв розоряли моськвичi;
Смоленська — терпiла й вiд моськвичiв, i вiд литовцiв;
Новгородська земля — понесла руйнування вiд тверичей i моськвичiв.
До цього приєдналися фiзичнi нещастя (епiдемiя чуми, посухи 1365,
1371, 1373 р. i голод, пожежi)… Сам Дмитро не був князем, здатним
мудрiстю правлiння полегшити важку долю народу; чи дiяв вiн вiд себе або
по вселянню бояр своïх, — у його дiях видний ряд промахiв.
Випливаючи завданню пiдкорити Моськвi росiйськi землi, воно не тiльки не
вмiв досягати своïх цiлей, але навiть упуськав з рук те, що йому
доставляли обставини; вiн не знищив сили й самостiйностi Тверi й Рязанi,
не вмiв i поладити з ними…; Дмитро тiльки дратував ïх i
пiддавав даремному руйнуванню нi в чому не винних жителiв цих земель;
роздратував Орду, але не ськористався ïï тимчасовим
руйнуванням…не почав мiр до оборони проти небезпеки (в 1382); i
наслiдком всiєï його дiяльностi було те, що розорена Русь
знову повинна була плазувати й принижуватися перед здихаючою Ордою.
(Н. И. Костомаров)