Влучне слово
Славиться гарне росiйське мовлення влучним i образним словом. Не
випадково словесне народне мистецтво створило в такому достатку
прислiв'я й приказки. Адже й сама мова , його роль у життi людини
одержали влучне i яскраве вiдображення в прислiв'ях i приказках. Мовна
творчiсть народу нiколи не припиняється. Виразниками цього
народного таланта стають i нацiональнi письменники. Багато хто крилатi
висловлення росiйських письменникiв i поетiв увiйшли в загальну мову
народу
Влучнi виречення можуть збагатити наше мовлення, якщо кожне з них буде до мiсця й вчасно використане
Чудовим зв'язком вiн (народ) плiвок невидиму мережу росiйськоï
мови: яскравого, як веселка, вслiд веснянiй зливi, влучного, як стрiли,
задушевного, як пiсня над колискою, спiвучого й богатого. А. Н. Толстой.
Яке мовлення називають образною? Микола Васильович Гоголь писав:
немає слова, що було б так замашисто, жваво, так вирвалося з-пiд
самого серця, так би кипiло й животрепетало, як влучно сказане росiйське
слово. Письменника захоплює ВЛУЧНО СКАЗАНЕ слово, тобто слово
образне, живе, емоцiйне. Саме воно не залишає байдужим ïм
слухача, на читача. Мистецтву образного мовлення нас учать письменники й
поети. У чому ж особливiсть використання язикових засобiв художниками
слова. Як ïм вдається досягти барвистостi опису? Образнiсть
мовлення створюється завдяки вживанню слiв у переносному значеннi.
Картиннiсть описiв створює ТРОПИ (вiд гречок. Тропос. образ.)
слова, ужитi в переносному, образному значеннi. Тропи потрiбнi
художниковi слова для наочностi зображення предметiв, явищ, картин
природи, тих або iнших подiй. Iнодi неправильно вважають, що до стежок
звертаються лише при зображеннi незвичайних, виняткових картин. Тропи
можуть бути i яскравими засобами реалiстичних написань, позбавлених
реалiстичного ореола. У таких випадках самi звичайнi слова знаходять
бiльшу виразну силу
Можна привести не мало прикладiв, як за допомогою тропiв зображуються
явища, позбавленi пiднесеного, романтичного ореола; предмети
неэстетические, що викликають у нас негативну оцiнку. Пошлемося на
вiдомi рядки О. Мандельштама:
Я повернувся в моє мiсто, знайомий до слiз…
Петербург, у мене ще є адреси, по яких
ЗНАЙДУ МЕРЦIВ ГОЛОСУ
Я на сходах чорноï живу й
У СКРОНЮ ВДАРЯЄ МЕНI ВИРВАНИЙ ДЗВIНОК
И всю нiч безперервно чекаю гостей дорогих,
ВОРУШАЧИ КАЙДАНАМИ ЛАНЦЮЖКIВ ДВЕРНИХ
Такi приклади переконують нас у тiм, що тропи можуть живописати i явища
неэстетические, якi все-таки нас хвилюють. Для стилiстичноï оцiнки
тропiв важлива не ïхня умовна красивiсть, а ïхня органiчнiсть
у текстi, обумовленiсть ïхнiм змiстом добутку. У той же час важливо
помiтити, що в художнiм мовленнi використається своєрiдний
стилiстичний прийом, коли письменник навмисно вiдмовляється вiд
тропiв i вживає всi слова тiльки в ïхнiх точних значеннях.
Наприклад: Ми з тобою на кухнi посидимо,
Солодко пахне бiлий гас
Гострий нiж так хлiба коровай…
Хочеш, примус туго накачай,
А то мотузок збери,
Зав'язати кошик до зорi,
Щоб нам виïхати на вокзал,
Де б нас нiхто не вiдшукав
(О. Мандельштам)
Таке художнє мовлення, у якiй всi слова використаються в прямому
значеннi, називається автологической, у вiдмiнностi вiд
металогической, оснащеноï тропами. Як видно iз приклада,
вiдсутнiсть тропiв у мовленнi ще не свiдчить про ïï бiднiсть,
невиразнiсть. Все залежить вiд майстерностi письменника, поета. Однак
якщо вiн не використає тропiв, умовою художностi мовлення є
спостережливiсть автора, його вмiння пiдкреслити характернi деталi,
точнiсть слововживання й т.д. У мовленнi ж, насиченоï тропами,
майстернiсть письменника проявляється в митецькоï
метафоризации, у залученнi рiзноманiтних стилiстичних прийомiв для
створення яскравих художнiх образiв
Стилiстика образного мовлення складне й многопланова, ïï
вивчення вимагає детальноï характеристики всiх тропiв, якими
так багатий наша мова, i творчого освоєння ïхнiми майстрами
художнього слова. Адже тi самi предмети i явища письменники зображують
по-рiзному, у них художнi образи завжди самобутнi, неповторнi. Не тiльки
в рiзних авторiв при описi близьких явищ ми знаходимо самобутнi образи,
але й у творчостi кожного художника той самий предмет може одержувати
втiлення в зовсiм рiзнi тропах
Так, Єсенiн, що зрiвняв небо iз дзвоном, в iншому випадку пише: На
небесному синiм блюдi жовтих хмар медяний дим мiн: Ситець неба такий
голубой i т.д. Фарби для образного мовлення невичерпнi, як i творча
фантазiя поетiв. Якщо ж образне слововживання починає
повторюватися й тi або iншi тропи стають звичними, вони можуть
закрiпиться в мовi як новi значення слова (час летить, вихор подiй) або
стати фразеологiзмами (совiсть заговорила, як двi краплi води). Такi
тропи називають загальномовними у вiдмiнностi вiд авторських. Причому
будь-який троп може стати загальномовним. При цьому пряме значення слова
стирається, а iнодi втрачається зовсiм. Тому вживання
язикових тропiв не народжує в нашому поданнi художнiх образiв, вiд
чого вони мало цiкавi в стилiстичному вiдношеннi. А бувають i такi
тропи, уживання яких небажано, тому що вони не тiльки не створюють
образи, але й знебарвлюють склад, роблять мова невиразним. I тодi
говорять уже не про тропи, а про мовнi штампи. Виник штамп, а зараз
подiбнi знахiдки сприймаються вже як прояв поганого смаку
