МАЙСТЕР I МАРГАРИТА. Частина друга. Роздiл 27-Епiлог
Роздiл 27 КIНЕЦЬ КВАРТИРИ 50Коли Маргарита дiйшла до останнiх слiв роздiлу …Так зустрiв
иiтанок пятнадцятого нiсану пятий прокуратор Iудеï Понтiй Пi-
нпт…*, настав ранок. Маргарита була спокiйною. Ïï не
хвилювала ппдприродно проведена нiч, згадки про бал у сатани i те, яким
дивом III було повернено майстра, все було наче так, як i мало бути.
Вона пiшла до сусiдньоï кiмнати, подивилася на майстра, який спав
спок IIIним сном, i сама заснула навпроти, на канапцi…
Але не спав цiлий поверх у однiй з московських установ, поглинутий
слiдством у справi Воланда. Справа виглядала дивовижною, до- i i именною
чортiвщиною з домiшкою гiпнотичних фокусiв i вiдвертоï i' i ïй
мiнальщини.
Перший, кому довелося побувати на освiтленому електрикою поверсi
згаданоï установи, був Аркадiй Аполлонович Семпеляров, голо- пя
Акустичноï комiсiï. Вiдбулася найнеприємнiша розмова про
цей ппскудний сеанс i бiйку в ложi й про багато ще речей, розповiдi про
икi завдавали йому невимовних страждань. Свiдок тямущий i квалi-
цiiкований, iнтелiгентна i культурна людина, Аркадiй Аполлонович чудово
змалював таємничого мага i його помiчникiв-негiдникiв. По- |ii
иняли його свiдчення зi свiдченнями iнших, серед яких була i дама я
Пузковiй бiлизнi, i курєр Карпов, зясували адресу мiсце, де слiд
шукати винуватцiв прикрих подiй. Все зiйшлося на квартирi 50.
У квартирi ретельно все обшукали, стiни вистукали, перевiрили пiшоходи,
але так нiчого i не знайшли. Не було згадок про Воланда нi
” програмках, нi в будь-яких iнших паперах. Всi розводили руками!
Той самий Прохор Петрович, голова видовищноï комiсiï, поверну
iiся у свiй костюм негайно пiсля того, як мiлiцiя увiйшла до кабi-
127
МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
нету. Вiн цiлком схвалив всi резолюцiï, якi накладав костюм без йот
вiдома. I вiн нiчого не знав про жодного Воланда.
Щезлого Римського розшукали доволi швидко в готелi АстЛ рiя в
Ленiнградi, в шафi для одягу, куди вiн заховався. Там йогоИ допитали,
виявили, що вiн у нестямi i на запитання путнiх вiдпомЯ дей не
дає. Врештi Римського пiд охороною доправили до Москви. I
Знайшовся i Лiходєєв. З Ялти надiйшла телеграма, що вiн
перебу вав у Ялтi, але вже вилетiв аеропланом до Москви. Лише Варенухи
нi знайшли. Вiдомий театральний адмiнiстратор зник, як у воду впаï
Дванадцятеро людей здiйснювали слiдство головокрутноï справи,
дослiджували не тiльки випадок у Варєте, а й iншi випадки по всiй
МосЛ вi. У клiнiцi Стравiнського знайшли Iвана Миколайовича, який дунВ
перемiнився пiсля випадку з Берлiозом. Вiн охоче вiдповiдав на запитам
ня слiдчого, але був байдужий. Його бiльше не обходила доля Берлiозя Вiн
дрiмав i бачив мiсто дивовижне, незбагненне, неiснуюче, а мармуром,
колонадами, з чорною вежею, з палацом на пагорбi i брош зовими статуями,
з крокуючими римськими кентурiями… Вiн бачш чоловiка у крiслi з
вимученим пожовклим обличчям у бiлiй мантiï I червоним
пiдбоєм, який з ненавистю дивився на пишний та чужил сад, i
пагорб, на якому стояли пустi порожнi стовпи з поперечинами Допитавши
Iвана Миколайовича, слiдчий збагнув, що добрався до початку
цiєï дивовижноï iсторiï убивства на Патрiарших.
Слiдчий переконався, що Берлiоз кинувся пiд трамвай, бо був
загiпнотизовЛ ний. Впiймати нiкого так i не змогли, хоча в тричi
проклятiй квартя рi 50 хтось таки був.
Повернувся Лиходєєв, який одразу був замкнений у камерi,
потiм заарештували i Варенуху, який повернувся до своєï
квартири пiсля дводобовоï вiдсутностi. Варенуха почав брехати,
незважаючи на дана Азазелло обiцянку, але ж вiн обiцяв не робити це
тiльки по телефонi* Потiм вiн розридався i сказав, що бреше тiльки тому,
що боïться помi сти Воландовоï зграï, i прагнув сидiти
лише в броньованiй камерi! Пiсля розмови з Варенухою зясувалося, що били
його двоє одий iкластий, а другий товстун, схожий на кота.
Заарештували Аннушку: вона намагалася всучити касирцi в унiвер мазi наАрбатi десятидоларовий папiрець. Аннушка розповiла про лiтуИ нiв у
будинку на Садовiй i золоту пiдкiвку з дiамантами. Вона не розумiла, як
червiнцi могли перетворитися на долари, яких вона в очi не бачилi
Допитали i Миколу Iвановича, заарештованого через дурiсть дружл ни, яка
повiдомила мiлiцiю про його зникнення. Вiн розповiв якусь ня сенiтницю
про те, що возив у повiтрi голу хатню робiтницю Маргарш ти
Миколаïвни, Наташу, кудись до чортiв купатися. Кинулися шукати
128МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
i iоох жiнок i не знайшли. Близько четвертоï години великий гурт
чоловiкiв у цивiльному вискочив з трьох машин бiля будинку 302-бiс, нони
трьома рiзними групами стали пiднiматися до квартири 50.
У цей час Коровєв i Азазелло сидiли в ïдальнi квартири, закiнчу-
тiли снiдати. Воланд перебував у спальнi, де був кiт невiдомо.
Що то за кроки на сходах? запитав Коровєв, бавлячись ложечкою в
чашцi кави. Це нас арештовувати йдуть… вiдповiв Азазелло i вiдпив
з чарочки.
Тi, що кралися по сходах, мали з собою маузер, вiдмички, тонкi шовковi
тенета i аркан, марлевi маски та ампули з хлороформом. Нiдкрили параднi
дверi, iнша група надiйшла з чорного ходу. По всiх кiмнатах розсипалися
люди, та нiкого не знайшли. Лише у вiтальнi па камiннiй полицi сидiв
величезний чорний кiт.
Кiт промовив: Не бешкетую, нiкого не чiпаю. Лагоджу примус. Попереджаю,
що кiт древня недоторкана тварина! Його почали ловити, а вiн миттю
випустив з рук примуса i вихопив з-за спини браунiнг i вистрiлив. Вiд
пострiлу кiт бухнувся головою на долiвку
I сказав слабким голосом: Дiйшов я краю! Вiдiйдiть вiд мене, дай- ”г!
попрощатися з землею! очi кота почали згасати. Вiн говорив у напрямку
дверей до ïдальнi: Ти не прийшдв до мене з допомогою н час
нерiвного бою. Ти кинув бiдолашного Бегемота, промiняв його
II а склянку коньяку. Тож нехай моя смерть тяжiє над твоєю
совiстю! Гцине, що може порятувати пораненого, це ковток бензину…
Кiт скористався розгубленiстю ловцiв i напився бензину, одразу пiдскочив
живий i здоровий, схопив примус i скочив iз ним на камiн, шiдти на
металевий карниз, потiм на люстру й почав стрiляти. Поси- иалися друзки
вiд люстри, розтрiскалося зiрками дзеркало над камiном… Дивно
було, але нiхто вiд зчиненоï стрiлянини не постраждав.
Примостившись на горiшнiй частинi рами камiнного дзеркала, кiт почав
промову: Я абсолютно не розумiю причин такого грубого поводження зi
мною…
Несподiвано залунав низький голос: Що дiється у квартирi? Менi
заважають працювати… Йому вiдповiв низький гундосий голос: Певно,
це Бегемот, чорти б його взяли! Третiй голос продеренчав: Мессiре!
Субота. Сонце заходить. Нам час…
Кiт сказав: Даруйте, нам час, i, шпурнувши свiй браунiнг, иибив шибки,
потiм плеснув униз бензином i стовп вогню пiднявся до стелi. Задимiли
шпалери, паркет. Усi почали вибiгати у коридор…
У той час, коли на Садовiй залунали дзвони сполоху на червоних довгих
машинах, натовп у дворi побачив, як разом iз димом вилетiли три темнi
чоловiчi силуети i один силует голоï жiнки.
129
МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
Роздiл 28
ОСТАННI ВИТIВКИ КОРОВВА I БЕГЕМОТА
Чи були цi силуети мешканцями будинку на Садовiй, твердо ска зати не
можна. Через чверть години пiсля пожежi коло дзеркальний дверей торгсину
на Смоленському ринку зявився цибатий громад нин у картатому костюмi, з
ним чорний кiт. Швейцар заступив йому дорогу: з котами не можна! Та
нiякого кота вже не побачив, лиш* кепка чоловiка чимось нагадувала пику
кота. Тодi швейцар сказав] що тут купують тiльки за валюту. Громадянин у
рванинi вiдповiв, щг не можна дивитися тiльки на одяг, а товстун, схожий
на кота, ска* зав, що в нього, може, повний примус валюти.
Незвичайна парочка попрямувала повз сувоï ситцю, полички iз взут
тям та патефонами до гастрономiчного i кондитерського вiддiлу, де
пiрамiдами були викладенi мандарини, i, довiдавшись, що вони коштуют)
тридцять копiйок кiло, зiтхнула: все кусається! Тут Коровєв
висмикнув верхнiй мандарин з пiрамiди, ковтнув його, взявся за
другий…
ïж, Бегемоте, запросив вiн.
Бегемот сунув лапу у споруду з шоколадних плиток, висмикнув нижню з
золотою обгорткою i заковтнув ïï, потiм дiстав оселедчики з
бочки з написом Оселедець керченський добiрний, заковтнув i ïх,
виплюнувши хвости.
Продавцi заволали: Ви збожеволiли!, Давайте чек!, Що ти робиш, гадино?!
Бiля них зiбрався натовп, а Коровєв, показавши на Бегемота,
обурювався: Що ж це дiється? Бiдна людина! Коров єв додав
тремтiння до свого голосу, весь день лагодить примуси! Звiдки йому взяти
валюти? Вiн засмучений голодом i спрагою) Йому жарко! Ну взяв мандарин,
йому цiна три копiйки! А ось цей вiн вiд лососини весь розбух, весь
набитий валютою! Гiрко! Гiрко!
Натовп почав гнiвно здригатися, промова Коровєва викликала
спiвчуття…
…У натовпi промайнули два мiлiцейськi шоломи. Пiдступний Бегемот
облив з примуса кондитерський прилавок, i той спалахнув сам собою.
Полумя сягнуло вгору i побiгло вздовж прилавка. Продавщи-1 цi з вереском
пустилися в рiзнi боки, публiка подалася з кондитерського
назад, видавила скло у дзеркальних дверях… А обидва негiдники
Коровєв i Бегемот кудись подiлися. Дехто розповiдав, що обидва
злетiли пiд стелю i там луснули, як повiтрянi кульки!
Пiсля цiєï пригоди парочка не вгамувалася. Вони пiдлетiли до
письменницького дому, розмiрковуючи, що тут дозрiвають таланти, як
ананаси в оранжереï. Негiдники попрямували до ресторану, який
‘ ще не вiдчував бiди. Громадянка в бiлих шкарпеточках та в бiлому
ж
130
МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
Поретику не пустила негiдникiв до ресторану без письменницьких по.
иiдчень. Коровєв смiявся: зовсiм не посвiдкою визначається
письменник, а кiлькiстю думок у головi! Тут якийсь письменник зробив
помилку i запросив парочку з собою. Це був Арчибальд Арчибальдо- иич, у
бiлому фрацi, з флiбустьєрською борiдкою найавторитетнiшiï
людина. Коров єв назвався прiзвищем Панаєв , а кiт пропищав:
- Скабичевський. У книзi реєстрацiï вiдвiдувачiв Коровєв навпроти запису Панаєв поставив пiдпис Скабичевський, а Бегемот навпроти запису Скабичевський написав Панаєв.
Роздiл 29
ДОЛЮ МАЙСТРА IМАРГАРИТИ ВИЗНАЧЕНО
Пiд час заходу сонця високо над мiстом на терасi однiєï
будiвлi в Москвi були двоє: Воланд i Азазелло. Воланд сидiв на
складеному та- Оуретi у чорнiй киреï. Тiнь шпаги, встромленоï
вертикально мiж плити ми тераси, утворювала сонячний годинник i
пiдповзала до чорних чпревикiв сатани. Воланд невiдривно дивився на
скупчення палацiв, ииличезних будинкiв i маленьких халуп. Вони
розмовляли про Моск- иу, про пожежу у Грибоєдовi та про те, що
Коровєв i Бегемот, без жодного сумнiву, побували там. Око Воланда
горiло так само, як вi- i. па на заходi сонця. Зi стiни круглоï
вежi за спиною Воланда вийшов понурий чорнобородий чоловiк у хiтонi та
сандалiях.
Я до тебе, дух зла i володар тiней, сказав збирач податкiв Ленi й
Матвiй. Вiн прислав мене. Вiн прочитав твiр майстра i просить гобе, щоб
ти узяв майстра з собою та винагородив його спокоєм. Не- н же це
важко зробити? Це неважко зробити, вiдповiв Воланд, ти чому ж ви не
берете його до себе, у свiтло?
Вiн не заслужив свiтла, вiн заслужив спокiй, печально вiдпоïм ц
Левiй. I ще, вiн просить, щоб ту, котра любила та страждала чнрез нього,
ви взяли також… Воланд погодився i наказав Азазел- ло усе
влаштувати. Тут повернулися Коровєв iз Бегемотом, якi iз .нiхватом
розповiли про своï пригоди i пожежу, на якiй навiть допомагали
пожежникам. Вони чекали нових вказiвок. Та Воланд нових послуг не
потребував i вiдпустив обох блазнiв вiдпочивати.
Починалася гроза. Чорна хмара пiднялася на заходi i вiдрiзала
131МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
сонце. Стало темно. Щезли мости, палаци, через усе небо перебiгл одна
вогненна нитка. Все зникло, нiби нiколи не було на свiтi. Всi ланд
перестав бути видимим у iмлi.
Роздiл ЗО ВЖЕ ЧАС! ВЖЕ ЧАС!
Ти знаєш, казала Маргарита, саме як ти заснув вночi, я чиï
тала про пiтьму, яка прийшла з Середземного моря…
Той, хто зазирнув би крiзь вiдчинене вiкно, побачив би, як по-чу
дернацькому виглядають спiвбесiдники. Маргарита була в чорному плащi на
голому тiлi, а майстер просто не хотiв одягатися. Кiмнатi також
виглядала дивно: на килимi лежали рукописи i на диванi теж.'
Майстер запитував, чи переконана Маргарита, що саме в Сатанц вони були
вчора? Маргарита тiльки реготала: яка вона щаслива, щi пристала до
Сатани у спiлку! Доведеться тепер майстру жити з вiдьмою! Вона почала
обiймати i цiлувати майстра: Мiй єдиний, мiй любий, не думай нi
про що. Тобi довелося забагато думати, i тепер будi думати за тебе я!..
Та ось у ïхнiй затишнiй кiмнатi з явився Азазелло. Майстер здриг
нувся, бо нiколи його не бачив, а Маргарита радiсно привiталася, на вiть
запросила випити коньяку, на що Азазелло iз радiстю погодився охоче
пiдсiв до стола, поставивши бiля груби згорток у темнiй парчi! Вiн
передав майстру з Маргаритою вiтання вiд мессiра та запрошення прибои на
невелику прогулянку…
Маргарита не вiдмовлялася. Менi до вподоби швидкiсть i голизна, пояснила
вона. Тодi Азазелло розгорнув згорток дарунок вiд Воланда. Це було
справжнє фалернське вино те саме, яке пив прокуратор Iудеï.
Вино розлили у склянки, i тут все забарвилося у колiр кровi. Маргарита i
майстер випили за здоровя Воланда… Свiт-, ло почало гаснути в
ïхнiх очах, смертельно пополотнiла Маргарита, майстер вiдчув, що
настає кiнець…
Коли отруєнi затихли, Азазелло пересвiдчився, чи все виконано як
слiд. Вiн повернув тiло Маргарита, як ляльку, обличчям до себе, i
дивився, як воно змiнювалося: вiдьомськi риси зiйшли, обличчя про]
свiтлiло. Тодi Азазелло розцiпив зуби Маргарита i влив у рот кiлька
крапель того вина, яким ïï отруïв. Потiм те саме зробив
iз майстром.1
Нам час. Вже гримить гроза, чуєте? Конi чекають, здригається
маленький сад. Швидше прощайтеся з своïм пiдвалом!.. говорив
Азазелло. I
Маргарита хотiла взяти iз собою роман, та майстер сказав, що те-I пер не
забуде його довiку. Нiчого не потрiбно, усе є в його памятi…
132МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
” ‘Годi вогонь! гукнув Азазелло, вогонь, з якого все почалося i нким усе ми закiнчуємо!
Азазелло засунув руку з кiгтями у грубку, витяг димлячу голо- iи-шку i
пiдпалив скатертину, стос старих газет, рукопис, фiранку на нiкнi…
Гори, старе життя! Гори, страждання! кричали майстер i Маргарита.
Кiмната вже горiла…
Троє чорних коней хропли поруч. Маргарита, майстер i Азазелло
скочили на них i вже летiли над дахами Москви над бульваром, де людськi
постатi розбiгалися пiд першими краплинами дощу. Мiсто же заливала
темрява, спалахували блискавки. Вони опустилися на галявинi, неподалiк
клiнiки Стравiнського, зайшли попрощатися з I паном невидимi i
непомiченi. Iван уже чекав ïх i був задоволений, побачивши разом.
Маргарита поцiлувала його у чоло.
Прощавай, учню… сказав майстер i почав танути в повiтрi.
I Iотiм щез разом з Маргаритою…
До Iвана в клiнiцi Стравiнського пiдiйшла Прасковiя Федорiвна,
намагалася покликати до нього лiкаря. Вона сказала, що ось зараз, iа
стiною, упокоïвся Iванiв сусiд, той, що називав себе майстром.
Я так i знав! сказав Iван. Я запевняю вас, що зараз у мiстi ще
упокоïлася одна людина. Я навiть знаю, хто, це жiнка!..
Роздiл 31 НА ВОРОБЙОВИХ ГОРАХ
Грозу прогнало без останку, аркою стояла в небi барвиста веселка,
набирала воду з Москви-рiки. На пагорбi видно було три постатi Волан д,
Коровєв i Бегемот сидiли на чорних конях у сiдлах… У повiтрi
зашумiло, за Азазелло пiдлетiли до гурту майстер i Маргарита. Вже настав
час вилiтати, тому Воланд наказав попрощатися з мiстом. Маргариту i
майстра охопив смуток перед далекою дорогою. Бегемот свиснув на
прощання, вклавши пальцi в рот, i надув щоки. Коровєв всмiхався:
сниснуто вельми середньо! i визвався спробувати по старiй памятi,
винятково лише заради розваги… Вiн ураз витягнувся вгору, наче був
гумовий, закрутився, наче гвинт, раптово розкрутився i свиснув.
Маргариту разом з конем кинуло сажнiв на десять убiк. Дуб поряд iз нею
нирвало iз коренем, земля вкрилася трiщинами. Вода у рiчцi скипiла, на
протилежний берег виплеснуло рiчковий трамвай з пасажирами…
Так вiдбувалося прощання.
Вже час!! прокотився страшний, як трубний глас, голос Во- ланда. Конi
рвонулись, вершники пiднялися вгору i поскакали. Коли Маргарита
обернулася, вона не побачила вже мiста, яке увiйшло у аемлю i валишило
по собi самий туман.
133
МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
Роздiл 32
ПРОЩЕННЯ ТА ВIЧНИЙ ПРИТУЛОК
Боги, боги моï! Яка сумна вечiрня земля! Якi таємничi туманi
над болотами. Хто блукав у цих туманах, хто багато страждав пере!
смертю, хто летiв над цiєю землею, тримаючи на собi непомiрний
тягар, той знає це. Знає це стомлений. I вiн без жалю
покидає тумани землi, ïï болiтця та рiки, вiн з легким
серцем вiддається в руки смел тi, знаючи, що лише вона
єдина…
Чаклунськi конi притомилися i несли своïх вершникiв повiльно,
i невiдворотна нiч почала наздоганяти ïх. Притих навiть Бегемот i[
вчепившись у сiдло кiгтями, летiв мовчазний та серйозний, розпуi шивши
свiй хвiст.
Нiч почала закривати чорною хусткою лiси та луги, нiч запалюваï ла
сумнi вогники десь далеко внизу, тепер уже непотрiбнi i нецiкав: анi
Маргаритi, анi майстровi чужi вогники. Нiч випереджала каваль каду,
сiялася на неï згори i викидала то там, то тут в журливому небi
бiлi цятки зiрок.
Коли Маргарита розтулила повiки, вона побачила, як змiнюється
вигляд усiх, хто летiв з нею до мети. Коли ж назустрiч ïм з-за крав
лiсу почав викочуватися багряний i повний мiсяць, усi омани пощезали,
канули в болото, потонула в туманах чаклунська одiж.
На мiсцi того, хто в драному цирковому одязi покинув Москву пiд iмям Коровєва-
Фагота, тепер скакав, тихо дзвонячи золотими ланi цюгами поводiв, темно-
фiолетовий лицар з понурим обличчям, якого' нiколи не торкався усмiх.
Чому вiн так змiнився? тихо запитала Маргарита у Воланда! Лицар цей
колись невдало пожартував... вiдказав Воланд, повертаючи до Маргарити
своє обличчя з тихо палаючим оком, його ка] ламбур про свiтло й
пiтьму був не зовсiм добрий. I лицарю довелося ще жартувати трохи бiльше
i довше, анiж вiн передбачав. Але сьогоднi такiЗ нiч, коли закiнчуються
рахунки. Лицар свiй рахунок сплатив i закрив!
Нiч вiдiрвала пухнастий хвiст у Бегемота. Той, хто був котом для забавок
князевi тьми, тепер виявився худеньким юнаком, демоном! пажем, найкращим
блазнем, який iснував будь-коли не свiтi. Тепер притих i вiн i летiв тихо-
тихо, пiдставивши молоде своє обличчя ттiтЗ мiсячне свiтло.
Збоку вiд усiх летiв, сяючи крицею обладункiв, Азазелло. Мiсяць! змiнив
його обличчя. Пропало без слiду недоладне огидне iкло, i зизо- окiсть
виявилася фальшованою. Обидва ока Азазелло були однаковi-] сiнькi,
порожнi та чорнi, а обличчя бiле i холодне. Тепер Азазелло летiв у
своïй справжнiй подобi, як демон безводноï пустелi, демон-
убивця. I
134МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
Себе Маргарита не могла бачити, але ïй добре було видно, як
перемiнився майстер. Волосся його бiлiло тепер при мiсяцi й ззаду зiбрало-
ii и п косу, яка летiла за вiтром. Майстер летiв, не вiдводячи очей вiд
мi- iчiця, але усмiхався йому, як комусь добре знайомому та
дорогому…
I, нарештi, Воланд летiв також у своïй справжнiй подобi. Маргарит
не могла сказати, з чого вироблено повiддя його коня, i мiркува- ип, iцо
це мiсячнi променi, а сам кiнь тiльки брила мороку, i грива цi.ого коня
хмаровище…
Так летiли в мовчанцi довго, аж поки i сама мiсцевiсть унизу не мочила
мiнятися. Сумнi лiси потонули в мороцi i потягнули за собою и.мянi леза
рiчок.
Ноланд зупинив свого коня на камянистiй безрадiснiй пласкiй першинi.
Мiсяць заливав площину зелено i яскраво, i Маргарита нев- доизi побачила
в цiй пустелi крiсло i в ньому бiлу фiгуру людини, що i идiла. Сидень,
очi якого здавалися слiпими, короткими рухами потрiпочи руки, тиснув
ïх до грудей, а своïми незрячими очима впи- рпiIСЯ в мiсячний
диск. Пооуч лежав темний, величезний гостровусий собака i так само
бентежно дивився на мiсяць.
Вершники ЗУПИНИЛИ своïх коней.
Ваш роман прочитали… заговорив Воланд, обертаючись до мпйстра, i
сказали лише одне, що вiн, на жаль, незакiнчений. Так ïï i.,
менi захотiлося показати вам вашого героя. Близько двох тисяч рокiв
сидить вiн на цiй площинi й спить, але, коли сходить повен мi- i нць, як
бачите, його мордує безсоння. Воно не дає спокою не лише
Йому, але й вiрному собацi. Якщо правда, що боягузтво найгiрша ипд, то,
мабуть, собака непричетний до цього. дине, чого боïться пробрий
пес, це грози. Ну, що ж, той, хто любить, повинен подiляти ДоЛЮ того,
кого вiн любить…
Що вiн проказує? спитала Маргарита. Вiн каже, вiдповiв Ноланд, що
й при мiсяцi йому нема спокою, що в нього препогана посада. Так говорить
вiн завжди, коли не спить, а коли спить, то бачить одне й те саме
мiсячну дорогу, i поривається йти нею й роз- мпнляти з арештантом
Га-Ноцрi, позаяк чогось не договорив тодi, давно, чотирнадцятого числа
весняного мiсяця нiсана. Та ба, на цю дорогу Иому вийти чомусь не
стає снаги, i до нього нiхто не приходить. До сво- i I мови про
мiсяць вiн додає, що найдужче за все на свiтi ненавидить лиос
безсмертя i нечувану славу. Вiн твердить, що охоче промiняв би тою долю
на долю лахмiтника i волоцюги Левiя Матвiя.
Дванадцять тисяч мiсяцiв за один мiсяць колись-то, чи не заба- пiто це?
спитала Маргарита. Все буде гаразд, на цьому стоïть гнiт…
вiдповiв Воланд. Вiдпустiть його, крикнула Маргари-
135МИ ХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
та так, як колись кричала, коли була вiдьмою, i вiд цього крику! рвався
камiнь у горах i полетiв у безодню.
Вам не треба просити за нього, Маргарито, бо за нього вже просив та з
ким вiн прагне розмовляти… — Воланд знову повернувся до
майсi i сказав. Ну, тепер ваш роман ви можете закiнчити однiєю
фразою Iаистер наче цього чекав, поки стояв нерушно i дивився на
прокура1 ра, що сидiв. Вiн склав руки рупором i гукнув так,
що луна пос акi безлюдними i безлiсими горами: Вiльний! Вiльний! Вiн
чекає на ‘.е6<
Гори перетворили голос майстра на грiм, i цей грiм ïх таки зру]
нував. Проклятi скелястi стiни впали. Залишилася тiльки площшi з кам
яним крiслом. Над чорною безоднею загорiлося неозоре мiстс сяючими
iдолами поверх розбуялого за багато тисяч цих мiсяцiв саД Просто до
цього саду пролягла мiсячна дорога, що на неï так довго З кав
прокуратор, i перший нею кинувся бiгти гостровухий пес.
Чоловiк у бiлому плащi з кривавим пiдбоєм пiдвiвся з крiсла] щось
прокричав хрипким зiрваним голосом. Не можна було зр >зу! ти, плаче
вiн чи смiється i що вiн кричить.
Менi туди, за ним? питав занепокоєний майстер, смикнуï ши
повiддя. Нi, вiдповiв Воланд, — нащо гнатися слiдами тоï що
вже дiйшло кiнця? Отож туди? спитав майстер, оберну> ся i вказав
назад, на мiсто з монастирськими цяцькованими вежал з розбитим на скалки
сонцем у шибках. Також нi, вiдповiв В ланд, — романтичний майстре!
Той, кого так жадає побачити виï дании вами герой, котрого ви
самi щойно вiдпустили, прочитав ваi] роман… Тут Воланд повернувся
до Маргарити: Маргарито Микол, iвно. Не можна не вiрити в те, що ви
прагли вимудрувати майстровi ] iикраще майбуття, але те, що я пропоную
вам, i те, про що просД Iєшуа за вас же, ще краще! Лишiть ïх
удвох, говорив Воланд,15 не будемо ïм заважати. I, може, вони до
чогось домовляться… Туï Боланд махнув рукою в бiк
ршалаïма, i вiн згас.
О, тричi романтичний майстре, — сказав Воланд, — невже ви Л
хочете вдень гуляти зi своєю подругою пiд вишнями, що починаю
зацвiтати, а ввечерi слухати музику Шуберта? Невже вам не будепрi
ємно писати при свiчках гусячим пером? Невже ви не хочете, як то
Фауст, сидiти над ретортою, сподiваючись, що вам випаде вилiпи* нового
гомункула? Туди, туди! Там чекає вже на вас дiм i старий слуЯ
свiчки вже горять, а незабаром вони згаснуть, бо ви негайно зустрiн<Д
свiтанок. Цiєю дорогою, майстре, цiєю! Прощавайте! Менi час!
Прощавайте! вiдповiли Воланду Маргарита i майстер. Чоь нии Воланд, не
розбираючи дороги, кинувсь у провалля, i слiдом аЛ ним з шумом ринув
весь його почет. Нi скель, нi площини, нi мiсяi
136МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
” i дороги, нi ршалаïма не стало довкола. Пропали й чорнi конi.
Ммiiстер i Маргарита побачили обiцяний свiтанок. Вiн почався
тiєï ж Ьитi, одразу ж пiсля опiвнiчного мiсяця…
Слухай безгомiння, говорила Маргарита майстровi, i пiсок шурхотiв пiд
ïï босими ногами, слухай i втiшайся тим, чого тобi Мк давали в
життi, тишею. Дивись, он попереду твiй вiчний дiм…
II иже бачу венецiйське вiкно i завитий виноград, вiн пiднiсся до самотi
даху. Ось твiй дiм, твiй вiчний дiм. Я знаю, що ввечерi до тебе припнуть
тi, кого ти любиш, до кого лежить твоя душа… вони будуть гра- i и
i спiвати тобi, ти побачиш, яке свiтло в кiмнатi, коли горять свiчки. Ти
будеш засинати, натягши свiй затертий i вiчний ковпак, ти будеш иигiшати
з усмiхом на вустах. Сон змiцнить тебе, ти звикнеш мислити мудро. А
прогнати мене ти вже не зумiєш. Берегти твiй сон буду я…
Гак говорила Маргарита, простуючи з майстром у напрямку вiчного ïх
дому, i память майстра, бентежна, поштрикана голками ним'ять почала
згасати. Хтось вiдпускав на свободу майстра, як вiн I'IIМ вiдпустив
свого героя. Герой пiшов у безодню, пiшов без повороту, прощений у нiч
на недiлю син короля-звiздаря, жорстокий пяти ii прокуратор Iудеï
вершник Понтiй Пiлат.
ЕПIЛОГ
Та ж все таки, що дiялося далi в Москвi пiсля того, як у суботнiй ”пчiр,
при заходi сонця, Воланд iз почтом щез з Воробйових гiр?
I iiшли чутки… У чергах шепотiли про нечисту силу, слiдство було
переконане, що дiяла зграя гiпнотизерiв та черевомовцiв. Справа Пула
жахлива! Чотири спаленi будинки, сотнi зведених з глузду лютнi, були i
вбитi Берлiоз i горезвiсний службовець з бюро по ознайомлюванню
чужоземцiв з визначними мiсцями Москви.
Пули й ще жертви ними стали чорнi коти. Десь сотню мирних твари п було
винищено рiзними способами. Десятка пiвтора понiвечених котiв опинились
у мiлiцiï. Почалися арешти. Серед затриманих були: в Л i.ч iiнградi
громадяни Вольман i Вольпер, у Саратовi, Києвi i Харковi Грог.
Володiних, у Казанi Волох, а в Пензi незрозумiло, чому кандидат хiмiчних
наук Ветчинкевич. Щоправда, цей був височенний омуглявий брюнет. Крiм
того, затримали девять Коровiних, чотирьох Коровкiних i двох
Караваєвих та фокусника-картяра, який надумав ро:iважати пасажирiв
фокусами… Був великий розбрiд у головах.
Слiдство зясувало, що злочинцi були гiпнотизерами. Прояснилися
незбагненна невразливiсть кота, якого на люстрi не було, а був
Коровєв, який усе навiював громадянам, а пiзнiше пiдпалив
квартиру, розливши бензин. Виявилося, що Стьопа Лиходєєв у
Ялту не
137
МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита
лiтав, телеграм звiдти не надсилав, а свiдчення кримiнального рог шуку
Ялти у справi не виявили. У Варєте також нiчого не вiдбувал ся,
крiм сеансу масового гiпнозу i фокусiв! Балакучий кiт, вiдрива ня голови
конферансьє, зникнення речей усе дрiбницi!
Це Коров єв погнав пiд трамвай Берлiоза на певну смерть. Це вiн
зви з глузду бiдолаху-поета Iвана Бездомного та змусив щезнути з Москь
Маргариту Миколаïвну та ïï хатню робiтницю Наташу.
Можливо, чi рез ïхню красу. Але чому був викрадений чоловiк з
психiатричноï клiв ки, який називав себе майстром? Навiть прiзвища
його нiхто не згада] вiн так i залишився пiд номером сто вiсiмнадцять з
першого корпусу!
Майже все зясувалося, слiдство скiнчилося. Минуло кiлька рс кiв, усе
забулося, але не всiма.
Щороку, тiльки-но настане весняний святковий повний мiсяцi* надвечiр
приходить на Патрiаршi рудуватий, зеленоокий, скромв, одягнений чоловiк,
спiвробiтник Iнституту iсторiï та фiлософiï, про фесор Iван
Миколайович Понирєв.
Прийшовши пiд липи, вiн сiдає на ту саму лаву, на якiй сидiв I той
вечiр, коли давно забутий Берлiоз востаннє у своєму життi
бачи> розбитий на шматки мiсяць.
Тепер вiн цiлий, на початку вечора бiлий, а потiм золотавий з тем ним
коником-драконом, пливе над колишнiм поетом, Iваном Миколайовичем. Йому
все вiдомо, усе вiн знає i розумiє. Вiн знає, що ста*
жертвою злочинцiв-гiпнотизерiв, лiкувався. Але дещо вiн не можг
перебороти весняний повний мiсяць. При повному мiсяцi чомусь вiн
виходить i йде на Патрiаршi, сидить на лавi, розмовляє сам з
собою, палить, дивиться то на мiсяць, то на той турнiкет. Щось вабит>
його до ґрат огорожi, за якою пишний сад i готична вiлла у
мiсячному сяйвi. Вiн знає, що побачить на лавi одне й те саме:
лiтнього чоловiк з борiдкою, в пенсне i з дещо поросячими рисами
обличчя, звернено го до мiсяця. Чоловiк мимрить: Венера! Венера!
…От я дурень!
Боги, боги! шепоче Iван Миколайович. Ось ще одна жертв мiсяця… як
я сам…
Так триває, поки не не пролунає неприємний жiночий
голос: Ми! коло Iвановичу! Що за фантазiï? Малярiю хочете
пiдчепити? iдiтi чай пити!.. Тодi чоловiк плентається в будинок.
Iван Миколайович промовляє до себе: Дорого б я заплатив, щоб
промкнутись у його та ïну, щоб знати, яку таку Венеру вiн утратив i
тепер марно ловить ïï. хапаючи руками повiтря?..
Повертається професор недужим. Його дружина вдає, що не помi
чає його стану, вкладає його в лiжко, сама не лягає i
сидить з книж-I кою коло лампи. Вона знає, що на свiтанку Iван
Миколайович проки- 138МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер i Маргарита”iггься з
криком, плакатиме. Тому i наготованi в неï шприц у спиртi пi пмпула
з рiдиною густого чайного кольору. Пiсля уколу хворий i;митиме зi
щасливим обличчям i бачитиме щасливi сни.
А бачить вiн безносого ката, який коле списом у серце привязано- i ii до
стовпа Гестаса. Увi снi неприродне освiтлення якогось хмаровими) кипить
i напливає на землю, як при свiтовiй катастрофi.
Пiсля уколу все змiнюється перед заснулим. Вiд лiжка до вiкна про-
и н гає широка мiсячна дорога. I на ту дорогу ступає чоловiк
у бiлому пла- и(i з кривавим пiдбоєм i починає iти до
мiсяця. Поряд з ним iде якийсь молодик у роздертому хiтонi та розбитим
обличчям. Iдучи, вони про щось говорять жваво, сперечаються, прагнуть на
чомусь зiйтися.
Боги, боги! каже, обертаючи обличчя до свого супутника, той чоловiк у
плащi. Яка банальна страта! Але ти менi, будь ласка, скажи ïï
не було! Благаю тебе, скажи, не було? Ну, певно, мо було,
вiдповiдає хрипким голосом супутник i всмiхається, цр тобi
привидiлося, присягаюсь… Бiльше менi нiчого не потрiбно!
надiрваним голосом вигукує чоловiк у плащi й сходить усе iш ще до
мiсяця, ведучи свого супутника. За ними йде спокiйний та ипличний
гостровухий пес.
Тодi мiсячний шлях закипає, з нього починає бити мiсячна
рiка i розливається на всi боки. Мiсяць панує i
виграє. Мiсяць танцює i колобродить. Тодi в потоцi
проступає непомiрноï вроди жiнка i виводить до Iвана
оброслого бородою чоловiка, який лякливо озирається. Це той номер
сто вiсiмнадцятий, його нiчний гiсть. Iван Миколайович увi снi
простягає до нього руки й жадiбно питає: Отож цим i ип
кiнчилося?..
Цим i закiнчилося, мiй учню, вiдповiдає номер сто вiсiмнадцятий, а
жiнка пiдходить до Iвана й каже: Певно, цим. Усе закiнчилося i все
закiнчується… I я вас поцiлую в чоло, i у вас буде все га-
|IIIЗД…
Вона хилиться до Iвана i цiлує його в чоло, й Iван тягнеться до
неï i ндивляється ïй у вiчi, але вона вiдступає i
вiдходить разом зi своïм гупутником до мiсяця…
Тодi мiсяць починає шаленiти, вiн виливає потоки свiтла
просто на
I пана, вiн розплескує свiтло навкруги, у кiмнатi
починається мiсячна повiнь, свiтло гойдається,
пiднiмається вище, затоплює постiль…
Уранцi вiн прокидається мовчазним, але зовсiм спокiйним i
здоровим. Його розятрена память затихає, i до наступноï повнi
профе- гора не потурбує нiхто: нi той безносий, що колов Гестаса,
анi жорстокий пятий прокуратор Iудеï вершник Понтiй Пiлат.
