Шванк

ШВАНК (сер ,-верхньо-нiм. swanc витiвка, жарт) коротка оповiдь анекдот,
характеру з парадоксальним пуантом» або новелiстична iсторiя про
веселий, кумедний випадок у вiршах чи прозi, нерiдко з грубим,
непристойним змiстом та моралiзаторськими тенденцiями. Починаючи з IХ-Х
ст., з являються лат. Ш. ант. та сх. походження, особливо у Францiï
та Нiмеччинi (Селянин Унiбос та iн.). Пiд час хрестових походiв
вiдбувається активний обмiн сюжетами i мотивами Ш. помiж Сх. i Зх.
За формою та iдейним змiстом Ш. наближається до ренесансних новел
(зб. Новелiно) та франц. фабльо, з яких запозичував своï мотиви
один з родоначальникiв жанру нiм. поет Штрiкер, автор знаменитоï
зб. Пiп Амiс» (1230), в якiй вiн закладає традицiю
циклiзацiï окр. Ш, навколо центр, героя. Серед найпопулярнiших
фiгур, котрi дiють у Ш., можна назвати Нейдгардта фон Ройєнталя,
попа з Каленберга, Маркольфа, Петера Лоя, Тiля Ойленшпiгеля. Починаючи з
XVI ст., поряд з прозовими Ш. з'являються також вiрш. Ш. з наïвним
гумором у творчостi нюрнберзького майстерзiнгера Ганса Сакса, який не
лише показує людськi слабкостi i вади, але й завжди дає
моральнi настанови. Проте значно популярнiшими залишаються все-таки нар.
та автор, зб. проа Ш., як правило, в циклiчнiй формi (Шiльдбюргери,
Дорожна книжечка (1555) Й,Вiкрама, Товариство в саду (1556) Я.Фрея,
Розваги в дорозi» (1557) М.Монтана, Нiчна книжечка (1559)
В.Шумана). ïх сюжети зводяться до перемоги простолюдина-бюргера над
позiрно переважаючим противником за допомогою хитрошiв. винахiдливостi,
дотепних вигадок. Цi конфлiкти нерiдко мають становий характер i
заснованi на сутичках мiж можновладцями та гнобленими. В XVII ст. жанр
починає занепадати, шоби в кiн. XVIII ст. знову вiдродитися в
т.зв. мюнхгаузенiадах А.Бюргера, Й .Г.Ф осса, Й.П.Гебеля. На зламi ХIХ-
ХХ ст. Ш. поступово витiсняється анекдотом. Антологiï Ш. мали
вплив на розвиток проа роману. Петро Рихло