ФОНЕТИЧНI НОРМИ

ФОНЕТИЧНI НОРМИ регулюють вибiр акустичних варiантiв фонеми або фонем,
якi чергуються, це норми вимови голосних i приголосних звукiв, а також
норми наголошування слiв, наприклад, можна говорити [лекц'iйа] —
не можна [л'екц'iйа], правильно [час] — неправильно [ч'ас].
Правильна вимова є невiд'ємною ознакою лiтературноï
мови, важливим компонентом поняття культури мови. Необхiднiсть
установлення i дотримання єдиних фонетичних норм диктується
комунiкативними й естетичними завданнями. Як i орфографiчнi помилки,
неправильна вимога не тiльки заважає обмiну iнформацiєю, але
й свiдчить про низький рiвень культури мовця. Як правило, неправильно
вимовляють ненаголошений звук [о] — так зване акання (адна),
неправильно вимовляють звуки [дж], [дз] ([хожу], [кукуруза] замiсть
[ходжу], [кукурудза]. Вмiння правильно вимовляти окремi звуки, звуковi
сполучення, цiлi слова, вмiння наголошувати слова згiдно з нормами
украïнськоï лiтературноï мови повинно стати обовязком
кожного громадянина. А для цього треба знати основнi риси
лiтературноï вимови в украïнськiй мовi.