Виклад роману Германа Гессе Гра в бiсер

Дiя вiдбувається в далекому майбутньому. Непогрiшний Магiстр Гри й герой Касталии Иозеф Кнехт, досягши меж формальноï й змiстовноï досконалостi в грi духу, вiдчуває незадоволенiсть, а потiм розчарування й iде з Касталии в суворий мир за ïï межами, щоб послужити конкретнiй i недосконалiй людинi. Касталийский Орден, Магiстром якого є герой, — це суспiльство хоронителiв iстини
Члени Ордена вiдмовляються вiд сiм'ï, вiд власностi, вiд участi в полiтику, щоб нiякi корисливi iнтереси не могли вплинути на процес таємничоï гри в бiсер, якому вони вiддаються, — гри з усiма змiстами й цiнностями культури як вираження iстини. Члени Ордена проживають у Касталии, дивнiй краïнi, над якою не владний час. Назва краïни походить вiд мiфiчного Кастальского ключа на горi Парнас, у вод якого бог Аполлон водить хороводи з дев'ятьма музами, що персонiфiкують види мистецтва
Роман написаний вiд iменi касталийского iсторика з далекого майбутнього й складається iз трьох нерiвних по обсязi частин: вставного трактату по iсторiï Касталии й гри в бiсер, життєписи головного героя й добуткiв самого Кнехта — вiршiв i трьох життєписiв. Передiсторiя Касталии викладається як рiзка критика суспiльства XX в. i його культури, що вироджується. Ця культура характеризується як фельетонистическая (вiд нiмецького значення слова фейлетон, що означає газетна стаття розважального характеру). Суть ïï становить газетне чтиво — фейлетони як особливо популярний вид публiкацiй, що виготовлялися мiльйонами. У них немає глибоких думок, спроб розiбратися в складних проблемах, навпаки, змiст ïх становить цiкаву дурницю, що користується неймовiрним попитом. Авторами подiбноï мiшури були не тiльки газетнi писаки, були серед них поети й нерiдко професора вищих навчальних закладiв зi славним iм'ям — чим вiдомiше було iм'я й глупее тема, тим бiльше був попит. Улюблений матерiал подiбних статей становили анекдоти з життя знаменитих людей пiд заголовками начебто: Фрiдрiх Ницше й дамськi моди в сiмдесятi роки дев'ятнадцятого сторiччя, Улюбленi блюда композитора Россiнi або Роль кiмнатних собачок у життi знаменитих куртизанок. Часом знаменитого хiмiка або пiанiста запитували про тi або iншi полiтичнi подiï, а популярного актора або балерину — про переваги або недолiки неодруженого способу життя або причинi фiнансових криз. При цьому умнейшие з фейлетонiстiв самi потiшалися над своєю роботою, пронизаноï духом iронiï
Бiльшiсть непосвячених читачiв усi приймали за чисту монету. Iншi ж пiсля важкоï працi витрачали своє дозвiлля на вiдгадування кросвордiв, схилившись над квадратами й хрестами з порожнiх клiтинок. Однак лiтописець визнає, що игравших у цi дитячi iгри-загадки або фейлетони, що читала, не можна назвати наïвними людьми, захопленими безглуздим хлоп'яцтвом. Вони жили у вiчному страху серед полiтичних i економiчних потрясiнь, i в них була сильна потреба закрити очi й пiти вiд дiйсностi в необразливий мир дешевоï сенсацiйностi й дитячих загадок, тому що церква не дарувала ïм розради й дух — рад. Люди, без кiнця фейлетони, що читали, що слухали доповiдi й вiдгадували кросворди, не мали часу й сил, щоб перебороти страх, розiбратися в проблемах, зрозумiти, що вiдбувається навколо, i позбутися вiд фейлетонного гiпнозу, вони жили судорожно й не вiрили в майбутнє . Iсторик Касталии, за яким коштує й автор, приходить до переконання, що подiбна цивiлiзацiя вичерпала себе й коштує на гранi катастрофи
У цiй ситуацiï, коли багато мислячих людей розгубилися, кращi представники iнтелектуальноï елiти об'єдналися для збереження традицiй духовностi й створили державу в державi — Касталию, де вибранi вiддаються грi в бiсер. Касталия стає якоюсь обителлю споглядальноï духовностi, що iснує за згодою технократического суспiльства, пронизаного духом наживи й потребительства. Змагання по грi в бiсер транслюються по радiо на всю краïну, у самiй же Касталии, пейзажi якоï нагадують Пiвденну Нiмеччину, час зупинилося — там ïздять на конях. Основне ïï призначення — педагогiчне: виховання iнтелектуалiв, вiльних вiд духу кон'юнктури й буржуазного практицизму. У вiдомому змiстi Касталия — це протиставлення державi Платона, де влада належить ученим, що править миром. У Касталии, навпаки, ученi й фiлософи вiльнi й незалежнi вiд будь-якоï влади, але досягається це цiною вiдриву вiд дiйсностi. У Касталии немає мiцних корiнь у життi, i тому ïï доля занадто залежить вiд тих, у кого реальна влада в суспiльствi, — вiд генералiв, якi можуть порахувати, що обитель мудростi — зайва розкiш для краïни, що готується, наприклад, квойне. Касталийци належать до Ордена служителiв духу й повнiстю вiдiрванi вiд життєвоï практики. Орден побудований по середньовiчному принципi — дванадцять Магiстрiв, Верховна, Виховна й iнша Колегiï. Для поповнення своïх рядiв касталийци по всiй краïнi вiдбирають талановитих хлопчикiв i навчають ïх у своïх школах, розвивають ïхньоï здатностi до музики, фiлософiï, математицi, учать мiркувати й насолоджуватися iграми духу. Потiм юнака попадають в унiверситети, а потiм присвячують себе заняттям науками й мистецтвами, педагогiчноï дiяльностi або грi в бiсер. Гра в бiсер, або гра скляного намиста, — якийсь синтез релiгiï, фiлософiï й мистецтва. Колись давно якийсь Перро з мiста Кальва використав на своïх заняттях по музицi придуманий ïм прилад зi скляними бусинами. Потiм вiн був удосконалений — створений унiкальна мова , заснована на рiзних комбiнацiях бусин, за допомогою яких можна нескiнченно зiставляти рiзнi змiсти й категорiï. Цi заняття марнi, ïхнiм результатом не є створення чогось нового, лише варiювання й перетлумачування вiдомих комбiнацiй i мотивiв заради досягнення гармонiï, рiвноваги й досконалостi,
Близько 2200 р. Магiстром стає Иозеф Кнехт, що пройшов весь шлях, що проходять касталийци. Його iм'я означає слуга, i вiн готовий служити iстинi й гармонiï в Касталии. Однак герой лише на час знаходить гармонiю в грi скляного намиста, тому що вiн усе рiзкiше вiдчуває протирiччя касталийской дiйсностi, iнтуïтивно намагається уникнути касталийской обмеженостi. Вiн далекий вiд учених типу Тегуляриуса — генiя-одинака, що вiдгородився вiд миру у своєму захопленнi витонченiстю й формальною вiртуознiстю
Перебування за межами Касталии в бенедиктинской обителi Мариафельс i зустрiч iз батьком Иаковом роблять на Кнехта великий вплив. Вiн замислюється про шляхи iсторiï, про спiввiдношення iсторiï держави й iсторiï культури й розумiє, яке щире мiсце Касталии в реальному свiтi: поки касталийци грають у своï iгри, суспiльство, вiд якого вони йдуть усе далi, може порахувати Касталию марною розкiшшю. Завдання в тiм, уважає Кнехт, щоб виховувати молодих не за стiнами бiблiотек, а в миру з його суворими законами. Вiн залишає Касталию й стає наставником сина свого друга Дезиньори. Купаючись iз ним у гiрському озерi, герой гине в крижанiй водi — так говорить легенда , як затверджує лiтописець, що веде оповiдання. Невiдомо, домiгся б успiху Кнехт на своєму шляху, ясно одне — не можна ховатися вiд життя в мир iдей i книг
Цю же думку пiдтверджують три життєписи, що мiстять книгу й дають ключ до розумiння добутку. Герой першого, Слуга, — носiй духовностi первiсного племенi серед мракобiсся — не упокорюється й приносить себе в жертву, щоб не згасла iскра iстини. Другий, ранньохристиянський пустельник Йосип Фамулус (по- латинському слуга), разочаровивается у своïй ролi утiшника грiшникiв, але, зустрiвши бiльше старого сповiдника, разом з ним все- таки продовжує служити. Третiй герой — Даса (слуга) не приносить себе в жертву й не продовжує служiння, а бiжить у лiс до старого йога, тобто йде у свою Касталию. Саме вiд такого шляху знайшов у собi сили вiдмовитися герой Гессе Иозеф Кнехт, хоча це й коштувало розуму життя
А. П. Шишкiн
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi. Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ Видавництво ACT.