Виклад роману Германа Гессе Гра в бiсер
Дiя вiдбувається в далекому майбутньому. Непогрiшний Магiстр Гри й
герой Касталии Иозеф Кнехт, досягши меж формальноï й
змiстовноï досконалостi в грi духу, вiдчуває незадоволенiсть,
а потiм розчарування й iде з Касталии в суворий мир за ïï
межами, щоб послужити конкретнiй i недосконалiй людинi. Касталийский
Орден, Магiстром якого є герой, — це суспiльство хоронителiв
iстини
Члени Ордена вiдмовляються вiд сiм'ï, вiд власностi, вiд участi в
полiтику, щоб нiякi корисливi iнтереси не могли вплинути на процес
таємничоï гри в бiсер, якому вони вiддаються, — гри з
усiма змiстами й цiнностями культури як вираження iстини. Члени Ордена
проживають у Касталии, дивнiй краïнi, над якою не владний час.
Назва краïни походить вiд мiфiчного Кастальского ключа на горi
Парнас, у вод якого бог Аполлон водить хороводи з дев'ятьма музами, що
персонiфiкують види мистецтва
Роман написаний вiд iменi касталийского iсторика з далекого майбутнього
й складається iз трьох нерiвних по обсязi частин: вставного
трактату по iсторiï Касталии й гри в бiсер, життєписи
головного героя й добуткiв самого Кнехта — вiршiв i трьох
життєписiв. Передiсторiя Касталии викладається як рiзка
критика суспiльства XX в. i його культури, що вироджується. Ця
культура характеризується як фельетонистическая (вiд нiмецького
значення слова фейлетон, що означає газетна стаття розважального
характеру). Суть ïï становить газетне чтиво — фейлетони
як особливо популярний вид публiкацiй, що виготовлялися мiльйонами. У
них немає глибоких думок, спроб розiбратися в складних проблемах,
навпаки, змiст ïх становить цiкаву дурницю, що користується
неймовiрним попитом. Авторами подiбноï мiшури були не тiльки
газетнi писаки, були серед них поети й нерiдко професора вищих
навчальних закладiв зi славним iм'ям — чим вiдомiше було iм'я й
глупее тема, тим бiльше був попит. Улюблений матерiал подiбних статей
становили анекдоти з життя знаменитих людей пiд заголовками начебто:
Фрiдрiх Ницше й дамськi моди в сiмдесятi роки дев'ятнадцятого сторiччя,
Улюбленi блюда композитора Россiнi або Роль кiмнатних собачок у життi
знаменитих куртизанок. Часом знаменитого хiмiка або пiанiста запитували
про тi або iншi полiтичнi подiï, а популярного актора або балерину
— про переваги або недолiки неодруженого способу життя або причинi
фiнансових криз. При цьому умнейшие з фейлетонiстiв самi потiшалися над
своєю роботою, пронизаноï духом iронiï
Бiльшiсть непосвячених читачiв усi приймали за чисту монету. Iншi ж
пiсля важкоï працi витрачали своє дозвiлля на вiдгадування
кросвордiв, схилившись над квадратами й хрестами з порожнiх клiтинок.
Однак лiтописець визнає, що игравших у цi дитячi iгри-загадки або
фейлетони, що читала, не можна назвати наïвними людьми, захопленими
безглуздим хлоп'яцтвом. Вони жили у вiчному страху серед полiтичних i
економiчних потрясiнь, i в них була сильна потреба закрити очi й пiти
вiд дiйсностi в необразливий мир дешевоï сенсацiйностi й дитячих
загадок, тому що церква не дарувала ïм розради й дух — рад.
Люди, без кiнця фейлетони, що читали, що слухали доповiдi й вiдгадували
кросворди, не мали часу й сил, щоб перебороти страх, розiбратися в
проблемах, зрозумiти, що вiдбувається навколо, i позбутися вiд
фейлетонного гiпнозу, вони жили судорожно й не вiрили в майбутнє .
Iсторик Касталии, за яким коштує й автор, приходить до
переконання, що подiбна цивiлiзацiя вичерпала себе й коштує на
гранi катастрофи
У цiй ситуацiï, коли багато мислячих людей розгубилися, кращi
представники iнтелектуальноï елiти об'єдналися для збереження
традицiй духовностi й створили державу в державi — Касталию, де
вибранi вiддаються грi в бiсер. Касталия стає якоюсь обителлю
споглядальноï духовностi, що iснує за згодою
технократического суспiльства, пронизаного духом наживи й
потребительства. Змагання по грi в бiсер транслюються по радiо на всю
краïну, у самiй же Касталии, пейзажi якоï нагадують Пiвденну
Нiмеччину, час зупинилося — там ïздять на конях. Основне
ïï призначення — педагогiчне: виховання iнтелектуалiв,
вiльних вiд духу кон'юнктури й буржуазного практицизму. У вiдомому
змiстi Касталия — це протиставлення державi Платона, де влада
належить ученим, що править миром. У Касталии, навпаки, ученi й фiлософи
вiльнi й незалежнi вiд будь-якоï влади, але досягається це
цiною вiдриву вiд дiйсностi. У Касталии немає мiцних корiнь у
життi, i тому ïï доля занадто залежить вiд тих, у кого реальна
влада в суспiльствi, — вiд генералiв, якi можуть порахувати, що
обитель мудростi — зайва розкiш для краïни, що
готується, наприклад, квойне. Касталийци належать до Ордена
служителiв духу й повнiстю вiдiрванi вiд життєвоï практики.
Орден побудований по середньовiчному принципi — дванадцять
Магiстрiв, Верховна, Виховна й iнша Колегiï. Для поповнення
своïх рядiв касталийци по всiй краïнi вiдбирають талановитих
хлопчикiв i навчають ïх у своïх школах, розвивають
ïхньоï здатностi до музики, фiлософiï, математицi, учать
мiркувати й насолоджуватися iграми духу. Потiм юнака попадають в
унiверситети, а потiм присвячують себе заняттям науками й мистецтвами,
педагогiчноï дiяльностi або грi в бiсер. Гра в бiсер, або гра
скляного намиста, — якийсь синтез релiгiï, фiлософiï й
мистецтва. Колись давно якийсь Перро з мiста Кальва використав на
своïх заняттях по музицi придуманий ïм прилад зi скляними
бусинами. Потiм вiн був удосконалений — створений унiкальна мова ,
заснована на рiзних комбiнацiях бусин, за допомогою яких можна
нескiнченно зiставляти рiзнi змiсти й категорiï. Цi заняття марнi,
ïхнiм результатом не є створення чогось нового, лише
варiювання й перетлумачування вiдомих комбiнацiй i мотивiв заради
досягнення гармонiï, рiвноваги й досконалостi,
Близько 2200 р. Магiстром стає Иозеф Кнехт, що пройшов весь шлях,
що проходять касталийци. Його iм'я означає слуга, i вiн готовий
служити iстинi й гармонiï в Касталии. Однак герой лише на час
знаходить гармонiю в грi скляного намиста, тому що вiн усе рiзкiше
вiдчуває протирiччя касталийской дiйсностi, iнтуïтивно
намагається уникнути касталийской обмеженостi. Вiн далекий вiд
учених типу Тегуляриуса — генiя-одинака, що вiдгородився вiд миру
у своєму захопленнi витонченiстю й формальною вiртуознiстю
Перебування за межами Касталии в бенедиктинской обителi Мариафельс i
зустрiч iз батьком Иаковом роблять на Кнехта великий вплив. Вiн
замислюється про шляхи iсторiï, про спiввiдношення
iсторiï держави й iсторiï культури й розумiє, яке щире
мiсце Касталии в реальному свiтi: поки касталийци грають у своï
iгри, суспiльство, вiд якого вони йдуть усе далi, може порахувати
Касталию марною розкiшшю. Завдання в тiм, уважає Кнехт, щоб
виховувати молодих не за стiнами бiблiотек, а в миру з його суворими
законами. Вiн залишає Касталию й стає наставником сина свого
друга Дезиньори. Купаючись iз ним у гiрському озерi, герой гине в
крижанiй водi — так говорить легенда , як затверджує
лiтописець, що веде оповiдання. Невiдомо, домiгся б успiху Кнехт на
своєму шляху, ясно одне — не можна ховатися вiд життя в мир
iдей i книг
Цю же думку пiдтверджують три життєписи, що мiстять книгу й дають
ключ до розумiння добутку. Герой першого, Слуга, — носiй
духовностi первiсного племенi серед мракобiсся — не
упокорюється й приносить себе в жертву, щоб не згасла iскра
iстини. Другий, ранньохристиянський пустельник Йосип Фамулус (по-
латинському слуга), разочаровивается у своïй ролi утiшника
грiшникiв, але, зустрiвши бiльше старого сповiдника, разом з ним все-
таки продовжує служити. Третiй герой — Даса (слуга) не
приносить себе в жертву й не продовжує служiння, а бiжить у лiс до
старого йога, тобто йде у свою Касталию. Саме вiд такого шляху знайшов у
собi сили вiдмовитися герой Гессе Иозеф Кнехт, хоча це й коштувало
розуму життя
А. П. Шишкiн
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.
