Переказ драматичноï поеми Єсенiна Пугачов

селянин, ЩоМрiє про вола, i воïн Пугачов пiсля довгих
мандрiвок приходить на Яïк i в розмовi з козаком-сторожем
довiдається про те, що мужики чекають нового царя —
мужицького. Таким царем представляється вбитий Петро III —
вiн би дав народу волю. Ця думка захоплює Пугачова. Вiн приходить
до калмикiв i призиває ïх залишити вiйсько, бiгти вiд
росiйськоï присяги. Отаман Цеглярiв довiдається про цьому й
приєднується до бунту. У козачих вiйськах спалахує
заколот. Разом з отаманами Оболяевым, Караваєвим i Зарубиным
Пугачов вирiшує рушити на Москву. Незабаром до нього
приєднується уральський випадний каторжник Хлопуша, що
мрiє побачити мужицького царя. Вiн вимагає пропустити його
до Пугачова, бачачи в ньому втiлення свого iдеалу. Хлопуша
пропонує захопити Уфу — це дозволить пугачовцям одержати
власну артилерiю
Отаман Зарубин переманює на сторону Пугачова всi новi й новi
вiйська — вони здаються без бою. Але вже пiсля перших поразок у
станi Пугачова починаються розбрати. Один з повсталих — Творогов
— пiдмовляє видати Пугачова урядовим вiйськам. Його
пiдтримує зрадник Крямин. У вiйськах починається панiка, i
разом з Пугачовим гине вся його армiя Не остання дiюча особа поеми
— росiйська туга, степовий пейзаж, що плачуть дерева, нескiнченнi
пiски, солончаки, версти, верби… Iз цiєю Росiєю нiяким
одиначкам нiчого не поробити. Гине Хлопуша, гине Пугачов, — пiд
душею так само падаєш, як пiд ношею.
Д. Л. Бикiв