Переказ драматичноï поеми Єсенiна Пугачов

селянин, ЩоМрiє про вола, i воïн Пугачов пiсля довгих мандрiвок приходить на Яïк i в розмовi з козаком-сторожем довiдається про те, що мужики чекають нового царя — мужицького. Таким царем представляється вбитий Петро III — вiн би дав народу волю. Ця думка захоплює Пугачова. Вiн приходить до калмикiв i призиває ïх залишити вiйсько, бiгти вiд росiйськоï присяги. Отаман Цеглярiв довiдається про цьому й приєднується до бунту. У козачих вiйськах спалахує заколот. Разом з отаманами Оболяевым, Караваєвим i Зарубиным Пугачов вирiшує рушити на Москву. Незабаром до нього приєднується уральський випадний каторжник Хлопуша, що мрiє побачити мужицького царя. Вiн вимагає пропустити його до Пугачова, бачачи в ньому втiлення свого iдеалу. Хлопуша пропонує захопити Уфу — це дозволить пугачовцям одержати власну артилерiю
Отаман Зарубин переманює на сторону Пугачова всi новi й новi вiйська — вони здаються без бою. Але вже пiсля перших поразок у станi Пугачова починаються розбрати. Один з повсталих — Творогов — пiдмовляє видати Пугачова урядовим вiйськам. Його пiдтримує зрадник Крямин. У вiйськах починається панiка, i разом з Пугачовим гине вся його армiя Не остання дiюча особа поеми — росiйська туга, степовий пейзаж, що плачуть дерева, нескiнченнi пiски, солончаки, версти, верби… Iз цiєю Росiєю нiяким одиначкам нiчого не поробити. Гине Хлопуша, гине Пугачов, — пiд душею так само падаєш, як пiд ношею.
Д. Л. Бикiв