Брюллов Вершниця (твiр по картинi)

Карл Павлович Брюллов — один з найбiльших росiйських художникiв
другоï чвертi XIX столiття. Закiнчивши в Петербурзi Академiю
мистецтв, вiн став блискучим живописцем, бездоганно володiв малюнком i
аквареллю. Його талант розвивався у двох напрямках: вiн створював бiльшi
iсторичнi полотна й невеликi малюнки, де вiртуозне виконання
з'єднувалося з безпосереднiстю начерку. Але повнiше всього
розкрився темперамент живописця й дарунок психолога Брюллова в
портретах, це саме коштовне в його спадщинi. Один iз блискучих портретiв
Брюллова — Вершниця. Це зображення юноï вихованки графинi
Самойловой Джованины Паччини. Святкове полотно вражає блиском
мальовничого й композицiйного рiшення
Джованина Паччини на портретi кистi Карла Брюллова показана в модному,
багатому й елегантному костюмi вершницi, парчевiй блузi з пишними до
лiктя й вузькими до зап'ястя рукавами, мереживним комiром, довгоï,
нижче п'ят, спiдницi, що вiдбиває статок i витончений смак
ïï власницi. Акуратно завитi локони, м'якi риси особи, лише
злегка поверненого вбiк, контрастують iз рухом, що наповнив всю картину.
Легка хмарина вуалi, що потягнулося за вiтром, пiднятi в бiгу переднi
ноги коня, як би готовi до стрибка заднi; майже чується iржання
коня й переляканий гавкiт собаки праворуч. Притягнута тупотом копит i
iржанням коня маленька дiвчинка, що вискочила з будинку, лiворуч теж вся
в русi — зiгнута в колiнi права нога, що схопилися за ґрати
парапету руки. Навiть статичнiсть арки входу, парапету й
п'єдесталу, у який вмонтований парапет, порушена зображенням
шматкiв, що вилетiли з-пiд нiг коня, землi, що прилипли до
п'єдесталу. Вся ця жанрова картина як би пiдкреслює
вируючими емоцiями внутрiшнiй мир вершницi, але, скована умовностями
дворянський пристойностей, вона не проявляє этого у вираженнi
особи Вражають контрасти колiрних рiшень, у яких червоний колiр
сполучається з бежевий^-бежевим-коричнево-бежевим, темно-
коричневий, майже чорний — з мiсячний^-мiсячним-блакитнувато-
мiсячним, сiрi-сiру-сiре-сiра-свинцево^-сiрий — з жовто-блакитним,
бiло-рожевий — iз чорний^-чорним-синювато-чорним, а чорний —
сжелтым.
Школа Академiï мистецтв наклала свiй вiдбиток на картину:
анатомiчно точно зображенi фiгури дiвчинки, собак i особливо коня, чiтко
виписанi вiдблиски свiтла на грудях i ногах коня й одягу жiночих фiгур.
Сучасники називали Брюллова великий Карл. Слава його гримiла по всiй
Європi. Н. В. Гоголь написав про нього статтю, прославляючи в
особi художника вiдродження росiйського iсторичного живопису