Маковский Дiти, що бiжать вiд грози (твiр по картинi)

Перед нами добуток вiдомого росiйського живописця Костянтина
Єгоровича Маковского. У своïй творчостi художник зверталася
до всiляких тем. Зустрiчаються в нього й портрети, i жанровий живопис, i
зображення iсторичних подiй. Але особливо притягальними, на мiй погляд,
є полотна, що зображують явища природи й подiï народного
життя, самих людей з народу. Одна з них — Дiти, що бiжать вiд
грози, що сполучить у собi й замальовку картин природи, i зображення
зовнiшностi сiльських дiтлахiв, i вiдбиття людських почуттiв i емоцiй.
Розглядаючи цей добуток, немов бачиш подiï, що передують вiдбитому
моменту, i починаєш спiвпереживати його героям, начебто разом з
ними попадаєш на цей луг пiд час грози
На картинi ми бачимо сiльський пейзаж, що залучає своєю
реалiстичнiстю. Буйство лугових трав, лiс, що виднiється вдалинi,
неглибока рiчечка, що протiкає крiзь густу рослиннiсть. I
тоненький, тендiтний мiсток, перекинений через цю рiчку. А на мiстку
— сiльська дiвчинка. Вона босонiж, у легкому платтячку.
Ïï волосся розтрiпав вiтер. Ми бачимо, що вона й сама-те не
така вуж доросла, але в неï на плечах молодший брат, i вона
поспiшає вкритися сама й сховати його вiд грози, що
насувається
Видимо, дiти ходили в лiс за грибами або ягодами — у руках у
дiвчинки кошик. Може бути, вони вже направлялися додому, коли в дорозi
ïх наздогнала гроза. Iмовiрно, до села ще далеко, а поблизу
немає нiякого вкриття, де можна було б сховатися й перечекати
злива А гроза все наближається. Небо затягнуте сiрими грозовими
хмарами, з яких от-от поллється дощ. I вiн обiцяє бути
сильним: немає жодного просвiту на небi, жодного промiннячка
сонця. Холодний вiтер гне трави й пронизує наскрiзь легку
одежинку. Дiвчинка з побоюванням дивиться на небо: бути може, вона
побачила блискаючi блискавки або почула гуркоти грому. У ïï
очах тривога. Адже страшно й небезпечно виявитися у вiдкритому полi в
розпал грози. Однак бiльше вона боïться за свого молодшого брата,
за який вона у вiдповiдi. Хлопчик зовсiм маленький. Його ще бiльше
лякають спалахи, що наближаються, i застрашливi громовi розкати. Вiн,
бути може, i не знає ще, що таке гроза й чим вона може бути
небезпечна. Але йому дуже страшно. Адже навколо стало так темно, а чорнi
грозовi хмари нависли так низько! Скорiше б добратися до будинку. Але
вiн почуває: сестричка його врятує. Вiн мiцно обiймає
ïï своïми малюсiнькими рученятами й притискається
до сестри всiм своïм маленьким тiльцем
Напруженiсть сюжету художник пiдкреслив умiлим пiдбором похмурих,
насичених темних фарб, що нагнiтають тривожну атмосферу, що передають
небезпеку ситуацiï, у якiй виявилися цi двоє дiтей. Враження
пiдсилюється тим, що картина немов наповнена рухом стихiï й
рухом дiтей, що прагнуть утекти вiд грози, випередити ïï.
Таке враження зробила на мене картина К. Е. Маковского. I менi
здається, його творчiсть по праву займає гiдне мiсце в рядi
великих росiйських майстрiв художнього мистецтва