Мiфи Древньоï Грецiï

Чому саме мiфи невеликого грецького народу лягли в основу
загальнолюдськоï культури й мають таку притягальну силу? Чому ряд
мiфiчних образiв так глибоко проникнув у нашу мову, що ми говоримо про
сизифовом працю, про титанiчнi зусилля й гiгантськi розмiри (але ж
титани й гiганти — породження богинi Землi, боровшейся iз
грецькими богами), про панiчний страх (а це витiвки бога Пана, що любив
наводити беззвiтний жах на людей), про олiмпiйський спокiй (яким
володiли древнi боги — мешканцi священноï гори Олiмп)? Сюди ж
можна вiднести й порiвняння могутньоï, сильноï людини з
Гераклом (у римськiй мiфологiï — Геркулес), а смiливоï й
рiшучоï жiнки — самазонкой. Багатьох художникiв, поетiв,
скульпторiв залучали мiфiчнi образи. Якi прекраснi зображення Геракла,
Дiани, Афродiти, Гермеса можна побачити в Ермiтажi й iнших музеях, миру!
Сюжети античних мiфiв використовували великi письменники й музиканти:
Шекспiр i Пушкiн , Данте й Маяковський, Гайдн i Глюк. Особливо популярнi
в лiтературi мiфи про Одиссее й Геркулеса. Древня мiфологiя ввiйшла в
сучасне життя, i знайомство з нею необхiдно культурнiй людинi